5. Зміст антикризового управління

Процеси неухильного зниження показників економічної ефективності підприємства, погіршення його фінансового стану ведуть в кінцевому підсумку до повної втрати підприємствомйого платоспроможності по відношенню до кредиторів, постачальників ресурсів, працівників ( фонд оплати праці), з питань обовязкових платежів в бюджет та до втрати можливостей продовжувати свою виробничу діяльність.

Стан підприємства, який характеризується втратою його платоспроможності та втратою можливостей продовжувати свою виробничу діяльність, називають банкрутством підприємства, а підприємства, які перебувають в стані банкрутства, - підприємствами – банкрутами.

Що стається із підприємством, яке опинилося в стані бакрутства? Досягнення аідприємством стану банкрутства – явище типове, закономірне і поширене в різних економічних системах. Будь – яке підприємство може спіткати економічна криза, одним із можливих варіантів протікання якої є її кульмінація – банкрутство.

В різних країнах постійно переплітаються між собою процеси виникнення одних, процвітання других, занепаду і банкрутства – третіх підприємств. Це одна із сторін розвитку економіки.

В звязку з цим важливим складовим елементом державного регулювання економіки виступає і антикризове управління. Його змістом є прийняття нормативно – правових актів , які передбачають антикризовий захист підприємств, відвернення банкрутства чи здійснення процедур банкрутства, а теж сукупність організаційно – економічних заходів, спрямованих на реалізацію названих правових норм. Крім цього, для державного регулювання цього питання створено ряд державних органів.

Поняття “антикризове управління” повязане з конкретним підприємством, яке попало в кризову ситуацію. Воно відображає систему відносин, які повязані з перебуванням підприємства в стані економічної кризи та процесами виходу з кризи, а в разі неможливості подолання банкрутства – з ліквідацією підприємства.

Що охоплює поняття «антикризове управління»? В деякій мірі антикризове управління підприємством проводиться з моменту його загального стратегічного та оперативного управління, котре має за мету досягнення підприємством високих економічних показників та здобуття і збереження стійкої конкурентоспроможності. Якщо підприємство досягне такої мети, кризові ситуації йому не загрожують. Це умовно можна виділити, як перший рівень антикризового управління підприємством.

Другий рівень антикризового управління підприємством – це розробка і реалізація системи заходів, реалізація яких безпосередньо спрямована на запобігання виникненню кризових ситуацій. Такі заходи розробляють, детально вивчаючи суспільне середовище підприємства та аналізуючи його з використанням основних положень теорії антикризового управління. Тут можуть бути корисними, наприклад, знання про передумови та умови, причини та ознаки настання криз, ознайомлення з практикою протікання кризових ситуацій інших підприємств, вивчення світового досвіду антикризового управління.

Третій рівень антикризового управління передбачає систему заходів:

а) по виведенню підприємства – боржника зі стану кризи, тобто відновлення його платоспроможності та створення умов для продовження виробничої діяльності;

б) ліквідації підприємства ( в разі неможливості здійснення заходів, передбачених пунктом «а»).

Виведенню підприємства з кризи передують, насамперед, експрес – діагностика підприємства та спроектовані на основі її результатів дії, які повинні зупинити дальше загострення кризи:

= виявлення і використання внутрішніх резервів підприємства;

= перегляд витрат підприємства, приведення їх у відповідність до його доходів;

= перегляд кадрової політики, кадрові перестановки;

= зміцнення трудової дисципліни;

Ліквідація або скорочення розмірів зайвих чи обтяжуючих ( з позицій кризового стану) підрозділів та галузей;

= використання потенціалу економічних зв’язків, зокрема – одержання кредитів;

= зменшення обсягів виробництва та реалізації продукції;

= все можливе пристосування підприємства до умов ринку ( згортання виробництва нерентабельної продукції та продукції, яка не користується попитом);

= продаж частини виробничих фондів або здача їх в оренду, або консервація і т.п.

Наступним і завершальним етапом процесів виходу підприємства з кризи та покращення його економіки є здійснення послідовної його реструктуризації. Тут проводиться аналіз стану підприємства; здійснюється пошук можливостей зростання доходів за рахунок розширення ринків збуту та зниження витрат ( реструктуризують борги; коригують збутову і цінову політику та схеми постачання; організовують замовлення на продукцію; коригують товарну політику шляхом підвищення якості продукції, що вироблялася підприємством раніше, та освоєння випуску нових видів продукції; змінюють спеціалізацію виробництва; відшуковують нові товарні ніші; здійснюють кваліфіковане бізнес – планування; залучають інвесторів).

Крім цього, перебудовується кадрова політика, реформується весь господарський механізм підприємства.