3. Політичні режими

Найважливіше місце в політичному житті посідає політичний режим. Політичний режим — це вся сукупність явних або неявних моделей дій, що визначають форми й ка­нали доступу до найважливіших управлінських позицій, це характеристики суб'єктів, що мають такий доступ або по­збавлені його.

Це визначення широко застосовується за побудови кла­сифікацій політичних режимів. У сучасній літературі знаходимо різноманітні підходи до конструювання таких класифікацій.

Російський політолог Григорій Голосов, автор підручни­ка «Порівняльна політологія», вирізняє кілька критеріїв у аналізі політичних режимів: їх відкритість і закритість, мо­нолітність і диференційованість еліти, залучення до чи відсторонення мас від управління.

З огляду на ці критерії, можна виокремити три класичні типи політичних режимів. Тоталітарний режим (або тоталі­таризм) — це державно-політичний устрій суспільства, ос­новою якого є сильна харизматична особистість (особиста диктатура), повний (тотальний) контроль держави над полі­тичною, економічною, соціальною й духовною сферами. Ав­торитарний режим (авторитаризм) — державно-політичний устрій суспільства, за якого носієм влади є одна людина або група людей, що монополізує владу й політику. Авторита­ризм є перехідним від тоталітаризму до демократії. Демокра­тичний режим — це такий державно-політичний устрій, за якого управлінські функції в суспільстві виходять із засад-ничого принципу — народ є джерелом влади.

Авторитаризм як феномен набагато ширше представле­ний в історії людства, ніж демократія. І нині близько поло­вини населення планети живе в умовах авторитарних режимів. Звідси теоретичне й практичне значення аналізу проблеми авторитаризму.

1. Традиційний режим: закритий, з монолітною елітою, виключальний. Це — Саудівська Аравія, більшість країн Перської затоки. Закритість цих режимів виявляється в то­му, що влада найчастіше передається у спадок, а інколи за­войовується силою.

2. Змагальна олігархія: відкритий, виключальний режим. Він може існувати лише на пасивній соціальній базі, в умо­вах конкуренції між собою економічних еліт. Цей режим був характерним для Англії у XVII — першій половині XVIII століття, більшості латиноамериканських країн.

3. Авторитарно-бюрократичний режим: закритий, із ди­ференційованою елітою, виключальний. Його різновидом є військовий режим. Такий режим діє в Заїрі, Уганді, Чилі.

4. Егалітарно-авторитарний режим (egalite — рівність французькою мовою, егалітаризм — ідеологія, що обстоює подолання політичної нерівності): закритий, з монолітною елітою, включальний. Таку назву отримав політичний ре­жим у СРСР, країнах, що стали на шлях соціалістичного розвитку. Важлива прикмета егалітарно-авторитарного ре­жиму — ламання відносин власності, яке нерідко призводи­ло до цілковитого усунення землеробської й приватно­підприємницької еліт. Егалітарно-авторитарний режим упав у СРСР, країнах Центральної та Східної Європи, проте в суттєво модифікованому вигляді він ще існує в Китаї, а та­кож у В'єтнамі, Північній Кореї, на Кубі.

5. Авторитарно-інегалітарний режим (ін — «не», будуєть­ся на ідеї нерівності): закритий, з диференційованою елітою, включальний. Авторитарно-інегалітарний режим не прагне до повної зміни власності, вступаючи в контакт із тими чи тими економічно привілейованими верствами, як правило, беручи їх під захист, спрямовуючи за «іншою адре­сою» пробуджену політичну активність мас.

Найдовше такий режим проіснував в Італії, де фаши­стська партія прийшла в 1922 р. до влади й утратила її лише після катастрофічної поразки країни в Другій світовій війні. Лідер італійських фашистів Беніто Муссоліні висунув ідею: гноблення італійських робітників італійськими капіталіста­ми поступається перед тим гнобленням, якого зазнає «нація-пролетарка» з боку іноземних держав.

В основі ідеології націонал-соціалізму, що її пропагував у Німеччині Адольф Гітлер, лежала «расова теорія», яка ран-жувала нації за ступенем повноцінності та приписувала са­ме німцям («арійцям») роль майбутніх господарів світу. На шляху до здійснення мети світового господарювання стоять «расово неповноцінні нації», насамперед, євреї, які вже встановили контроль над англо-американським капіталом, господарюють у Франції та визначили Німеччину як нас­тупну жертву. Комунізм також є вигадкою євреїв, адже він протиставляє окремі класи арійського суспільства один од­ному й тим самим ослаблює їхню волю.

Авторитарно-інегалітарні режими зазнали поразки в Другій світовій війні. Доля Гітлера й Муссоліні спіткала їхніх численних прибічників у Західній і Східній Європі. Чи означає це, що авторитарно-інегалітарні режими остаточно відійшли в минуле? Хоча більшість урядів у світі заявляє про свою демократичну природу, ці декларації в багатьох випад­ках не відповідають дійсному стану речей.

Панов

Розділ II. ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОЛІТОЛОГІЇ: ВЛАДА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА, ДЕРЖАВА