12. Політичні режими

Сутність політичного режиму та його типи.

Характерні ознаки демок­ратичного, авторитарного та тоталітарного політичних режимів.

Полі­тичний режим сучасної України

12.1. Сутність політичного режиму та його типи.

Політичний режим - це сукупність характерних для певного типу держави політич­них відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, панівних форм ідеології, соціаль­них і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспіль­ства. Зміст політичного режиму визначається взаєминами між двома політичними субстанціями - владою і свободою. Саме обсяг повнова­жень влади, способи і методи її діяльності, ступінь свободи індивідів дозволяють належно оцінити характер існуючого у певному суспільстві політичного режиму.

Значну увагу характеристиці політичних режимів приділяв у своїх працях Арістотель. Він поділив режими на правильні (монархія, арис­тократія, політея) і неправильні (тиранія, олігархія, демократія): при пра­вильному режимі влада використовується для загального блага, а при неправильному - для задоволення приватних інтересів правлячої групи. Еволюція політичних режимів має свою послідовність, відповідні цикли: монархія - аристократія - олігархія - тиранія - демократія - республіка (політея).

У XVI ст. французький мислитель Ж. Боден, опираючись на ідеї Арі-стотеля, у праці "Республіка" класифікує політичні режими на: 1) монар­хію (верховна влада належить одній особі); 2) аристократію (при владі знаходиться менша частка населення); 3) народну державу чи республіку (весь народ бере участь у здійсненні влади).

Ознаками виділення політичного режиму у окремий тип є:

• спосіб формування органів влади;

• співвідношення між гілками влади;

• становище і роль політичних партій та громадських організацій;

• правовий статус особи;

• рівень економіко-господарського розвитку;

• рівень політичної стабільності суспільства;

• порядок функціонування правоохоронних і каральних органів;

• встановлена правова система, її особливості та характер;

• історичні, культурні традиції,-звичаї народу тощо.

З виділених ознак можна зробити висновок, що політичні режими роз­різняються на основі аналізу співвідношення та взаємодії держави і гро­мадянського суспільства.

В. Якушик пропонує таку класифікацію політичних режимів:

1) режими постійні та тимчасові;

2) режими нормального та надзвичайного функціонування;

3) конституційні та неконституційні;

4) режими функціонування правової держави, режими революційної за­конності та режими свавілля (відсутність законності);

5) світські, релігійні, атеїстичні;

6) безпартійні, одно-, дво- та багатопартійні;

7) цивільні та воєнні;

8) режими, що мають досить стабільну та надійну внутрішню опору та такі, що потребують постійно підтримки з-зовні;

9) режими, котрі опираються лише на національні інститути влади, та такі, що підтримуються за допомогою діючих на території країни політич­них інститутів, які представляють закордонні сили;

10) режими, що мають реальною постійною і активною сферами своєї діяльності увесь світ та такі, котрі у своїй діяльності фактично обмежені рамками своєї країни і мають лише окремі компоненти загальнопланетар-ної системи забезпечення національних інтересів.

У сучасних умовах політичні режими частіше за все класифікують на авторитарні, тоталітарні та демократичні. Іноді в окрему групу дослідники виділяють фашистські режими у різноманітних формах їх прояву.