2.3 Власний капітал

Визначення достатності капіталу банку має велике значення, причому не лише для оцінки конкретного банку, але й для того, щоб можна було скласти уявлення про надійність усієї банківської системи. Національний банк України аналізує достатність капіталу також і для реорганізації банку або запровадження структурних змін, наприклад, при злитті банківських установ або відкритті нових філій.

Капітал допомагає комерційному банку виконувати такі функції:

• забезпечувати довіру до банків у суспільстві та впевненість у стабільності окремих банків та банківської системи взагалі;

• забезпечувати необхідні обсяги банківських операцій різних типів;

• захищати від можливих збитків;

• рівномірно розподіляти ризик банківської діяльності між усіма сторонами, залученими до неї (банки, клієнти, позичальники, інвестори);

• задовольняти попит на кредити в тій спільноті, яку обслуговує банк.

Принципи оцінки капіталу на основі ризиків визначаються за міжнародними стандартами, які було розроблено Базельським комітетом і затверджено в липні 1988 року. Ці принципи визнані міжнародною банківською спільнотою та використовуються в усьому світі.

Є кілька причин того, чому принципи оцінки капіталу на основі ризиків вважаються значним кроком у розвитку критеріїв достатності капіталу. По-перше, ці принципи допомагають зміцнити капітал, оскільки вимагають посилення акціонерного капіталу (перш за все у вигляді звичайних акцій); крім того, ці принципи обмежують розмір резервів на покриття збитків від кредитів, за дебіторською заборгованістю, та цінними паперами тобто резервів, які можна вважати частиною капіталу. По-друге, ці принципи визнають, що кредитний ризик, притаманний різним типам активів, є відносною величиною, тому й вимоги до розміру капіталу у співвідношенні із сумою різних типів активів, пов’язаних із різним кредитним ризиком, також є різними. По-третє, банки зобов’язані постійно слідкувати за тим, чи є їхній капітал достатнім для компенсації ризику позабалансових операцій. Нарешті, ці принципи допомагають визначити, що таке капітал, а також встановлюють загальноприйнятні в міжнародній практиці вимоги, яким він має відповідати.

Необхідно підкреслити, що принципи оцінки капіталу на основі ризиків визначають мінімальне значення коефіцієнту достатності капіталу і що зараз ситуація в міжнародному банківському секторі вимагає від більшості банків підтримувати це значення на рівні, вищому за мінімальний. Принципи оцінки капіталу пов’язані перш за все з оцінкою кредитного ризику. Вони лише опосередковано торкаються інших типів ризиків, які можуть впливати на стан банку, таких як якість активів, ризик відсоткової ставки, концентрація активів та операційний ризик. Таким чином, вимоги до рівня капіталу окремого банку залежатимуть від того, які ризики взагалі виявлено в даному банку в процесі нагляду.

Коефіцієнт достатності капіталу банку на основі ризиків обчислюється як відношення суми капіталу банку за п’ятим розділом балансу (чисельник) до суми активів, зважених за ризиком (знаменник). До таких активів відносять як балансові активи, так і позабалансові статті, розподілені відповідно до ступеня притаманного їм , як кредитного ризику так і інших ризиків.

Національний банк України розділив усі активи балансу за п’ятьма категоріями ризику - 2 відсотки, 5 відсотків, 20 відсотків, 50 відсотків та 100 відсотків, в залежності від притаманного їм ризику. Взагалі ступінь ризику визначається на основі кредитного аналізу осіб, які мають зобов’язання перед банком за тими чи іншими активами, аналізу дебіторської заборгованості , та портфелю цінних паперів банку . Каса вважається активами з нульовим ризиком; готівкові кошти в процесі інкасації мають 5% ризику; усі інші активи, у тому числі кредити та міжбанківські депозити, операції гарантовані Урядом, дебіторська заборгованість, цінні папери та основні засоби вважаються активами зі 100-процентним ризиком. Гарантії, що видані банком, хоча й не віднесені до балансових статей, також вважаються 100-процентним ризиком.

Згідно з методичними вказівками Національного банку України, які в основному відповідають міжнародній практиці, капітал поділяється на основний (капітал 1-го рівня ) та додатковий (капітал 2-го рівня ) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Основний капітал у цілому відповідає сумі капіталу, що належить акціонерам-учасникам. Такий капітал можна вважати постійним джерелом коштів для банку й засобом захисту вкладників та інших кредиторів банку від усіх видів збитків, як очікуваних, так і непередбачених.

При розрахунку загальної суми капіталу, невідкорегованої на основні засоби, розмір додаткового капіталу не має перевищувати розмір основного капіталу.

Розмір основного та додаткового капіталу розраховується та визначається у відповідності до чинних нормативних актів Національного банку України.

На сьогоднішній день основними складовими компонентами основного капіталу є акціонерний/статутний капітал та загальні резерви.

Додатковий капітал складається із сум, які не є постійним джерелом коштів, або таких, що захищають вкладника лише від деяких видів збитків. Сьогодні основним складовим елементом капіталу другого рівня є спеціальні резерви на покриття можливих втрат за активами банку.

Визначення розміру основного та додаткового капіталу банку необхідне для проведення фінансового аналізу діяльності банку, а саме для розрахунку показників економічних нормативів.

Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та чинних нормативно-правових актів НБУ капітал – це різниця між активами і зобов`язаннями банку. Зважаючи на це, визначення достатності капіталу, тобто обчислення суми позитивного (фактично наявного) капіталу або суми негативного (недостатнього для покриття ризиків) капіталу, проводиться після перевірки активів та зобов`язань банку (балансових та позабалансових) з урахуванням їх класифікації.

Рівень капіталу банку повинен перевищувати мінімальні обов’язкові вимоги , встановлені Національним банком України, який установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та нормативи капіталу, що є обов'язковими до виконання банком: мінімального розміру регулятивного капіталу; адекватності регулятивного капіталу; адекватності основного капіталу.

Внутрішня оцінка достатності капіталу банку має відповідати його профілю ризику, операціям і діловій стратегії банку.

Управління капіталом має за мету визначення фактичного розміру капіталу, з метою захисту банку від ризику банкрутства на такому рівні вірогідності, який власники банку вважають прийнятним. Для цього:

• розраховується сума капіталу банку під ризиком - “економічний” капітал (economic capital), який представляє собою внутрішньобанківську оцінку сукупної потреби в капіталі;

• здійснюється аналіз достатності регулятивного капіталу (regulatori capital) , реально наявного на даний час балансового капіталу (book capital) і економічного капіталу;

• в залежності від співвідношення економічного, регулятивного і реально наявного капіталу моделюються сценарії потреб в капіталі;

• здійснюються прогнозні аналітичні розрахунки капіталу під ризиком, в.т.ч. оцінки фінансового ризику і потреби в капіталі на рівні окремих напрямків бізнесу і банку в цілому – скоригованої на ризик рентабельність капіталу (risk- adjusted return on capital –RAROC).

• додатково здійснюється контроль за відповідністю прогнозованих та фактичних операцій показникам Бізнес-плану, вимогам безвиїзного нагляду НБУ і світової практики.

Слід зазначити, що загальний розмір основного капіталу зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю;

• простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями;

• коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

• збитків поточного року.

Додатковий капітал, не може бути більше ніж 100% основного капіталу і складається з таких елементів:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків та клієнтів за кредитними операціями;

• переоцінка;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, що враховується до капіталу (розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу).

Для визначення розміру економічного капіталу банку з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів, загальний розмір капіталу додатково зменшується на:

• суму нарахованих доходів і не отриманих доходів, прострочених і сумнівних нарахованих доходів зменшених на суму сформованого резерву за простроченими і сумнівними до отримання нарахованими доходами;

• суму потенційних втрат за кредитними операціями (кредити, цінні папери, дебіторська заборгованість, позабалансова) зменшених на суму сформованого резерву;

• переоцінку основних засобів.

Регулятивний капітал банку обчислюється за такою формулою:

К = ОК + ДК - В,

де: К - капітал банку;

ОК - основний капітал (капітал 1-го рівня);

ДК - додатковий капітал (капітал 2-го рівня);

В - відвернення.

Адекватність капіталу розраховується за такою формулою:

К

Ак = ---- х 100%,

Аp

де: Ар - активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив.

Достатність економічного капіталу відображає здатність банку компенсувати збитки, що виникають в процесі проведення активних операцій.

Показник достатності економічного капіталу розраховується , як співвідношення економічного капіталу банку до загальної суми зважених за ризиками активів з врахуванням кредитних, ринкових і операційних ризиків банку та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

За рівнем капіталізації банки поділяються на: