Г

2. Форми й методи страхового захисту.

оловною ознакою організації страхової діяльності на сучасному етапі є його демонополізація.

Колись єдина на страховому ринку України організація Укрдержстрах, яка діяла в системі державного страхування, вже не повністю визначає страхову політику. Поряд з державним страхуванням в Україні виникло і розвивається страхування, що здійснюється акціонерними товариствами, кооперативними та іншими організаціями.

Державна форма страхування - відображає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Ця форма страхування може здійснюватись як в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страхування, так і тоді, коли немає будь-якої державної монополії.

На сучасному етапі спостерегається тенденція до розвитку недержавного варіанту страхування в Україні. Що ж являють собою недержавні варіанти страхування?

Під акціонерною формою страхування розуміється така організація страхової діяльності, коли страховиками виступають акціонерні товариства, що формують свій статутний фонд шляхом випуску переважно акцій (інколи облігацій). Така форма дозволяє засновникам з відносно невеликими власними коштами за рахунок залучення грошових ресурсів забезпечити швидке зростання обсягу страхових операцій.

Взаємне страхуавння - така організаційна форма відносин, коли кожний застрахований є одночасно і членом страхового товариства, тобто всі разом вони створюють об'єднання з метою забезпечення взаємодопомоги. Для цієї форми страхування властива меньша комерційна зацікавленність у кінцевих результатах, ніж для акціонерного страхування.

Страховий пул - це об'єднання страхових компаній для сумісного страхування певних, переважно особливо великих, небезпечних та малознайомих ризиків. Діяльність пула будується на основі страхування. Кожна компаія отримує частину зібраних пулом внесків і в тій чи іншій частині несе відповідальність по відшкодуванню збитків.

К

3. Класифікація страхування за об'єктами та ознакою ризику. Принципи

обов'язкового і добровільного страхування. Перестрахування.

ласифікація в страхуванні - це ієрархічно підпорядкована система взаємопов'язаних ланок страхових відносин.

Страхові послуги можуть бути наданими на умовах обов'язковості або добровільності, відповідно форма проведення страхування може бути обов'язковою і добровільною.

Обов'язкове страхування здійснюється в силу закона, з позиції суспільної доцільності. При його проведенні діє необмежена в часі страхова відповідальність по встановленим законодавством об'єктам страхування і колу страхувальників, вона наступає автоматично при виникненні страхового випадку.

Стаття 6 Закону України "Про страхування" подає перелік видів страхування, які є обов'язковими у нашій державі:

• медичне страхування;

• державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

• державне особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

• державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту

• під час виконанння ними службових обов'язків;

• державне обов'язкове особисте страхування працівників митних органів;

• державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури;

• державне страхування життя і здоров'я народних депутатів;

• державне особисте страхування службових осіб державної контрольно ревізійної служби в Україні;

• державне особисте страхування службових осіб державних податкових інспекцій;

• держане обов'язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;

• особисте страхування працівників відомчої та сільскої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

• державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю;

• державне страхування спортсменів вищіх категорій;

• державне страхування працівників державної лісової охорони;

• страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеренарної медицини;

• страхування життя і здоров'я суддів;

• державне страхування донорів крові та (або) її компонентів;

• особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

• страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

• страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;

• страхування ризикових процесів народного господарства від нещасних випадків;

• страхування відповідальності повітряного перевізника і викрнавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошти, вантажу;

• страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збітки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

• страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

• страхування авіаційних суден;

• обов'язкове страхування врожаю сільскогосподарських культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах;

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, які не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування.

Як ми вже з'ясували, страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями - як державними, так і недержавними. Послуги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, незіставні види страхового захисту. Разом з тим, усе розмаїття їх можна розмежувати за допомогою класифікації за об'єктами страхування та видами небезпек.

Таким чином, страхові відносини можна розподілити на дві класифікації - за об'єктами і за видами небезпеки. Перша класифікація є загальною, а друга стосується лише майнового страхування.

За об'єктами стархування - є загальною і передбачає розподіл страхування за галузями, підгалузями і видами об'єктів.Виділяють:

• майнове страхування;

• страхування економічних ризиків (кредитних і фінансових);

• особове страхування;

• страхування відповідальності;

За видами небезпек - є частковим і охоплює тільки майнове страхування. Виділяються чотири елементи страхування за видами небезпек:

• страхування від вогню та інших стихійних лих матеріальних об'єктів, зокрема будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, домашнього майна, тощо;

• страхування врожаю сільськогосподарських культур від погодно-кліматичних лих;

• страхування сільськогосподарських тварин у державних, колективних та приватних господарствах на випадок падежу їх чи змушеного забою.

• страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших ймовірних небезпек.

Майнове страхування. Захищає інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, використанням, розпорядженням майном та товарно-матеріальними коштовностями. До традиційних видів майнового страхування відносяться:

• сільськогосподарське страхування;

• страхування засобів повітряного, наземного та водного транспорту;

• страхування майна громадян;

• страхування майна підприємств різних форм власності;

• страхування вантажів та інших видів майна.

Раніше майнове страхування поширювалося тільки на об'єкти особистого споживання. У зв'язку з цим все майно громадян розподілялося на дві категорії:

перша категорія - пріоритетне майно, втрата якого зачіпає інтереси не тільки власника - громадянина, а й суспільні інтереси (житло, сільськогосподарські тварини);

друга категорія - майно, втрата якого зачіпає насамперед особисті інтереси громадян.

Втрата громадянами майна, віднесеного до першої категорії, не може не зачіпати інтереси держави. З метою підвищення відповідальності громадян за збереження цього майна і забезпечення захисту державаорганізовує обов'язкове страхування майна першої категорії, інша ж його частини підлягає добровільному страхуванню.

Нині діючий Закон України "Про страхування" не включає в перелік обв'язкового страхування майна громадян і називає тільки два різновиди обов'язкового страхування майна:

• страхування авіаційних суден;

• страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень в радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах.

Страхування економічних ризиків. Підприємницька діяльність і страхування - це тісно пов'язані категорії ринкового господарювання. виділяють страхування від:

• комерційних;

• технічних;

• правових;

• політичних ризиків;

• ризиків фінансово-кредитної сфери.

Необхідність страхування фінансово-кредитних ризиків обумовлена достатньо високим ступенем ймовірності їх прояви. Страховий ризик виявляється з специфіки руху фінансових і кредитних потоків. Нейтралізувати можливі втрати дозволяють наступні види страхування:

• страхування експортних кредитів (на випадок банкрутства імпортера або його тривалої неплатоспроможності);

• страхування видатків по вступу експорту на новий ринок;

• страхування банківських кредитів від ризику неплатежу позичальника (страховиком виступає банк);

• страхування комерційного кредиту;

• страхування заставних операцій;

• страхування валютних ризиків (можливих втрат від коливань валютних курсів);

• страхування біржових операцій та угод;

• страхування від інфляції;

• страхування ризику неправомірного застосування фінансових санкцій органами податкового контролю.

Світової практикою було опрацьовано ряд страхових гарантій по захисту від специфічних ризиків в банківській сфері. З цією метою використовуїться стандартний банківський поліс, який гарантує банку відшкодування збитків, заподіяних:

• злочиною діяльністю банківських працівників при виконанні ними службових обов'язків;

• крадіжкою або підробкою грошових документів та цінних паперів (векселів, чеків, депозитних сертифікатів, акцій, облігацій, закладних, гарантій, касових ордерів і т.і.);

• прийняттям банком фальшивих грошових знаків;

• комп'ютерним шахрайством (злочинним введенням або перекрученням електроної інформації);

На відчизняному страховому ринку є пропозиції послуг по страхуванню кредитних ризиків, але об'єм операцій по даному виду страхування незначний. Це пояснюється високим ступенем ризику і непередбачаємістю коливань валютного і фінансового ринків, відсутністю страхової статистики і універсальної методики проведення подібних страхових операцій.

Особове страхування виступає формою соціального захисту та укріплення матеріального добробуту населення. Переважна доля операцій по особовому страхуванню проводиться на добровільній основі. Найбільш поширеним та адаптованим на відчизняному страховому ринку вважаються:

• страхування життя з широким об'ємом страхової відповідальності;

• страхування здоров'я громадян при поїздці за кордон;

• страхування пенсій;

• страхування дітей від нещасних випадків;

• страхування від нещасних випадків професійних груп;

• медичне страхування;

• страхування ритуальних послуг.

По договору особового страхування страховик зобов'язується за обумовлену договором платню (страхову премію) сплатити одночасну або періодично оговорену договором суму у разі завдання шкоди життю або здоров'ю самого страхувальника або застрахованої особи, а також досягнення їм визначеного віку або настання в його житті передбаченої договором події.

Особої уваги треба приділити медичному страхуванню. Воно може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язкове державне страхування регламентується законодавством щодо сфери його поширення. Механізм визначення страхової суми, правил надходження та способів використання страхових фондів.

За своїм призначенням медичне страхування є формою соціального захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров'я з будь-якої причини. Воно пов'язане з компенсацією витрат громадянам, зумовлених оплатою медичної допомоги та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здоров'я.

Страхування відповідальності. На відміну від майнового та особистого страхування захищає інтереси як самого страхувальника, оскільки збитки за нього відшкодовує страхова організація, так і заподіяний наслідок дій або не дій страхувальника незалежно від його майнового положення. Таким чином страхування відповідальності забезпечує захист економічних інтересів можливих винуватців шкоди і третіх фізичних або юридичних осіб, яким в конкретному випадку заподіяно шкоди.

В банківській діяльності, пов'язаній з високим ризиком активних кредитних операцій по наданню позик, доцільно страхування відповідальності позичальника за несплату кредиту.

Договір страхування заключається між страховою компанією (страховиком) і позичальником (страхувальником). Об'єктом страхування є відповідальність перед банком, який надав позику.

Перестрахування - це страхування особливого виду. Зміст його полягає у передачі частини ризику у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику.

Функції перестрахування.

Головна функція:

• вториний перерозподіл ризику.

Зміст її полягає в тому, що страховик може забезпечити страхувальнику тільки таку гарантію, яка відповідає його фінансовим можливостям. Самотужки домогатися значних результатів страховику досить важко. Якісніше і в повнішому обсязі виконувати свої забов'язання страховик може завдяки перестрахуванню, тобто через розподіл ризику з іншими страховиками. За цих умов перестраховик бере на себе відносно значну частку ризику чи гарантії. Частина ж ризику, яку цедент залишає за собою, називається власним утриманням.

Допоміжні функції:

перестрахування дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики;

воно сприяє запровадженню та поширенню нових видів страхування;

якщо перерозподіл ризику здійснюється між компаніями різних країн, то воно набирає форми зовнішньої торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу є страхові гарантії. Це "невидимий" експорт-імпорт.

Розділяють активне та пасивне перестрахування.

Активне перестрахування полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантів.

Пасивне - це передача ризиків іноземним страховикам (купівля страхових гарантій). Головна його мета - передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах.