Допустимі відхилення підвищення зовнішньої рейки кривої відносно розрахованого за середньовиваженою квадратичною швидкістю

Вантажо­напруженість, млн. т км брутто/км за рік	Середнє навантаження від колісної пари на рейку, кН	Допустимі відхилення
		Непогашені прискорення вантажних поїздів ±αнп , м/с2	підвищення, ± Δh, мм
Понад 100	200 і більше від 180 до 200 менше 180	0,05 0,10 0,15	10 15 20
від 80 до 100	200 і більше від 180 до 200 менше 180	0,07 0,15 0,20	10 20 25
від 50 до 80	200 і більше від 180 до 200 менше 180	0,10 0,20 0,25	15 25 35
до 50	200 і більше від 180 до 200 менше 180	0,20 0,25 0,30	30 35 40

Перевищення має бути не більше h_max і не повинне бути менш ніж h_mіп. Діапазон рекомендованих значень підвищення h_рек знаходиться в межах

, (2.10)

за умови .

Якщо h_mіп буде більше h_max, то необхідно обмежувати максимальну швидкість руху. В цьому випадку рекомендується приймати підвищення h_рек= h_max.

У випадку, коли необхідно обмежити максимальні швидкості (при встановленому підвищенні), нове значення максимальної допустимої швидкості руху пасажирських і вантажних поїздів визначається за формулою

, (2.11)

де α_нп.доп – допустиме непогашене прискорення відповідно для пасажирських (0,7 м/с²) чи вантажних (+0,3 м/с²) поїздів.

У табл. Д.8.1 наведені максимальні швидкості пасажирських поїздів по кривих різних радіусів і підвищень зовнішньої рейки при непогашеному прискоренні α_нп.доп= 0,7 м/с².

На двоколійних і багатоколійних ділянках, розміщених на спусках, де швидкість руху поїздів різна за напрямками, величина підвищення для кожної колії визначається окремо за наведеними формулами. Якщо на колії, розміщеній ближче до центру кривої, розрахункове підвищення буде менше, ніж на колії, розміщеній зовні, то при остаточному виборі цього підвищення необхідно також керуватися «Инструкцией по применению габаритов приближения строений».

Порядок розрахунку та визначення підвищення зовнішньої рейкової нитки (в тому числі на двоколійних і багатоколійних ділянках) і допустимих швидкостей руху поїздів в кривих ділянках регламентується «Правилами визначення підвищення зовнішньої рейки і встановлення допустимих швидкостей в кривих ділянках колії».

Підвищення в колії встановлюється за рахунок збільшення товщини баластного шару у підрейковій зоні зовнішньої рейкової нитки.

Незалежно від радіуса кривої підвищення зовнішньої рейкової нитки без урахування допусків не повинне перевищувати 150 мм.

У необхідних випадках у кривих ділянках головних колій максимальне підвищення зовнішньої рейкової нитки може допускатися з дозволу залізниці і більше 150 мм (п. 3.10 ПТЕ).

Відхилення за рівнем положення рейкових ниток від встановлених розрахункових нормативів в кривих ділянках колії допускаються не більше як на 6 мм. Відводи відхилень за рівнем повинні бути плавними і не повинні перевищувати значень, наведених в табл. 2.5.

У кривих, що розміщені на ділянках рекуперативного гальмування поїздів, рекомендується для компенсації дії поздовжніх стискуючих сил збільшувати отримане розрахунком підвищення на величину до 20%, а на кривих, що розміщені на керівному підйомі та близькому до нього, для компенсації поздовжніх розтягуючих сил зменшувати отримане розрахунком підвищення на величину до 15%. При цьому повинні дотримуватись нормативи щодо допустимих непогашених прискорень.

2.1.5. Криві ділянки колії з прямими ділянками, а також кругові криві одного напрямку і різних радіусів, що примикають одна до одної, повинні сполучатись перехідними кривими. Перехідна крива не є обов’язковою при сполученні прямої ділянки з кривою, якщо радіус кривої дорівнює або більше 3000 м при швидкостях до 120 км/год., або дорівнює чи більше 5000 м при швидкостях від 120 до 140 км/год. Перехідні (з’єднувальні) криві можуть не влаштовуватись і між примикаючими одна до другої круговими кривими, якщо різниця в їх кривизні не перевищує 1/3000 при швидкостях до 120 км/год. і 1/5000 – при швидкостях від 120 до 140 км/год.

Довжина перехідної кривої визначається залежно від величини підвищення зовнішньої рейкової нитки, встановлених швидкостей руху поїздів, кількості головних колій та перевіряється за неперевищенням допустимого значення зміни непогашеного прискорення та довжини відводу кривизни.

Довжина перехідної кривої при сполученні прямої ділянки з круговою кривою на одно­колійній лінії та для зовнішньої колії двоколійної лінії визначається за формулою

, (2.12)

де l_з – довжина перехідної кривої, м;

h – підвищення зовнішньої рейки в круговій кривій, мм;

і – ухил відводу підвищення, мм/м (приймається за табл. 2.5).

Для внутрішньої колії двоколійної лінії довжина перехідної кривої визначається за формулою

, (2.13)

де R – радіус кругової кривої, м;

ΔЕ – розширення міжколійя, м;

l_вн, l_з – довжини перехідних кривих відповідно для внутрішньої та зовнішньої колій, м.

Необхідне розширення міжколійя на дво- і багатоколійних ділянках і довжини перехідних кривих визначаються відповідно до «Инструкции по применению габаритов приближения строений».

Довжина перехідної кривої не повинна бути меншою величин, зазначених в табл. 2.4 залежно від радіуса кругової кривої.

Таблиця 2.4