2. Принцип пропорційності та принцип оптимальності у використанні ресурсів підприємства

Пропорції – від лат. proportio- розмірність.

Принцип пропорційності застосовується для організації суспільно-економічних процесів різного рівня. Пропорції на рівні народного господарства означають співвідношення між сферами народного господарства (сфера матеріального виробництва та сфера нематеріального виробництва); між галузями народного господарства (наприклад, між сировинновидобувними та сировиннопереробними галузями); між галузями АПК тощо.

Принцип пропорційності на рівні підприємства пов’язаний із забезпеченням науково обґрунтованих пропорцій між елементами його організаційно-економічної структури, галузевої структури, професійно-кваліфікаційної та статево-вікової структури трудового персоналу, структури ресурсів (між видами ресурсів та внутрі кожного виду ресурсів).В плані ресурсів – це пропорції між працівниками і знаряддями праці; працівниками і предметами праці; поголів’ям тварин та кількістю необхідних для їх утримання основних і оборотних засобів; між іншими видами основних і оборотних засобів.

Виникає питання: яке співвідношення між ресурсами (іншими явищами) називають оптимальним ?

Оптимум (optimum) – найкраща ситуація або найкращий стан справ. Для досягнення оптимуму необхідна „оптимізація”, а ситуація, при якій досягається оптимум, називається „оптимальною”. Як досягти найкращого, оптимального стану у сфері використання ресурсного потенціалу підприємства, тобто, як досягти економічного оптимуму?

Оптимум економічний – рівень чи обсяг певного показника(або сукупності показників), найкращий з погляду заданого економічного критерію. Цей рівень чи обсяг певного показника визначають переглядом і оцінкою за прийнятим критерієм всіх можливих (альтернативних) варіантів розв’язання конкретного техніко-економічного завдання.

Щоб знайти оптимум економічний, треба:

1). мати чітко сформульоване завдання і вихідні умови;

2). обґрунтувати і сформулювати кількісно економічний критерій оптимальності;

3). обрати метод опрацювання та оцінки розрахункових варіантів розв’язання поставленого завдання;

4). виконати відповідні розрахунки.

Таким чином, знаходження оптимуму економічного за змістом являє собою складну економічну систему, а за формою - екстремальну математичну задачу. Вона виникає тоді, коли зміна того чи іншого ресурсу впливає на окремі елементи витрат або одержувані прибутки.

Кількісно оптимум економічний відповідає математичному оптимуму правильно сформульованої економіко-математичної задачі. Для знаходження математичного оптимуму складають математичну модель, у якій умови задачі формулюють у вигляді рівняння або нерівностей, а господарський результат алгебраїчно виражають як функцію відшукуваних невідомих (змінних) величин. Значення цих величин, які приводять господарський результат до бажаного максимуму або мінімуму, визначають методами прикладної математики – математичного програмування.

Для цілей управління потенціалом підприємства можна сформувати чимало задач оптимізації, пов’язаних з розподілом і використанням ресурсів.