Перелік питань виносяться для контролю засвоєння матеріалу курсантами (слухачами).

1. Определение момента начала разворота при выводе истребителя на встречно-параллельный курс относительно воздушной цели.

2. Определение момента начала разворота при выводе истребителя на попутно-пересекающийся курс.

3. Определение момента начала разворота для вывода истребителя на попутный курс с воздушной целью.

4. Общая методика наведения истребителей на воздушные цели.

5. Условия и особенности наведения истребителей на средних и больших высотах.

6. Условия и особенности наведения истребителей на низколетящие цели.

7. Условия и особенности наведения истребителей в стратосфере.

8. Методика наведения истребителей на вертолёты.

10.Общая методика наведения истребителей в стратосфере. 11. Методика наведения на АДА.

Додаток 2

радиообмен

Прием перехватчика на управление.

Управление принимается то РБЗ по ГГС. РБЗ указывает ПОЗ. А, Д, Н. ОБУ обнаруживает перехватчика на ИКО, подтверждает прием управления.

Должно быть условие ВИЖУ-СЛЫШУ-УПРАВЛЯЮ

РБЗ: «Подход А=300⁰ Д=25км Н=2400 101^го наблюдаете?»

ОБУ: «Круг 101^го в А=300⁰ Д=30 наблюдаю, переводите на 6^й»

Л-К: «Подход 101^й на 6^м к работе готов»

ОБУ: «101^й курс 270, высота 3000»

ІІ

Вывод в ИТН

Преподаватель ставит задачу по наведению на в.ц. ОБУ определяет параметры движения цели (курс, скорость, высота), выводит перехватчик на ЛПЦ для атаки в ППС, для атаки в ЗПС выводит на параллельную линию ЛПЦ на J для расчетного крена.

Условия: 1. Разница высот в ППС – 1000м, ЗПС – 500м

2. Дальность вывода в ППС не менее 50-60км, в ЗПС не более 15-20км, не менее 6-8 км.

3. V_сбл в ЗПС 150-300 км на СБВ.

Препод.: «Цель А=200 Д=150»

ОБУ: «Цель в А=200 Д=145 наблюдаю»

ОБУ: «Вершина А=190 Д=140 высота цели?»

Вершина: «А=190 Д=140 высота 5000»

ОБУ: «101^й курс 270 высота 4000 (ППС) 4500(ЗПС)»

ІІІ

Атака в.ц. в ППС

ОБУ, используя масштабную линейку, определяет дальность до цели и контролирует точность выдерживания курса полета перехватчика на в.ц. При отклонении полета по курсу дает летчику направление ошибки:

ОБУ: «101^й влево (вправо) 10 градусов»

или

ОБУ: «101^й влево (вправо) курс 240»

На дальности 50-60км ОБУ дает команду на включение прицела на излучение.

ОБУ: «101^й Излучение, режим «Встреча» до цели 55, выше (ниже) 1000»

Л-К: «101^й Вас понял. Излучение включил, цель в обзоре на дальности 50 выше (ниже) 1000 на запрос не отвечает»

После доклада летчика ОБУ должен убедиться, что летчик обнаружил именно ту цель, после этого ОБУ разрешает работу по цели.

ОБУ: «101^й Цель ваша, работу разрешаю, до цели 48»

Л-К: «101^й Вас понял»

ОБУ, используя масштабную линейку, контролирует дальность до цели и информирует летчика о местоположении в.ц. относительно его линии пути.

ОБУ: «101^й Цель по курсу (слева 10, справа 10) до цели 45 выше 1000»

Л-К: «101^й Вас понял»

На дальности «захвата» летчик докладывает о захвате цели.

Л-К: «101^й Захват. Дальность 35»

ОБУ указывает сторону выхода из атаки с указанием дальности до цели.

ОБУ: «101^й После атаки выход вправо (влево), дальность 32»

Л-К: «101^й Вас понял»

ОБУ, используя масштабную линейку, информирует летчика о дальности до цели через каждый оборот антенны.

После доклада летчика о выполнении пусков ракет ОБУ указывает летчику курс, высоту и контролирует выключение оружия и остаток топлива.

Л-К: «101^й пуски выполнил, выхожу вправо (влево)»

ОБУ: «101^й Курс 170, высота 4000. Контроль оружия, остаток?»

Далее ОБУ действует по указаниям преподавателя, выполняя либо перенацеливание, либо вывод на аэродром посадки.

Условие: 1. При не обнаружении летчиком цели до Д=12 км ОБУ задание прекращает и выводит перехватчик в безопасную сторону.

ОБУ: «101^й работу запрещаю, выход вправо (влево)»

Л-К: «101^й Работу запретили, выхожу вправо (влево)»

ОБУ указывает курс, высоту и контролирует выключение оружия, остаток топлива.

IV

Атака в.ц. в ЗПС

ОБУ выводит перехватчик в ТНР командами по курсу.

ОБУ: «101^й Курс 270 высота 4500»

Л-К: «101^й Вас понял»

ОБУ в ТНР указывает сторону разворота и крен.

ОБУ: «101^й разворот вправо (влево) крен 30 (45,60) курс 90»

Л-К: «101^й Вас понял»

Во второй половине разворота ОБУ дает команду летчику на включение прицела на излучение.

ОБУ: «101^й Излучение, режим «Догон» до цели 15, выше (ниже) 500»

Л-К: «101^й Излучение включил, цель в обзоре 15 выше (ниже) 500 на запрос не отвечает»

Далее как при атаке в.ц. в ППС.

ТЕМА № 8. НАВЕДЕННЯ НА НАЗЕМНІ ЦІЛІ.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Способи виходу екіпажів на наземні цілі за місцем

2. Способи радіолокаційного наведення на наземні цілі.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1. КБП ПУ ВВС- 89.

2. КБП БА- 92

3. КБП ИА- 92

4. "Наведение на воздушнне и наземные цели” Підручник. М. 1987 р.

5. "Техника пилотирования, самолетовождения и боевого приминения

самолета СУ-24 (СУ-24М)”. Методичний посібник.

І. СПОСОБИ ВИХОДУ ЕКІПАЖІВ (ПІДРОЗДІЛІВ) НА НАЗЕМНУ ЦІЛЬ ПО МІСЦЮ.

Під виходом на ціль по місцю розуміється виявлення цілі з літаків групи, що знаходяться в такій області з якої можливе виконання поставленої бойової задачі (атака, розгорнення, десантування).

Вихід на ціль по місцю забезпечується:

- знанням точного місця розташування НЦ;

- точним численням шляху;

- точним витримуванням ЛЗШ, особливо на останньому перед ціллю ділянці маршруту;

- ведення льотчиком детального орієнтування візуально або за допомогою технічних засобів.

У залежності від характеру цілі, обстановки в її районі, умов польоту, забезпеченості району бойових дій технічними засобами літаководіння (СВЖ) і складу навігаційного устаткування літаків, вихід на НЦ може здійснюватися такими способами:

1. за допомогою автономних навігаційних комплексів (НК) ЛА;

2. за допомогою навігаційних комплексів або інших технічних засобів на борті літака за інформацією, одержуваної від технічних засобів літаководіння, розташованих на землі, кораблі, літаку або штучному супутнику землі (ИСЗ);

3. наведенням із землі⁴ (корабля або АК РЛДН) за допомогою РЛС виявлення і наведення;

4. за курсом і часом у сполученні з детальним візуальним орієнтуванням від характерного орієнтира.

1. Вихід на ціль за допомогою навігаційного комплексу може здійснюватися автономно польотом на ціль, на запрограмований ППМ, або польотом від точки оперативної зміни маршруту по лінії шляху минаючої через ціль. Вивод літака на ціль за допомогою автономних навігаційних комплексів, є в даний час основним способом, особливо за преділами робочих областей радіотехнічних засобів (РТЗ) (мал.1).

2. При виході на НЦ із використанням зовнішніх технічних засобів літаководіння, можуть використовуватися кутомірні, далекомірні, кутомірно-далекомірні технічні радіолокаційні засоби (ТРЗ). Крім того, вихід на НЦ може здійснюватися за допомогою БРЛС по радіолокаційних орієнтирах.

3. Наведення за даними РЛС виробляється з ПУ за даними, видаваним на засоби відображення інформації (індивідуального або колективного користування). Для цього на них попередньо наноситься позначка заданої цілі і маршрут виходу на НЦ. Сутність радіолокаційного наведення на НЦ полягає в подачі команд за ­курсом і дальністю до наступної точки маршруту або НЦ і виконанні проводки літаків по ЛЗШ.

Проводка літаків по ЛЗШ здійснюється шляхом радіолокаційного контролю положень позначок відносно ЛЗШ і видачі бічного відхилення на борт керованим екіпажем, а також порівнянням розрахункового часу виходу на ППМ (НЦ) з реальним.

При наведенні на НЦ за даними РЛС, варто враховувати профіль польоту екіпажів до НЦ.

Можливі наступні варіанти профілю польоту до НЦ:

- у зоні радіолокаційної видимості;

- с виходом із зони радіолокаційної видимості;

- поза зоною радіолокаційної видимості з короткочасним набором висоти, що забезпечує радіолокаційне спостереження літаків і уточнення його координат.

4. Вихід на ціль за курсом і часом від характерного орієнтиру є дублюючим для літаків обладнаних навігаційним комплексом. Для виходу на ціль цим способом на відстані до 50 км від цілі вибирається добре видимий з даної висоти орієнтир, через який прокладається лінія шляху на ціль, по можливості уздовж створу майданних або лінійних орієнтирів. Маршрут будується таким чином, щоб за 2-3 км від характерного орієнтира можна установити розрахунковий курс і забезпечити прохід над орієнтиром зі сталою швидкістю на даній висоті.

Момент проходу орієнтира включається секундомір і ведеться детальне орієнтування при строгому витримуванні режиму польоту. Вихід на ціль здійснюється за показниками секундоміра. (мал.1.)

Мал.1. Вихід на ціль від характерного орієнтира

ІІ. СПОСОБИ РАДІОЛОКАЦІЙНОГО НАВЕДЕННЯ НА НЦ.

У практиці наведення застосовуються наступні способи виводу літаків на НЦ за допомогою РЛС:

- маршрутний (підбор курсу проходження по бічному відхиленню);

- шляховий (по кутовому відхиленню від ЛЗШ);

- курсовий (послідовні довороти літаків на ціль).

Спосіб послідовних доворотів (курсовий) полягає в тому, що при відхиленні літака від контрольної лінії, штурман вносить виправлення в курс, і не виводячи літак на лінію заданого шляху (ЛЗШ), направляє його на ціль.

Мал.2. Спосіб послідовних доворотів (курсовий спосіб).

Цей спосіб дозволяє одному ОБУ здійснювати наведення декількіх літаків, тому що не вимагає безперервного контролю за положенням літаків щодо контрольної лінії шляху.

Недоліком способу є те, що літак може вийти на ціль з курсом, що відрізняється від розрахункового (маршрутний).

Спосіб підбора курсу по кутовому відхиленню від ЛЗШ (маршрутний) полягає в тому, що ОБУ, визначивши величину кута відхилення, виводить літак на ЛЗШ і задає льотчикові новий курс з урахуванням бічного відхилення.

Мал.3. Спосіб підбора курсу по бічному відхиленню (маршрутний спосіб).

и _испр= ЗПУ + БУ

Порядок дій ОБУ при наведенні даним способом полягає в наступному:

1. При підході літака до ИПМ або КО задається (з урахуванням вітру) курс, висота і швидкість польоту (льотчик вибирає відповідні параметри польоту самостійно).

2. При відхиленні літака від ЛЗШ визначається бічне відхилення в градусах.

3. Дається команда на доворот убік ЛЗШ.

4. З обліком ЛУР задається новий курс, виправлений на величину бічного відхилення:

МК_истр=МК(БУ).

Даний спосіб застосовується для виходу на ціль по ЛЗШ. Недоліком даного способу є те, що потрібне постійне спостереження на ИКО, що зменшує можливість одночасного спостереження декількох літаків.

Спосіб визначення курсу виходу по бічному відхиленню від ЛЗШ полягає в тому, що ОБУ, визначивши бічне відхилення літаків з обліком пройденого та залишившегося шляху, до цілі (ППМ) довертае літак на величину виправлення, що забезпечує вихід літака на ціль.

Мал.4. Спосіб визначення курсу виходу по бічному відхиленню від ЛЗШ (шляховий).

Порядок дій при наведенні даним методом наступний:

1. Визначається величина БУ;

2. Розраховується ПК = БУ + ДП, де

ПК - виправлення в курс, град,

ДП - додаткове виправлення, град.

ДП залежить від S_пр (пройденого шляху) і S_ост (оставшегося шляху) до цілі (ППМ) і визначається по формулі:

tgДП =	Sпр tgБП
	Sост

величина ДП може бути визначена по наявному tg ДП на НЛ-10М.

Для швидкого визначення виправлення в курс проходження літака при окомірному наведенні, штурманові необхідно пам'ятати наступні величини виправлень у курс:

- якщо літак пройшов 1/3 відстані до цілі;

ПК = 1,5 БУ

- при проході літаком 1/2 відстані до цілі;

ПК = 2 БУ

- якщо літак пройшов 2/3 відстані до цілі;

ПК = 3 БУ.

Виправлення в курс польоту літака, що наводиться, передається командою на доворот у ту або іншу сторону на величину ПК (виправлень у курс).

Штурманські розрахунки, виконувані ОБУ при радіолокаційному наведенні на наземну ціль курсовим, шляховим або маршрутним способам вирішують задачу виправлення шляху літака по напрямку.

На практиці існує необхідність контролю і виправлення шляху літака по дальності, тому що крім забезпечення проходження літака по ЛЗШ, існує необхідність забезпечення його виходу на ППМ (КО, НЦ) у заданий час.

Ця задача вирішується 2-мя способами:

1. Виправленням шляху по дальності маневруванням швидкістю польоту⁵

2. Виправленням шляху по дальності зміною довжини маршруту

Ми розглянемо другий спосіб виправлення шляху.

ВИПРАВЛЕННЯ ШЛЯХУ ПО ДАЛЬНОСТІ ЗМІНОЮ ДОВЖИНИ МАРШРУТУ.

Існують три способи виправлення шляху по дальності зміною довжини маршруту:

а) одворот на заданий кут;

б) погашення надлишку часу на замкнутій петлі;

в) зміна довжини маршруту зсувом точки розвороту на ціль (ТРЦ).

А. ОДВОРОТ НА ЗАДАНИЙ КУТ

Даний спосіб застосовується тільки для погашення надлишку часу. Кут розвороту вибирається, як правило, 45 або 60.

Сутність маневру полягає в навмисному збільшенні довжини ділянки маршруту одворотом від ЛЗШ на заданий кут польотом з новим курсом у плині деякого часу t₁ , розворотом на ЛЗШ на кут удвічі більше заданого, прямолінійним польотом у перебігу часу t₁ і розворотом на колишній курс із виходом на ЛЗШ.

Мал.5. Одворот на заданий кут.

Тобто, тривалість польоту на ділянці маневрування повинна відрізнятися від розрахункової на величину надлишку.

Рішення задачі зводитися до визначення часу польоту на прямолінійних ділянках і оцінці довжини ділянки маневрування

Для УР = 45: t₁ = 1,7  t  0,1  t₃₆₀

S_ман = 2,8  R  1,4 Vt₁

Для УР = 60: t₁ = t  0,1  t₃₆₀

S_ман = 3,5  R  Vt₁

де t - помилка виходу на ціль за часом.

Б. ПОГАШЕННЯ НАДЛИШКУ ЧАСУ НА ЗАМКНУТІЙ ПЕТЛІ

Маневр виконується, якщо надлишок часу перевищує t  t₃₆₀

Сутність маневру полягає в послідовному виконанні 2-х розворотів на 180 градусів з тимчасовим інтервалом виконання t₁ :

Мал.6. Погашення надлишку часу на замкнутій петлі.

Розрахунок петлі (2х180) полягає у визначенні часу польоту на прямолінійних ділянках t₁ у такий спосіб:

В. ЗМІНА ДОВЖИНИ МАРШРУТА ЗСУВОМ ТОЧКИ РОЗВОРОТУ НА ЦІЛЬ (ТРЦ)

Цей спосіб може застосовуватися як для погашення надлишку, так і для нагону недоліку часу. Однак у цьому випадку маршрут польоту перед ціллю повинний мати излом на кут порядку 50-90 градусів.

Сутність способу полягає в тому, що відповідно до надлишку або недоліком часу змінюється довжина маршруту зсувом точки розвороту на ціль (ТРЦ).

Мал.7. Зміна довжини маршруту, зсувом точки початку розвороту.

Задача по визначенню зсуву ТРЦ має просте графічне рішення.

Побудова полягає в наступному:

1. Виконується попередній розрахунок маневру, що зводиться до визначення ряду точок, що знаходяться на відстані S_i від якогось КО (точка А), що знаходиться перед ТРЦ.

S_j =S₁  S₂ Vt_j , де t_j =  1хв;  2мин...…

2. Отримані точки В_j з'єднуються з точкою С (НЦ).

3. Лінії В_j С поділяються навпіл (виходять точки К_j).

4 Із точок К_j відновлюються перпендикуляри до лінії СВ_j до перетинання з лінією АО або її продовженням.

5. Отримані точки О є точки розвороту на ціль для відповідних значень надлишку або недоліку часу.

Аналогічна побудова можна робити і за допомогою масштабних лінійок. Воно полягає в наступному:

1. Розраховується S_j.

2. Масштабна лінійка 1 установлюється на КО (точка С) нульовим розподілом.

3. Друга лінійка встановлюється на НЦ розподілом, що відповідає S_j.

4. Друга лінійка повертається навколо точки С доти, поки в точці перетинання обох лінійок не збіжаться значення.

Отримана крапка О_j буде ТРЦ для надлишку (недоліку) часу. Обидва методи дозволяють визначити ТРЦ без обліку ЛУР. Ця помилка стає значимо великий при УР = 90. Виправлення, що враховується ЛУР обчислюється по наступній формулі:

ВИСНОВКИ ПО 2-МУ ПИТАННЮ ЛЕКЦІЇ:

При виконанні переличених маневрів необхідно пам'ятати, що штурманські розрахунки виконуються для штильних умов. Облік вітру вимагає складних розрахунків і не завжди приводить до істотного підвищення точності.

Виправлення шляху по дальності є наступним етапом контролю рішення задачі наведення на НЦ після виправлення шляху по напрямку. І навпаки, після виконання маневрів по виправленню шляху по дальності, варто виконувати контроль шляху по напрямку. У винищувальній авіації для контролю шляху по дальності доцільніше використовувати способи маневрування, яки зв'язані зі зміною довжини маршруту.

У цих випадках розрахунки маневрів і визначення моменту початку їх виконання здійснюються на ПУ. У бомбардувальній авіації розрахунки на маневрування, яки виконуються на борту, виконуються самостійно льотним складом (по команді ведучих).

ЗАВДАННЯ НА САМОПІДГОТОВКУ