Синехії внутрішньоматкові

Це спайковий процес у порожнині матки (рис. 149 150). Виникають після ретельного вишкрібання порожнини матки, особливо повторного. Часто є причиною безплідності і невиношуваності вагітності.                                               

Діагностика ґрунтується на даних гістероскопи" (рис. 149, 150), гістерографії (рис. 151), зондування порожнини матки.

Лікування хірургічне — ендоскопічна операція, що полягає у розтині зрощень.

Передракові стани ендометрія

За міжнародною класифікацією (ВООЗ, 1982), до доброякісних (фоно­вих) захворювань ендометрія належать такі:

• залозиста гіперплазія ендометрія;

• залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія;

• поліпоз ендометрія.

До передракових станів належать:

• гіперплазія залоз із проліферацією клітин;

• аденоматоз та аденоматозні поліпи.

Залозисто-кістозна гіперплазія, якщо вона спостерігається у постме-нопаузі або неодноразово рецидивує у репродуктивному віці, теж належить до передракових станів (рис. 152).

Залозиста та залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія — це різні ступені того самого процесу. Різниця між ними полягає у наявності чи відсут­ності кіст у гіперплазованому ендометрії. Ознак атипії клітин при цих за­хворюваннях немає. Поліпоз утворюється в результаті прогресуючого роз­витку гіперплазії.

Атипова гіперплазія (аденоматоз) (рис. 153) характеризується структур­ною перебудовою і більш інтенсивною проліферацією залоз порівняно з інши­ми видами гіперплазії. Циліндричний епітелій залоз багатоядерний, утворює вирости в просвіт залоз, ядра збільшені, значна кількість патологічних мітозів. При вираженій формі аденоматозу залози щільно прилягають одна до одної, строма між ними майже відсутня, в багаторядному епітелії залоз відмічається поліморфізм. Деякі форми цієї патології мають схильність до малігнізації.

Етіологія. Причини виникнення гіперпластичних процесів — різно­манітні гормональні порушення нарівні гіпоталамус-гіпофіз-яєчники. Гіпер­плазія ендометрія виникає на тлі ановуляції, при монофазних циклах, що супроводжуються абсолютною чи відносною гіперестрогенією. Часто гіпер-пластичні процеси виникають у хворих із гіперглікемією та ожирінням. У жінок з надмірною масою тіла естрогени (естрон) утворюються в жировій тканині з андрогенів (андро стенд іону). Це призводить до гіперестрогенемії, тому у худорлявих жінок ризик захворіти на естрогенозалежні захворю­вання удвічі нижчий.

До групи ризику виникнення гіперпластичних процесів також відно­сять жінок із цукровим діабетом, пізнім початком менопаузи, жінок, що не народжували.

Клініка. Найчастіше передракові процеси проявляються ациклічними матковими кровотечами, які можуть бути як значними, так і мізерними, але тривалими. Частіше ці кровотечі виникають після затримки менструації від кількох тижнів до кількох місяців. Можливі й циклічні кровотечі, що вини­кають під час менструації і довго не закінчуються. Жінки репродуктивного віку скаржаться на безплідність, яка є наслідком ановуляції.

Діагностика. При бімануальному дослідженні відхилень від звичай­них анатомічних станів, зазвичай, не знаходять. Лише при аденоматозі іноді визначають незначне збільшення матки.

При ультразвуковому дослідженні порожнини матки визначають тов­щину ендометрія, який на сканограмі виявляють як утворення з підвище­ною ехогенністю в зоні М-ехо. При залозисто-кістозній гіперплазії ендо­метрія товщина М-ехо рідко перевищує 1 см, при аденоматозі — 2-3 см. Характерна наявність точкових включень, неоднорідність ендометрія. Для поліпа ендометрія характерні чіткі контури і чітка межа між утворенням у порожнині матки та її стінками.

Можна використовувати гістероскопію, що дає можливість оглянути порожнину матки, встановити локалізацію патологічного процесу (рис. 154), а також повноцінність вишкрібання. Використовується також гістерографія, що дає можливість виявити наявність та локалізацію поліпів (рис. 155).

Гістероскопічна картина залежить від характеру гіперплазії, віку хво­рої та фази менструального циклу. При дифузній гіперплазії ендометрій рожевого або червоного кольору, нерівномірно потовщений, на його поверхні — множинні складки та гребені. Поліпоподібна гіперплазія має вигляд локальних розростань слизової оболонки, судинна сітка більш виражена. Для аденоматозної гіперплазії характерна картина «танучого снігу», ендометрій не­рівний, бруцно-червоного кольору, при контакті легко кровоточить.

Одним із методів діагностики є цитологічне дослідження мазків із по­рожнини матки, одержаних за допомогою шприца Брауна.

Головним у діагностиці слід вважати гістологічне дослідження зіскреб-ка ендометрія, одержаного при роздільному вишкрібанні слизової оболон­ки і цервікального каналу. Для залозисто-кістозної гіперплазії характерне збільшення кількості залоз, частина яких має вигляд кіст.

Лікування необхідно розпочати із вишкрібання слизової порожнини матки. Гістологічне підтвердження наявності гіперпластичного процесу є показанням до гормонотерапії. Оскільки при гіперпластичних процесах зав­жди є гіперестрогенемія, виправданою є терапія прогестинами, зокрема ок-сипрогестерону капронатом. У репродуктивному віці його призначають один раз на місяць на 12-14-й день протягом 5-6 циклів. У разі полшозу слід вво­дити його двічі на місяць — на 12 і 19-й або 14 і 21-й день циклу. У менопа-узальному періоді оксипрогестерону капронат вводять 1-2 рази на тиждень 5-6 місяців, потім дозу поступово знижують (у 2 рази кожні 2 місяці). У ме-нопаузі можна використовувати андрогени (метилтестостерон, тестенат, сус-танон-250). Показаннями до хірургічного лікування є відсутність ефекту від гормонотерапії, протипоказання до неї або непереносимість її.

Усі хворі з гіперпластичними процесами ендометрія повинні перебу­вати на диспансерному обліку протягом 5 років. Лікарі жіночої консуль­тації, лікарської амбулаторії повинні стежити за повнотою обстеження, а також забезпечувати регулярні контрольні огляди жінок, що перебувають на диспансерному обліку. Своєчасне лікування передракових станів ендо­метрія є головним чинником у профілактиці раку.