М

4. Поняття фінансової системи. Фінансова система Україні.

и з'ясували, що фінанси виражають грошові відносини. Ці грошові відносини якісно однорідні, але всеж таки вони різняться між собою. Справа в тому, що кожна держава має

декілька сфер фінансових відносин, кожна з яких має свої специфічні особливості, які проявляються перш за все у формах і методах мобілізації і використання фінансових ресурсів. Наприклад, у підприємств сфери матеріального виробництва, фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, виручки від продажу цінних паперів та інше. А державний бюджет країни створюється в основному за рахунок податків підприємств і населення. Неоднакові і канали використання фінансових ресурсів у підприємств і державного бюджету.

Таким чином, можна зробити висновок, що кожна сфера фінансових відносин є самостійною ланкою фінансової системи. Однакож всі ці ланки тісно пов'зані між собою і складають єдину фінансову систему.

Фінансова система - це сукупність обособлених, але взаємопов'язаних сфер фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об΄єктивну сукупність фінансових відносин. Вона складається зі сфер і ланок. Фінансова система України складається із чотирьох сфер (рис. 1.4.1.).

Фінансова система України

Фінанси суб΄єктів господарювання (мікрорівень)

Державні фінанси (макрорі-вень)

Міжнародні фінанси (рівень світового господарства)

Фінансовий ринок (забезпечую-ча сфера)

Страхування		Бюджет держави
		Фонди цільового призначення
		Державний кредит
		Фінанси державного сектора

Рис. 1.4.1. Внутрішня побудова фінансової системи України.

Фінанси суб΄єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, який виступає об΄єктом фінансових відносин.

Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи – внутрішні й зовнішні. Внутрішні характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Зовнішні характеризують зв΄язки з іншими сферами і ланками фінансової системи. Вони поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.

Фінанси суб΄єктів господарювання складаються із двох підсфер: фінансів підприємств матеріального виробництва і фінансів установ і організацій невиробничої сфери, рис. 1.4.2 та рис. 1.4.3. В свою чергу кожна з цих підсфер поділяється на окремі ланки.

Фінанси підприємств матеріального виробництва

Фінанси промисловості

Фінанси будівництва

Фінанси звязку

Фінанси інших галузей

Фінанcи сільського господарства

Фінанси транспорту

Фінанси торгівлі

Рис. 1.4.2. Структура фінансів підприємств

матеріального виробництва.

Фінанси невиробничої сфери

Фінанси культури й мистецтва

Фінанси освіти

Фінанси комерцій-них, страхових, кре-дитних та ін. установ

Фінанси науки

Фінанси пасажирського трансту

Фінанси охорони здоровя

Фінанси суспільних організацій

Фінанси комунального господарства

Фінанси оборони країни

Рис. 1.4.3. Структура фінансів невиробничої сфери.

Страхування являє собою обособлену ланку фінансової системи , яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між фінансами суб΄єктів господарювання і державними фінансами.

Державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Державні фінанси вклучають централізовані ланки – бюджет, фонди цільового призначення і державний кредит, а також децентралізовані – фінанси суб΄єктів господарювання у державному секторі.

Фінансові відносини у сфері централізованих фінансів мають фондовий характер і поділяються на два напрями: мобілізація коштів держави та їх виділення. Мобілізація коштів здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів, які надходять до бюджету та фондів цільового призначення. Виділення коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій і субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій і допомог.

Державні фінанси складаються з чотирьох наступних ланок:

• Бюджет держави – це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Він призначений для фінансовго забезпечення виконання державою її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної та соціальної.

• Фонди цільового призначення характеризують централізацію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх склад досить різноманітний у різних країнах і в різні часи. Серед них виділяють такі, котрі носять стабільний характер, наприклад, пенсійні фонди і фонди зайнятості, а також ті, що характеризують відносно тимчасові потреби, як, наприклад, в Украіні існував Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Цільові фонди виникли за довго до появи державного бюджету. Спочатку вони мали вигляд спеціальних фондів і особих рахунків. Справа в тому, що з розширенням своєї діяльності державі були потрібні все нові і нові видатки. Кошти для покриття цих видатків ценралізувалися в особих фондах і мали спеціальне призначення. Вони носили, як правило, терміновий характер. Коли держава виконувала заходи за для яких були призначені ці цільові фонди, вони завершували своє існування. Тому кількість цих фондів постійно змінювалась: одні виникали, інші анульовувались. В цілому наблюдалась тенденція до росту кількості і об'єму цільових фондів. Велика кількість цих фондів створювала певні незручності (в одних фондах був надлишок коштів, в інших недолік), вони тягли за собою додаткові видатки для управління ними. Тому, на підставі об'єднання більшості фондів був створений державний бюджет, який після розгляду і затвердження парламентом, набирав силу закону. Виникає питання, чому всеж-таки залишилася певна кількість цільових фондів, які існують окремо від держаного бюджету? Основна причина існуванн цих фондів полягає в тому, що будучи автономними від бюджету, ці фонди призначаються для рішення найважливіших задач держави, які потребуюють особої уваги. Саме існування позабюджетних цільових фонді із строго цільовим використанням коштів забезпечує найбільш ефективнй державний контроль.

• Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Кредиторами можуть виступати юридичні й фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути. Мобілізовані з допомогою держаного кредиту кошти спрямовуються переважно на покриття бюджетного дефіциту.

• Фінанси державного сектора економіки включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб΄єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності.

Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб΄єктів господарювання, так і держави.

Фінансовий ринок охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі продажу фінансових ресурсів. Ціною виступає плата за користування ресурсами, насамперед у вигляді проценту.