2. Види державного кредиту.

В основі класифікації державних кредитів існує ряд ознак:

В залежності від емітенту - кредити розподіляють на кредити розташовані:

• центральними органами управління;

• місцевими органами управління.

В залежності від місця розташування:

• внутрішні;

• зовнішні.

В залежності від обертання на ринку:

• ринкові;

Вільно продаються та купуються. Вони є основними при фінансуванні бюджетного дефіциту.

• неринкові.

Не можуть вільно змінювати своїх володарів. Не підлягають обігу на ринку цінних паперів. Як правило випускаються державою, для того, щоб залучити визначених інвесторів, специфічним інтересам яких і відповідають. Так, неринкові державні облігації випускаються на заході для мобілізації коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, дрібних інвесторів.

В залежності від строку залучення коштів:

• короткострокові (до 1 року);

• середньострокові (1-5 років);

• довгострокові (понад 5 років).

Короткострокові займи використовуються для фінансування тимчасових розривів в надходженні доходів і здійсненні видатків. Як правило, випускаються векселя. Центральний уряд випускає казначейські векселя, місцеві органи влади - муніципальні.

Для залучення коштів на більш довгий період, як правило, випускаються облігації.

В залежності від забезпеченості долгові зобов'язання поділяються на:

• заставні;

Забезпечуються конкретною заставою, наприклад, визначеним майном. Такі облігації найбільш часто випускаються місцевими органами влади.

• беззаставні.

Не забезпечуються ні чим визначеним: забезпеченням служить все майно держави.

Центральні органі управління, зазвичай, випускають беззаставні облігації. Іх надійність дуже висока і тому інвестори не потребують ні яких додаткових гарантій.

По характеру виплачуємого доходу:

• виграшні;

• процентні;

• з нульовим купоном.

Виплата доходів по виграшним облігаціям здійснюється на підставі лотереї. Ці облігації не користуються великим попитом. Інвестори намагаються отримвти стабільний дохід. Тому головним видом є процентні облігації, дохід по яким виплачується один, два, або чотири рази на рік. Більшісь інвесторів віддають перевагу саме таким борговим зобов'язанням.

Облігації з нульовим купон продаються із знижкою з номіналу, а викупаються по номіналу.

В залежності від способу визначення доходу боргові зобов'язання поділяються на зобов'язання:

• з твердим доходом;

• з плаваючим доходом.

В ряді випадків фіксована ставка по цінних паперах є причиною росту видатків держави на виплату процентів, в інших випадках вона може відпугнути інвесторів, які очикують підвищення проценту.

В залежності від зобов'язання позичальника дотримуватись строків погашення позики, встановлених при її випуску:

• з правом дострокового погашення;

• без права дострокового погашення.

Існують два засоба повернення заборгованості: одноразово та поступово. Якщо позика повертається поступово виділяють три варіанти:

• равними частинами;

• зростаючими долями;

• знижуючими долями.