Питання для самоперевірки

1. До якого історичного періоду відносяться перші згадки про виникнення банківської справи?

2. Основні спонукальні мотиви створення банків?

3. Що являє собою банк?

4. Як класифікуються банки?

5. З чого складається банківська система України?

6. Якою є основна функція Національного банку України?

7. Які інші функції виконує Національний банк України?

8. Основні методи регулювання грошової маси, що здійснюються НБУ?

9. Хто не може бути учасником банку?

10. Який розмір мінімального підписного капіталу банку?

11. Що відноситься до органів управління банку?

12. Якою є структура світової банківської системи?

13. Що впливає на сучасний розвиток світової банківської системи?

14. Як класифікуються операції банку?

15. Основні етапи становлення банківської системи України?

Розділ 2. Пасивні операції банків

2.1 Загальна характеристика пасивних операцій

Пасивні операції-це операції, що обслуговують формування ресурсів банку.

Ресурси комерційного банку-це сукупність грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення активних операцій .

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти (зобов’язання), частка яких в середньому по банківській системі України станом на 01.01.2009р. складає 86% від загальної величини ресурсів, а решта (14%) припадає на власний капітал.

Всі пасиви банку класифікуються за джерелами утворення, термінами залучення і суб’єктами залучення

Пасиви банку з точки зору джерел утворення поділяються на власні (капітал банку) і залучені ( зобов’язання банку).

Власні ресурси – це капітал банку. Розрізняють: балансовий, регулятивний і економічний капітал.

Балансовий капітал банку складається з статутного капіталу, резервного фонду, загальних резервів, прибутків минулих років, результатів переоцінки, прибутку поточного року.

Власний капітал комерційного банку виконує три основні функції: захисну, оперативну і регулюючу. Захисна функція полягає у реалізації інтересів вкладників і кредиторів шляхом виплати їм компенсацій у випадку виникнення збитків або банкрутства банку. Її значення пов’язане з продовженням діяльності банку незалежно від загрози виникнення збитків.

Оперативна функція полягає у забезпеченні фінансової основи діяльності банку, тобто адекватного росту його активних операцій.

Регулююча функція пов’язана із встановленням Національним банком України для комерційних банків певних нормативів щодо дотримання належної величини власного капіталу з метою нормального функціонування банків.

В банківському балансі власні кошти знаходяться в різних фондах банку.

Статутний фонд формується за рахунок пайових внесків власників банку, або шляхом мобілізації коштів від випуску і розміщення акцій. Подальше збільшення акціонерного капіталу банку можливе за рахунок додаткових випусків акцій або за рахунок банківського прибутку, спрямованого на поповнення величини власних коштів банку. Роль статутного капіталу визначається його значенням як головного джерела коштів при здійсненні витрат на початкових етапах діяльності банку в процесі його заснування, а також як гарантії забезпечення платежів банку за своїми зобов’язаннями.

Резервний фонд утворюється за рахунок щорічних відрахувань з прибутку, розмір яких визначається Законом України „Про банки і банківську діяльність” і загальними зборами акціонерів банку. Метою створення резервного фонду є покриття загальних ризиків, що витікають з основної діяльності банку і за якими не формуються спеціальні резерви. Він також може бути використаний для виплати дивідендів і процентів у випадку нестачі поточного банківського прибутку. Як правило, резервний капітал використовується для покриття тільки непередбачених видатків.

Нерозподілений прибуток це частина прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду. За рахунок коштів нерозподіленого прибутку формується ряд спеціальних фондів для розвитку банку розширення його матеріально-технічної бази, матеріального стимулювання персоналу, вирішення соціальних питань та ін.

Залучені ресурси (зобов’язання банків) є головним джерелом ресурсів комерційних банків. До зобов’язань відносяться кошти на кореспондентських рахунках, на поточних рахунках, депозитних рахунках , позики, отримані від інших банків, Національного банку України, субординований борг і кошти, отримані від інших кредиторів.

За термінами залучення зобов’язання поділяються на строкові і до запитання.

Під депозитом прийнято розуміти грошові кошти, що віддані на зберігання у фінансово-кредитну установу з відповідним режимом їх використання, що регулюється банківським законодавством. Депозити поділяються на депозити до запитання і строкові депозити.

Депозити до запитання обліковуються на поточних рахунках. Рух коштів по цих рахунках може оформлятися чеком, дорученням або іншим розрахунковим документом. Можливість власника рахунку будь-коли вилучити кошти вимагає наявності в обороті банку підвищеної частки високоліквідних активів, які не приносять доходу (готівки в касі, залишків на кореспондентських рахунках в НБУ і інших банках. Тому за депозитами до запитання, як правило, не сплачуються проценти, або сплачуються невисокі проценти. Водночас банки здебільшого не стягують з клієнтів плату за користування цими рахунками.

Склад зобов’язань банку за термінами залучення

Зобов’язання банку	строковість
Коррахунки банків	до запитання
Депозити та кредити НБУ	строкові
Депозити та кредити банків	строкові
Поточні рахунки юридичних осіб	до запитання
Поточні рахунки фізичних осіб	до запитання
Депозити юридичних осіб	строкові
Депозити фізичних осіб	строкові
Цінні папери	строкові
Кредиторська заборгованість	до запитання
Нараховані витрати	до запитання
Субординований борг	строкові
Інші зобов'язання	до запитання

Строкові депозити мають чітко визначений термін зберігання у банку коштів, за якими сплачується фіксований процент і, як правило, накладаються обмеження на їх дострокове вилучення. Розрізняють короткострокові депозити ( до 1 року) і довгострокові депозити.( більше року).

Строкові депозити передбачають передачу коштів у повне розпорядження банку на певний строк, по закінченні якого вклад може бути вилучений у будь-який момент. Рівень процентної ставки по таким депозитам, як правило прямо пропорційний терміну зберігання коштів. Депозити з попереднім повідомленням про вилучення допускають можливість отримання коштів клієнтом лише через певний обумовлений договором строк подачі заяви. Залежно від строку повідомлення коливається і процентна ставка за депозитами.

При формуванні портфелів депозитів юридичних і фізичних осіб необхідно врахувати як потреби клієнтів , що вже є в банку, так і потреби клієнтів, яких банк має намір залучити до співпраці. При цьому необхідно врахувати і обсяги коштів, які банк має залучити до банку і строковість цих коштів, вартість ресурсів. позицію банку на ринку. Особливу увагу клієнти звертають на репутацію банку.

Важливо оперативно аналізувати ринок депозитів, стан та пропозиції конкурентів.

Продукти повинні бути привабливі для клієнтів та враховувати потреби банку (структуру балансу, ліквідність, процентну маржу, нормативи). Необхідно також враховувати регіональні можливості банку та галузеву приналежність клієнтів (сезонність виробництва ).

Залучення строкових депозитів необхідно розглядати в тісному зв’язку з залишками на поточних рахунках клієнтів.

Цілі залучення ресурсів банку різноманітні:

• диверсифікувати пасиви банку ( пропорційна структура, дотримання нормативів) - для цього немає значення як залучати кошти ( на депозитні чи поточні рахунки);

• підтримання короткострокової і довгострокової ліквідності ( в цьому випадку треба визначитись –зі строками і обсягами залучення);

• підтримання платоспроможності - не має значення строковість ресурсів.

Аналіз ресурсної бази залученої від юридичних осіб банківської системи станом на 01.10.2009р., свідчить, що 52 банки, з обсягами коштів юридичних осіб більше 500 млн. грн., залучили більше 91% коштів юридичних осіб в Україні Перші десять банків ( за обсягами коштів юридичних осіб) залучили майже 59% загального обсягу коштів юридичних осіб. Виходячи із потреб і можливостей банку формуються пропозиції банку по залученню коштів.

Майже всі банки, за даними публічної інформації, надають своїм клієнтам широкий спектр банківських депозитних послуг, використовують прогресивні форми обслуговування юридичних осіб, які базуються на індивідуальному підході до кожного клієнту. Процентні ставки за депозитами встановлюються в залежності від виду валюти вкладу, терміну депозитного договору, умов нарахування і виплати відсотків, з врахуванням вартості ресурсів, кон’юнктури цін на них.

При відкритті депозитного рахунку визначається сума договору, строк залучення коштів, розмір відсоткової ставки і порядок сплати відсотків по депозитному рахунку, визначається специфічні умови кожного конкретного договору.