Лікувально-охоронний режим та харчування хворих

Для досягнення ефекту в лікуванні хворих необхідно дотримуватись лікувального режиму, особливості якого визначає лікар для кожної хворої індивідуально, а реалізацію забезпечує середній медичний персонал.

Хворим майже з усіма гінекологічними захворюваннями впродовж го­строї стадії рекомендоване утримання від статевого життя. Фізична праця, навіть домашня робота, підняття вантажів також протипоказані.

Ліжкового режиму повинні дотримуватись хворі з гострими запальни­ми процесами статевих органів та загостреннями хронічних процесів. Після ліквідації гострих явищ постійне перебування у ліжку не є обов'язковим, хвора переводиться на загальний (палатний) режим.

Гінекологічні хворі не потребують якоїсь особливої дієти. Але часто хвороби статевої сфери супроводжуються розладами функції сусідніх органів. Пацієнтки гінекологічного відділення іноді скаржаться на розлади з боку кишечника, частіше запори, тому функцію товстої кишки потрібно регулювати, зокрема відповідною дієтою: їжа повинна бути багатою на клітковину, містити достатню кількість овочів та фруктів, варто вживати сухофрукти, курагу, інжир, чорнослив. Якщо таке харчування не приво­дить до нормалізації діяльності шлунково-кишкового тракту, вдаються до застосування проносних засобів (сени, крушини) або до очисних клізм.

Якщо захворювання супроводжується анемією, для відновлення запасів заліза в організмі слід вживати продукти з високим вмістом вітамінів та мікроелементів: фруктові та ягідні соки (зокрема, з моркви, буряка, яблу­ка), гранат, чорну смородину, м'ясо та печінку.

Необхідно стежити за функцією сечового міхура хворої. При запаль­них процесах, пухлинах, що тиснуть на матку, сечовипускання буде часті­шим. Випадіння матки часто супроводжується затримкою сечовипускання, спорожнення сечового міхура можливе лише за умови вправлення матки. Медичний персонал повинен враховувати ці особливості, стежити за час­тотою сечовипускання в таких хворих та при необхідності застосовувати катетеризацію сечового міхура. За показаннями кількість випитої та виді­леної рідини вимірюють та відмічають на спеціальній картці в історії хво­роби.

Лікування теплом та холодом

Лікування холодом використовують при необхідності створити локаль­ну гіпотермію тканин. Дія холоду викликає звуження судин і забезпечує протизапальний, болезаспокійливий та гемостатичний ефект. Найчастіше холод застосовують з метою рефлекторного скорочення матки при матко­вих кровотечах, після вишкрібання стінок порожнини матки.

Міхур з льодом обгортають рушником і прикладають до нижньої части­ни живота на 15-20 хв, при потребі повторюють через 30-40 хв. Інколи вда­ються до введення льоду у вагіну або пряму кишку. Для цього наповнюють льодом пробірку, вміщують її в новий презерватив і вводять у піхву на 15-20 хв. Такий спосіб кріотерапії сповільнює циркуляцію крові в зоні охолодження, забезпечує місцевий гемостатичний ефект, зупиняє розвиток гематом при травмах, зменшує післяопераційний набряк.

При захворюваннях нирок, сечового міхура та кишечника використан­ня холоду протипоказане.

У гінекологічній практиці застосовують і термотерапію — лікування теплом. Дія тепла знижує тонус гладенької мускулатури матки, маткових труб, і тим сприяє зменшенню больових відчуттів.

Найпростіший спосіб термотерапії — грілка. Грілку наповнюють во­дою, що має температуру 40-50°С, у жодному разі не окропом, особливо коли йдеться про зігрівання хворих при ознобі, після значної крововтрати, у хворих після операції. Це важливо для запобігання опікам. Протипока­зані теплові процедури при гострих запальних процесах, кровотечах із ста­тевих шляхів, що тривають, пухлинах статевих органів.

Для місцевої розсмоктувальної та болезаспокійливої дії використову­ють зігріваючі компреси. До хворого місця прикладають серветку з кількох шарів марлі, змочену спиртом, розведеним водою 1:1, далі — шар компрес­ного паперу або церати, поверх якого для збереження тепла прикладають вату або махровий рушник. Компрес фіксують бинтом.