2.Чуттєве пізнання і абстрактне логічне мислення. Взаємозв’язок чуттєвого і логічного мислення.

Мислення - це відображення світу в поняттях.

Слово "поняття" в контексті його використання набуло багато смислів. У логічній семантиці - це концепт терміна (лат. - думка, поняття). Відповідно, поняття не можна ототожнювати з термінами, - оскільки існує багато термінів, які виражають одне і те саме поняття. Мовною формою виразу понять є слово чи словосполучення.

У гносеології поняття - абстрактне відображення цілісності пізнавального об'єкта через виявлення сукупності його суттєвих, необхідних і специфічних властивостей; в епістемології - форма виразу знання як результату пізнавальної діяльності; у традиційній логіці - форма мислення, що відображає предмети, явища, процеси об'єктивного світу в їх суттєвих і специфічних ознаках; у символічній логіці - результат уявного відокремлення предметів певного класу, тобто подібних у певному відношенні.

Поняття є форма мислення, що відокремлює класи предметів будь-якого походження за суттєвими і специфічними властивостями (ознаками) у процесі їх пізнання.

Логічна теорія поняття

У логіці чітко розрізняють об'єкт пізнання та його відображення у понятті. Об'єкт пізнання поділяється на емпіричний об'єкт (предмет, явище, процес, певна подія, що існує об'єктивно, поза мисленням людини) й абстрактний об'єкт (продукт творчого мислення людини). Об'єкт пізнання постає як сукупність певних властивостей (ознак). Властивості, притаманні тому або іншому об'єкту, поділяються на суттєві та несуттєві види. Суттєвими є властивості, котрі визначають сутність об'єкта, який вивчають, а несуттєвими - такі, що не визначають його сутнісну характеристику. Суттєві властивості називають ще основними (висхідними); з яких випливають похідні - необхідні й ненеобхідні. Необхідними є властивості, котрі випливають із основної (суттєвої) та визначають існування певного об'єкта, його функціонування й розвиток, а ненеобхідними (випадковими) є властивості, які можуть бути притаманні йому або непритаманні, - специфічні (відмінні, особливі, видові) й неспецифічні. Специфічними є властивості, притаманні лише певним об'єктам пізнання і непритаманні іншим, а неспецифічними - властивості, що можуть бути притаманні й іншим об'єктам пізнання.

Виокремлення різних властивостей в об'єкта пізнання здійснюється у процесі його пізнання і залежить від різних аспектів дослідження. Як приклад назвемо властивості, притаманні студенту:

1. Суттєва (основна, вихідна) властивість - учень вищого навчального закладу (бути учнем).

2. Несуттєва властивість - в якому вищому навчальному закладі студент навчається.

3. Похідна властивість - вивчати певні науки, передбачені програмою навчання.

4. Необхідні властивості, притаманні студентові - відвідувати лекції та практичні заняття; писати контрольні, курсові, дипломні роботи: складати заліки, іспити.

5. Ненеобхідні властивості - отримувати стипендію, займатися певним видом спорту, брати участь в олімпіадах тощо.

6. Специфічні властивості - форма навчання студента (вчитися очно або заочно); навчатися у двох вищих навчальних закладах водночас.

7. Неспецифічні властивості - читати підручники та монографічну літературу (ці властивості притаманні й іншим людям, котрі не є студентами).

У логіці на підставі узагальнення суттєвих, необхідних, специфічних властивостей, що були виявлені у процесі пізнання різних об'єктів, абстрагуючись від несуттєвих, ненеобхідних, неспецифічних властивостей, виокремлюють клас однорідних предметів, явищ, процесів. Формальне зображення такого узагальнення: клас А, якому притаманні властивості а, б, в, с,... л. Наприклад, клас студентів, котрим притаманні властивості: "бути учнем вищого навчального закладу" (а); "вивчати певні науки" (б); "відвідувати лекції та практичні заняття" (в); "складати заліки й іспити" (с) та ін.

Окрім властивостей, у понятті відображаються відношення. Скажімо, поняття "дружба", "сучасник", "мати", "батько", "причина" виражають певні відношення.

У логіці властивості й відношення позначаються терміном "предикат" (див. 3.4.2; 4.2.2).

На підставі логічного аналізу поняття як форми мислення та форми виразу знання, яке здійснювали філософи і логіки, ще від античності, визначено: структуру поняття; види понять; відношення між поняттями за обсягом; способи утворення понять; логічні операції над змістом і обсягом поняття.