- •I. Загальні відомості з топографії 9
- •1.1. Вступна частина 9
- •1.2. Картографічні проекції, карти, плани та масштаби 54
- •II. Горизонтальне знімання 126
- •II. 1.11. Труби з внутрішнім фокусуванням 143
- •11.2. Вимірювання горизонтальних кутів 158
- •11.2.3. Вимірювання горизонтального кута методом повторень 162
- •1.1. Вступна частина
- •1.1.1. Предмет топографії
- •5) Альтернативне поняття фігури Землі як фізичної поверхні ввів Брус у
- •1878 Р. Ні геоїд, ні квазігеоїд не збігаються з фізичною поверхнею Землі. Крім
- •6) Якщо куля є першим, геоїд (квазігеоїд) - другим, то фізична поверхня
- •1.1.2. Значення топографії в економіці країни
- •1.1.3. Історичний нарис розвитку топографії
- •I pp. Виміряв вздовж тієї ж дороги, з Парижа на Ам'єн, довжину дуги в г з
- •XVII ст., більша частина яких входила до складу Польсько-Литовської держави
- •1739 Р. Створено географічний департамент, діяльність якого була особ-
- •0 Р. Її доповнила карта зарубіжних володінь по західному кордону
- •1.1.4. Нарис становлення топографо-геодезичного виробництва
- •1921 До 1939 pp. Підготувало 245 інженерів-геодезистів. Найвизначнішим вче-
- •5Зірцеві базиси. За ініціативою проф. І.С. Тревого на Яворівському військовому
- •1944 Р. Керував обсерваторією і сейсмологічною станцією. В 1945 p. J
- •10 Навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України.
- •1961 Р. А в 1996 р. Відбувся перший випуск за спеціальністю пс. Сьогодні на
- •372 Р. Увійшла до американського списку вибраної світової літератури з
- •11 Імпості геодезичних вимірів під час геолого-геофізичних робіт. Т.Т. Чмчян у
- •918 Р. Та після падіння Української Народної Республіки утворене її урядом
- •1.1.5. Організація топографо-геодезичної служби в Україні
- •10000 Дорівнює 0,1 мм, становить 1 м. Це означає, що для такого масштабу
- •5. Зменшення розрядності мереж.
- •150 Км. Взаємне положення сусідніх пунктів atm визначають з точністю
- •1.1.7. Сучасні дані про форму та розміри Землі
- •71 %, А суші 29 % від усієї поверхні Землі. Середня глибина океанів понад 3800 м,
- •940 Р. Професори ф.Н. Красовський та о.О. Ізотов отримали розміри еліпсоїда,
- •1 Іідкомісія Европейської референц-
- •1.1.8. Величини, що вимірюються у топографії,
- •9 Ну цім нахилу лінії ае до горизонтальної площини р. З цього трикутника
- •1.1.9. Ділянки на поверхні Землі, які приймають за плоскі
- •1 • 10"7. Враховуючи це, можемо записати
- •1.1.10. Системи координат, що використовуються
- •V ( та уа. Для того щоб кожній парі
- •1.2. Картографічні проекції, карти та плани
- •1.2.1. Загальні відомості про картографічні проекції'
- •11 Її 11 ворюються.
- •VIи напрямками. Зауважимо, що головні напрямки не обов'язково збігаються
- •1.2.2. Класифікація картографічних проекцій
- •2.2.) Буде близьким до одиниці для доволі значної ділянки.
- •1.2.3. Масштаби планів і карт.
- •1.2.4. Точність масштабу. Точність вимірювання ліній
- •20 М; 1 см — 200 м. Отже, масштаб карти повинен бути 1:20 000.
- •1.2.5. Номенклатура та розграфлення карт і планів
- •Ittiiin.II і і.Ся буквою z.
- •V Коки відома номенклатура карти масштабу 1:1 000 000, то можна знанні
- •1:1 000 000, Наприклад, VI -м- 35; аркуші карти масштабу 1:200 000 позна-
- •1,2,3, ..., 256 І дописують в дужках до номенклатури аркуша карти масштабу
- •1:100000. Одному аркушу карти масштабу 1:5000 відповідає дев'ять аркушів
- •20 Км2, як правило, а для масштабів 1;1000 і 1:500 завжди застосовують
- •1:5 000 Одну з перших великих букв кирилиці (а,б,в,г), наприклад, 5 - б .
- •1:1000, Які позначають римськими цифрами ( / , / / , I I I , IV) і 16 аркушів карі
- •1.2.6. Багатоаркушеві карти
- •000, 1:50 000, 1:25 000, 1:10 000, 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000, 1:500. Як бачимо, це
- •1.2.7. Поняття про зональну поперечно-циліндричну
- •V площину. Дотичний осьовий меридіан матиме вигляд прямої лінії, яку
- •It та l. На площині (див. Рис. 1.2.10) її зображення буде а,, а її прямокутні
- •1:10000 І дрібніших різниця довгот суміжних
- •1.0000683 Раза.
- •1.2.8. Зональна система прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •500 Км, тобто значенню ординати точки
- •V і ворюють внутрішню рамку трапеції. Зазначимо, що меридіани та паралелі, які
- •V межах однієї трапеції ця кривина не є помітною. Тому на карті ці лінії прямі.
- •1.3. Найпростіші геодезичні прилади
- •1.3.1. Позначення точок на місцевості та провішування ліній
- •5Ох помічників, а перший помічник повинен бачити другого помічника та
- •1.3.2. Прилади для лінійних вимірювань (мірні стрічки, рулетки)
- •10 Мм, або шкалові дроти діаметром близько 2 мм. Шкали зазвичай мають
- •1.3.3. Компарування мірних стрічок та рулеток
- •4Сини, взірцеві міри та робочі міри. Еталони одиниці довжини є основною
- •1.3.4. Вимірювання ліній мірною стрічкою
- •1.3.5. Грубі похибки, які виникають
- •1. Неправильний підрахунок кількості передач, що, зрозуміло (хоча би
- •2. Прорахунок кількості шпильок у заднього помічника, який може
- •5. Похибка за натяг стрічки. Стрічка еластична і тому за різної сили
- •6. Похибка за вплив температури. Коефіцієнт розширення сталевих
- •7. Похибка, що залежить від характеру ґрунту. Під час натягування
- •8. Похибки за нахил лінії. Якщо кути нахилу V малі, можна прийняти, що
- •1.3.8. Точність вимірювання ліній стрічкою
- •1.3.9. Загальні відомості про лазерні рулетки
- •1.3.12. Функціональні можливості й технічні характеристики
- •1.3.14. Перевірка екліметра
- •1.3.15. Екери. Теорія дводзеркального екера
- •1, В якій в цей момент стоїть віха помічника, і є шуканою точкою, отже, кут
- •1.3.16. Знаходження екером точки в створі лінії
- •1.3.17. Перевірка дводзеркального екера
- •1.3.18. Знімання ситуації мірною стрічкою та екером
- •1.3.19. Орієнтування ліній
- •4 Чверть
- •1 Чверть
- •2 Чверть
- •1.3.26) З урахуванням знаків зближення меридіанів. Точка м розташована на
- •1.3.20. Виведення формул
- •1.3.21. Орієнтування аркуша топографічної карти
- •1.3.22. Будова та перевірка бусолі
- •1.3.23. Бусольне знімання ділянки місцевості.
- •3. Прокреслюють напрям 2-3' і відкладають у масштабі довжину лінії 2-3.
- •1.3.24. Оцінка точності результатів вимірювань
- •Is одного виміру визначають за формулою
- •11.1. Теодоліт. Будова та перевірки
- •II. 1.1. Принцип вимірювання горизонтального кута
- •II. 1.2. Принципова схема теодоліта
- •1. Підставка теодоліта є основою для монтажу всіх вузлів і складається
- •2. Вертикальна вісь обертання теодоліта zz, повинна бути спільною
- •3. Горизонтальний кутомірний круг (лімб) має рівномірну шкалу
- •4. Алідада, як уже зазначалось, має два діаметрально розташовані штрихи -
- •II. 1.3. Головні характеристики та класифікація кутомірних приладів
- •11.1.4. Штрихові та шкапові мікроскопи
- •II. 1.5. Будова зорових труб
- •II. 1.6. Збільшення зорової труби
- •II. 1.7. Поле зору труби
- •II. 1.7), яке називається діафрагмою.
- •II. 1.8. Яскравість зображення предметів,
- •4) Неможливо визначити абсолютну яскравість. Тому перейдемо до
- •II. 1.8, в), а також сітки з віддалемірними штрихами (рис. II. 1.8, г). Для
- •11.1.9. Недоліки простих лінз. Сферична та хроматична аберації
- •5'Єктивів.
- •II. 1.10. Встановлення зорової труби по оку
- •11.1.11. Труби з внутрішнім фокусуванням
- •II. 1.12. Рівні, їх будова та призначення
- •10 Поділок, в односторонніх рівнях з однієї
- •2. Візирна вісь повинна бути перпендикулярна до горизонтальної осі
- •1 На точку а горизонтальний круг необхідно повернути на 180°. Отже відлік
- •2 Відрізнятиметься від відліку м, на ±180°.
- •3. Горизонтальна вісь обертання труби повинна бути перпендикуляр-
- •1.25 Точка м,) не збігається з точкою м. Отже, вісь обертання труби не є
- •4. Сітка ниток повинна бути встановлена правильно, тобто верти-
- •5. Горизонтальний круг не повинен мати ексцентриситету.
- •II. 1.27. Напрямки МхМг та м2м4 мають бути приблизно взаємно
- •6. Перевірка оптичного центрира.
- •11.2.1. Встановлення теодоліта над вершиною кута
- •2] Встановлюють вертикальну вісь теодоліта прямовисно і, тим самим,
- •4] Встановлюють чітке зображення штрихового або шкалового
- •11.2.2. Вимірювання горизонтальних кутів методом прийомів
- •11.2.3. Вимірювання горизонтального кута методом повторень
- •2. Похибка центрування теодоліта.
- •3. Похибки редукції.
- •4. Похибка власне вимірювання кутів.
- •1 Візирна ціль j
- •5. Похибка відлічування горизонтального круга.
- •0,15//, Де /л - ціна найменшої поділки шкали. Тому похибка відліку тИ
- •6. Похибки, викликані зовнішніми умовами.
- •11.2.6. Виведення формули допустимої кутової нев'язки
- •1) Похибка центрування тц - 20";
- •3) Похибка візування /м, 4,2";
- •11.2.7. Знімальна (робоча) геодезична основа
- •1:2000 І більших, необхідно мати хоча б один пункт планової основи па
- •11.2.8. Необхідна точність математичної основи
- •1) Допустимі похибки теодолітних ходів, що врівноважуються, можуть
- •2) За запропонованих допусків, похибка в координатах основи най-
- •0,6 М, 0,3 м для знімання у масштабі 1 :5000, 1:2000, 1:1000, 1:50() ніднонідно), то
- •1:2000 Відповідно до даних, наведених у табл. Іі.2.5.
- •1. Розраховано допустимі довжини теодолітних ходів з оптимальною
- •37,15 М від пункту 1 лінія 1-2 перетинає межу між лісом та луками. Резульїаі
- •11.4. Камеральні роботи у горизонтальному зніманні
- •11.4.1. Залежність між дирекціонами кутами
- •11.4.1. Визначення дирекційного
- •180° Простіше, ніж виміряні горизонтальні кути), то в розімкнутих ходах переважно
- •11.4.2. Врівноваження горизонтальних кутів у полігоні
- •V полігонах на рис. Іі.4.3. Так, у полігоні і, нев'язка в якому дорівнює -1,5',
- •11.4.3. Врівноваження горизонтальних кутів
- •11.4.4. Пряма та обернена геодезичні задачі
- •1. Пряма геодезична задача.
- •2. Обернена геодезична задача.
- •11.4.5. Врівноваження приростів координат
- •11.4.6. Врівноваження приростів координат
- •4.7. Приклад обчислення координат точок зімкнутого теодолітного
- •5І менша від допустимої. Тобто горизонтальні кути в ході виміряні з
- •11.4.8. Приклад обчислення координат точок розімкненого
- •11.4.9. Побудова координатної сітки. Нанесення на план пунктів
- •4, 5 Одиниць або 6, 8, 10 одиниць. Оскільки розміри планшетів прямокутної
- •50*50 См, то достатньо малої лінійки (див. Рис. II.4.13).
- •30 См, 40 см, 50 см та 70,744 см відповідно з центром кіл у точці а. Тако
- •4 Або утворює з лініями побудови трикутник, найдовша сторона якого не
- •24 См, 28 cm, 30 cm, 32 см, 36 см, 40 см, 44 см, 48 см, 50 см). З її допомогою можі
- •1) Циркулем-вимірником вимірюють сторони квадратів, їхні довжиі
- •2) Циркулем-вимірником вимірюють діагональ будь-якого квадрата
- •11.4.15) Підписують через 100 м, крайні лінії координатної сітки підписую
- •11.4.10. Побудова плану горизонтального знімання
- •11.5. Визначення площ
- •11.5.1. Безпосереднє та посереднє визначення площ.
- •1/4, 1/2, 3/4 Від величини цілого квадрата). Їх суму додають до кількості цілії.1
- •11.5.3. Суть механічного способу визначення площ
- •10000 М2. Після обведення такого квадрата планіметром його площа становить
- •200 Поділок планіметра. Тоді ціну поділки цього планіметра знаходять так
- •11.5.4. Цифрові планіметри
- •11.5.5. Функціональні можливості й технічні характеристики
- •II. 5.6), planix s10 marble (фірма-
- •11.5.7) (Фірма - виробник plancom,
- •1 Рядок 8 символів х 1 рядок 17 символів х 3 рядки
- •0,2 % Не нижче за ± 0,2 % ±0,1 %
- •11.5.6. Теорія полярного планіметра
- •11.5.7. Гзометричний зміст сталих планіметра т і q
- •11.5.8. Перевірки планіметра
- •1. Лічильне колесо планіметра повинно вільно, без коливань обер-
- •2. Площина обода лічильного
- •11.5.9. Точність визначення площ планіметром
- •1:400, Якщо стан приладу добрий. Похибка визначення площі планіметром не
- •11.5.10. Аналітичний метод визначення площ
- •11.5.10. Визначення площ методом академіка Савича
- •111.1. Рельєф та його зображення на планах та картах
- •III. 1.1. Абсолютні та умовні висоти.
- •1) Сідловина - це місце, що утворюється у результаті злиття схилів двох
- •111.1.3. Способи зображення рельєфу на планах та картах
- •2. Спосіб штрихів.
- •3. Спосіб відмикання.
- •4. Спосіб тушування відрізняється від способу відмивання тим, і
- •5. Спосіб зображення рельєфу горизонталями розглянемо окремо.
- •III. 1.4. Зображення рельєфу на планах
- •111.1.5. Визначення стрімкості схилів. Масштаби закладень
- •0°30',Г,2°,...Д0°) на місцевості і в масштабі карти. Результати наведено в
- •1) Викреслюють на топографічній карті напрямок між сусідніми
- •2) Циркулем-вимірником вимірюють величину цього закладення;
- •3) Пересуваючи циркуль-вимірник, на графіку знаходять місце, де віддаль
- •111.1.6. Способи побудови горизонталей
- •1. Інтерполювання горизонталей аналітичним способом (рис. III. 1.13).
- •2, ..., П за формулою (III. 1.4) також можна знайти перевищення між точкою в та
- •2. Інтерполювання горизонталей графічно (рис. 111.1.14).
- •1, 2, 3. Це і буде положення горизонталей на відрізку ав.
- •3. Інтерполювання за допомогою палетки.
- •4. Інтерполювання горизонталей на око.
- •1 .Визначення геодезичних координат точок.
- •01) Поправка а дмрекіїїйиий кут іа перехід до магнітиого
- •2. Визначення прямокутних координат точок.
- •3. Вимірювання довжин ліній.
- •4. Вимірювання дирекційного кута або азимута.
- •5. Орієнтування карти або плану на місцевості.
- •6. Визначення висоти точки за допомогою горизонталей.
- •247,5 М. Якщо ж точка міститься між горизонталями (наприклад, точка в), то
- •7. Побудова профілю місцевості за горизонталями.
- •1:1000, То вертикальний - 1:100.
- •8. Обчислення об'ємів іемельиих мас.
- •9. Визначення меж та площі водозбірного басейну.
- •III. 2.1. Суть геометричного нівелювання. Нівелірний хід
- •111.2. Геометричне нівелювання
- •111.2.2. Вплив кривини Землі на результати геометричного нівелювать
- •111.2.3. Спільний вплив кривини Землі та вертикальної рефракції
- •III. 2.4 Державна нівелірна мережа
- •1. Топографічне знімання. Зобразити на картах та планах рельєф
- •2. Будівництво, меліорація та інші задачі інженерно-технічного
- •3. Наукові задачі. Сучасна геодезія вивчає не тільки форму та розміри
- •I, II, III та IV класів.
- •111.2.5. Нівелірні знаки
- •130 См (із висотою якоря). Біля репера на віддалі приблизно 1 м закладають
- •100 / Охоронна
- •35 См. Допускають закладення реперів у свердловини діаметром 35 см, але у
- •III.3.1. Класифікація нівелірів. Основні осі нівелірів
- •1. Високоточні - використовуються для нівелювання і та II класів.
- •2. Точні - застосовуються для виконання нівелювання III та IV класів.
- •3. Технічні - використовуються для технічного нівелювання.
- •2 Кг. Для нівелювання III, IV класів також
- •2. Перевірка сферичного рівня нівеліра.
- •3. Перевірка правильності встановлення сітки ниток у зоровій грубі
- •4. Перевірка головної умови нівеліра.
- •5. Перевірка роботи компенсатора (тільки для нівелірів з
- •111.3.4. Будова електронного нівеліра Sprinter 200м
- •3. Перевірка правильності встановлення сітки ниток.
- •4. Перевірка головної умови нівеліра.
- •111.3.6. Нівелірні рейки
- •III.3.18, в), а середина бульбашки перемістилася на п поділок. У наведеному
- •1.1 Межі поля зору труби, до перетину з
- •0,0 См, а верхній - 200,5 см. Різниця
- •111.3.8. Розрахунок оптимальної віддалі
- •111.3.9. Лазерні нівеліри
- •I ращою альтернативою традиційним побудовува-
- •II рейки, так і рейки, обладнані спеціальним приймачем випромінювання
- •735 Нм, клас 1
- •120 М з приймачем
- •300 М з приймачем
- •780 Нм видимий,635 нм
- •I eica cab для бульдозерів, скрейперів та іншого подібного обладнання.
- •685 Нм, клас
- •633 Нм, клас за
- •111.4.2. Прокладання на трасі ліній заданих напрямків та ухилів
- •I {рис. III.4.2), скеровують помічника з рейкою в напрямку прокладання лінії із
- •II заданим ухилом.
- •111.4.3. Вимірювання і побудова кутів повороту траси.
- •111.4.4. Еломоїшш заокруглень. Головні точки колової кривої
- •1) Кут повороту траси ©;
- •111.4.5. Розмічування пікетажу і поперечників.
- •40 М; номери пікетів та плюсових точок підписують на бордюрах тротуарів або
- •111.4.6. Послідовність роботи на станції технічного нівелювання
- •6. Обчислюють перевищення за відліками чорних та червоних шкал як
- •7. Контроль роботи на станції.
- •2. Різниці п'яток рейок (позначених у журналі цифрою (5) і (6)) можуть
- •111.4.9. Опрацювання журналу поздовжнього технічного нівелювання.
- •111.4.10. Детальне розмічування колових кривих.
- •2. Передавання висот через річки завширшки до 300 м.
- •1) Ухили на окремих ділянках траси не повинні перевищувати допус-
- •2) Об'єм земляних робіт на окремих ділянках траси повинні буги
- •3) Між спусками та підйомами на трасі необхідно проектувати горизон-
- •0,10 М. Отже, проектна висота нпк4 буде не 246,30 м, а 246,20 м.
- •II. 4.14. Червоні та чорні висоти, точки нульових робіт, робочі висоти.
- •111.4.15. Нівелювання рік. Знімання живих перерізів
- •111.4.16. Визначення швидкості течи річок та витрати води
- •111.5. Нівелювання поверхні
- •111.5.1. Розмічування магістралей та сітки квадратів
- •5Ільше. На рис. III.5.1 показано одночасне нівелювання двох поперечників.
- •1 Відкладають сталевою стрічкою довжини сторін квадратів і закріплюють
- •111.5.2. Виконання нівелювання поверхні
- •I. Якщо сторони квадратів великі (наприклад 200 м), то потрібно виконувані
- •II. Якщо довжини сторін квадратів 50-100 м, тоді нівелювання вершин
- •III. Нівелір встановлюють всередині кожного зовнішнього квадрата
- •IV. На малих площах з квад-
- •111.5.3. Складання плану нівелювання поверхні
- •IV. Тахеометричне знімання
- •IV.1. Основні формули та прилади
- •IV.1.1. Суть тахеометричного знімання
- •IV. 1.2. Виведення повної формули тригонометричного нівелювання
- •IV.1.3. Нитковий віддалемір. Теорія ниткового віддалеміра
- •IV. 1.5), наприклад а-а, проектувалась на
- •IV. 1.4. Визначення сталих к і с ниткового віддалеміра
- •IV. 1.5. Теорія ниткового віддалеміра в трубі
- •IV. 1.6. Експериментальне визначення змінної Рш
- •IV.1.7. Тахеометричні рейки
- •IV. 1.9. Перетворення основної формули
- •IV.1.10. Точність тригонометричного нівелювання
- •IV. 1.11. Точність ниткового віддалеміра
- •IV.1.12. Будова вертикального круга тахеометра
- •5Кп та інші. На рис. IV. 1.12 схематично зображено циліндричний рівень з
- •1) Візирна вісь V-V не збігається з лінією 0° -180° на крузі й утворює з
- •2) Лінія нулів 0 - 0 алідади може не бути паралельною до осі
- •1) Візирну вісь V-V практично неможливо точно встановити так, щоб вона
- •2) Візиріш вісь V-V не паралельна до осі циліндричного рівня h-h, тобто
- •IV.1.14. Виведення формул для визначення місця нуля (мо)
- •V , не обчислюючи значення мо. Значення кута нахилу V за трьома
- •IV.1.15. Виведення формул для визначення місця нуля (мо)
- •IV. 1.16. Приведення значення місця нуля (мо) до нуля
- •1) Змінити положення осі циліндричного рівня на алідаді вертикального
- •2) Змінити положення візирної осі зорової труби або їхнє взаємне
- •IV.1.19. Теорія номограмного тахеометра
- •IV.1.20. Перевірка номограмного тахеометра
- •1. Перевірка сферичного рівня.
- •2. Перевірка компенсатора вертикального круга.
- •3. Перевірка місця зеніту mz вертикального круга.
- •IV. 1.21. Електронні тахеометри
- •IV. 1.22. Кодова система відлічування
- •I IIXI!(iM(im/)I/'/II(I і тминнії
- •7 Ахоомоп ipt і1 її іо зі іімаї и п і
- •Vfp і Мк систем відлічування р і к (рис. IV. 1.25), виконує функції модулятора
- •IV.1.22. Будова електронного тахеометра Leica тс 403l
- •IV. 1.23. Керування тахеометром Leica тс 403l
- •I'm IV 1.29. Зображення на екрані "menu" і "config menu"
- •5Оти, у підменю - функції "menu".
- •IV. 1.24. Підготовка тахеометра Leica tc403l до роботи
- •V menu otest
- •IV.1.25. Перевірки електронного тахеометра Leica tc403l
- •1. Перевірка сферичного рівня.
- •2. Перевірка електронного рівня.
- •X час обертання алідади на 360° радіус круга, який описує центр плями
- •3. Визначення та введення у нам'ять приладу нового значення
- •4. Визначення та введення у пам'ять приладу місця нуля (мо), місця
- •IV.2. Виконання тахеометричного знімання поверхні
- •IV. 2.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання
- •IV. 2.2. Створення пунктів знімальної основи
- •IV.2.3. Основні вимоги до прокладання тахеометричних ходів
- •IV.2.4. Рекогностування та закріплення пунктів тахеометричного ходу
- •IV.2.5. Прокладання тахеометричного ходу
- •2) Встановлюють рейки на сусідніх пунктах ходу так, щоб осі рейок були
- •3) При кп спрямовують трубу на рейку, встановлену на пункті 1 так,
- •4) Для вимірювання віддалі зручно спрямовувати нижню відцалемірну
- •InxifoMompwiiiti інімшінн
- •IV.2.6. Основні вимоги до виконання тахеометричного знімання
- •11:2000 Та до 10° для карт масштабів 1:1000 та 1:500.
- •51 47,2 262° 40' - 2 ° 44' Межа
- •53 86,5 307 22 - 4 38 Рельєф
- •IV.2.8. Точність тахеометричного ходу у висотному відношенні
- •IV. 2.9. Точність тахеометричного ходу в плановому відношенні
- •IV.3. Камеральні роботи за результатами
- •IV.3.1. Опрацювання журналу тахеометричного ходу
- •I.Ianmn
- •IV.3.2. Обчислення координат пунктів тахеометричного ходу
- •IV.3.3. Обчислення висот пунктів тахеометричного ходу
- •IV.3.4. Опрацювання журналу тахеометричного знімання
- •1. На станції 1 обчислюють значення місця нуля (мо) за відліками
- •2. Обчислюють кути нахилу напрямків на точку 6 та 1 тахеометричного
- •1 Для контролю за формулою
- •3. Визначають горизонтальні проекції від точки спостережень до
- •4. Обчислюють перевищення між станцією і пікетними точками за
- •IV. 3.5. Складання плану тахеометричного знімання
- •1:1000 - З точністю до сантиметрів, а для карт (планів) масштабу 1:2000 і меп
- •IV. 3.6. Сучасні методи нанесення пікетних (рейкових) точок
- •V. Мензульне знімання
- •V.1. Суть мензульного знімання
- •V.2. Прилади, які використовують під час
- •V.2.1. Мензула і її приладдя
- •V.2.2. Кіпрегелі
- •I»»Wi/ Виправні гвинти рі вня
- •V.3. Перевірки приладів для мензульного знімання
- •V.3.1. Перевірка штатива
- •1. Штатив має забезпечувати незмінність положення мензули під час чи
- •V.3.2. Перевірка мензули
- •1. Обертання підіймальних гвинтів у підставці має бути плавним; хи-
- •2. Мензула має бути стійкою.
- •V.3.5. Перевірка кіпрегеля
- •1. Нижня поверхня основної лінійки повинна бути площиною, а її ско-
- •2. Додаткова лінійка має бути паралельна до основної на різних віддалях
- •3. Вісь циліндричного рівня на лінійці має бути паралельна до її нижньої
- •4. Візирна вісь зорової труби має бути перпендикулярна до осі обертання
- •5. Вісь обертання зорової труби має бути паралельна до нижньої
- •6. Якщо вісь обертання зорової труби горизонтальна, то в кіпрегеля кп
- •7. Колімаційна площина труби має проходити через скошений краї,
- •8. Вісь реверсивного рівня при трубі має бути паралельна до візирної осі
- •00 М. Приводять бульбашку рівня труби на середину і відлічують рейку при
- •9. Місце нуля (мо) вертикального круга має дорівнювати для кн 0 00',
- •10. Якщо візирна вісь горизонтальна, то номограмні криві перевищень
- •V.3.6. Дослідження номограм і вертикального круга
- •1. Номограми віддалей мають бути нанесені правильно.
- •30 Разів, змінюючи щоразу висоту наведення, наприклад, на 10 чи 20 см.
- •2. Номограми перевищень мають відповідати номінальним значенням.
- •3. Середня квадратична похибка ту вимірювання вертикальних кут in од
- •V.4. Похибки, які впливають на точність
- •V.4.1. Вплив центрування планшета
- •10См- для 1:2000 і 25 см - для масштабу 1:5000.
- •V.4.2. Вплив нівелювання планшета
- •V.4.3. Вплив орієнтування планшета
- •V.4.4. Вплив колімаційної похибки
- •V.4.5. Вплив нахилу осі обертання труби
- •V.4.5). Візують на високо розташовану точку
- •V.5. Створення робочої планово-висотної основи
- •V.5.1. Пряма засічка на мензулі
- •V.5.2. Комбінована засічка на мензулі
- •V.5.3. Обернена засічка на мензулі
- •V.5.4. Гзометрична мережа
- •V.5.5. Мензульні ходи
- •V.5.6. Обчислення координат точок
- •V.6. Послідовність мензульного знімання
- •V.6.1. Підготовка планшета до роботи
- •10X10 см (рис. V.6.1). Сітку оцифровують відповідно до масштабу знімання,
- •V.6.2. Знімання контурів та рельєфу
- •200 М для масштабу 1:5000;
- •150 М для масштабу 1:2000;
- •100 М для масштабу 1:1000;
- •V.6.3. Кальки висот і контурів
- •V.6.4. Графічне оформлення топографічної карти
- •V.6.5. Зведення рамок суміжних топографічних планшетів
- •VI. Барометричне нівелювання
- •VI. 1. Суть та призначення барометричного нівелювання
- •VI. 1.1. Одиниці вимірювання тиску
- •VI. 2.2. Безрідинні барометри
- •I/o, з'єднаний під прямим кутом з важелем ор.
- •VI.3. Виконання барометричного нівелювання
- •VI. 3.1. Барометричні формули
- •VI.3.2. Послідовність робіт під час барометричного нівелювання
- •VI. 3.3. Точність барометричного нівелювання
- •VI. 3.4. Способи барометричного нівелювання
- •VI. 3.5. Способи обчислення барометричного нівелювання
- •1. Відлік анероїда а приводять до показів ртутного барометра р„ ta
- •2. Знаходять приведений тиск р з урахуванням поправки за час ар, і
- •Isbn 978-966-553-820-2
- •Isbn 978-617-607-026-9
- •Vlp.Com.Ua, ел. Пошта: vmr@vlp.Com.Ua__
I.Ianmn
і пікетів
рейки п, см
горизон-
тального
круга
вертикального
круга
Кут нахилу v
Горизонтальн
проекція
d = Кп-cos2v
s
a -s:
о +
s J?
оа ж
її
я
Примітка
ізва станції 5; Коефіцієнт віддалеміра К = 100; Висота приладу і = 1,26 м;
рієнтовано на станцію 6; М0с е р = + 0° 00,5'; Н.т = 245,17 м.
КЛ
1 122,4 88° 34,0' + 1° 28,0' +1° 27,5' 122,32 +3,11
6 0° 00,0'
Величина
гор. кута 88° 34,0'
КП
1 122,5 271° 05,5' -1° 27,0' +1° 27,5' 122,42 +3,12
6 182° 30,5'
Величина
гор. куга
88° 35,0'
Сер.
гор.
знач,
кута 88° 34,5'
КЛ
Примітка. Якщо прокладання тахеометричного ходу виконували номограмним тахео-
етром, то горизонтальні проекції віддалей та перевищення між пунктами ходу за наведени-
и вище формулами не обчислюють, оскільки їх значення отримують під час вимірювань.
Горизонтальні проекції виміряних нитковим віддалеміром віддалей та
еревищення між пунктами тахеометричного ходу знаходять за формулами
dt = 5, cos2 Vj, (IV 3 3)
hi=ditgvi
їхні значення записують у колонки 6 і 7 журналу відповідно.
Якщо під час вимірювання кутів нахилу V,- горизонтальну нитку сітки
иток наводили не на висоту приладу, тобто £ ^ і , то значення перевищення
ібчислюють за формулою
h,= d , t g v , + i - t (IV.3.4)
178
Тахеометричне знімання
Рис. IV. 3.2. Обчислення середніх значень горизонтальних проекцій
та перевищень розімкненого тахеометричного ходу
h журналу на схему ходу у відповідні таблиці (рис. IV.3.2) виписують
горизонтальні проекції та перевищення і знаходять їх середні значення. Знак
середніх перевищень повинен відповідати знаку перевищень прямого ходу
(напрямок ходу на рис. IV. 3.2 вказано стрілкою).
IV.3.2. Обчислення координат пунктів тахеометричного ходу
Координати пунктів тахеометричного ходу обчислюють аналогічно, як і
для теодолітного ходу, у відомості координат (див. табл. IV.3.2).
На схему тахеометричного ходу із журналу виписують середні значення
горизонтальних кутів (рис. IV.3.3). Середні значення горизонтальних проекцій
У першій колонці відомості вказують назви пунктів вихідних сторін іл
номери пунктів тахеометричного ходу. В колонку 2 зі схеми тахеометричного
ходу записують середні значення горизонтальних кутів . Знаходять практич
ну суму Рпр горизонтальних кутів у ході. Її значення записують внизу у
колонці 2.
Теоретичну суму горизонтальних кутів у розімкненому ході обчислюють
за формулами:
379
Розділ IV
YjPn, - а к ~ а п +180° п (виміряні ліві за ходом горизонтальні кути), (IV.3.5)
^ГРт =ап - а к +180° п (виміряні праві за ходом горизонтальні куги), (IV.3.6)
i n - кількість виміряних у ході горизонтальних кутів, а ап і ак - дирекційні
/ти початкового і кінцевого напрямків ходу відповідно. У наведеному
рикладі це напрямки d 65 id 7>g.
Для зімкненого ходу теоретична сума виміряних внутрішніх кугів
гановить
^ Р т = Ш ° ( п - 2 ) . (IV.3.7)
Для наведеного прикладу
У В = а - а „ + т ° п = 76°30'-278°22' + 180-4 = 720° -201°52' = 518°08' / j ~ т к п
Якщо дирекційні кути ап та ак невідомі, то їхні значення можна знайти
АУ У;-УІ
а формулами оберненої геодезичної задачі tga /= = — , де л ,,
АА^ X • — Xj
Vі - координати початкового, а X j , У;. - координати кінцевого пунктів
іаданоДгаол ні аопбрчяимсклую ювітдьп оввеілдинчои. ну кутової нев'язки у ході
A - (IV-3-«)
і порівнюють її з допустимою кутовою нев'язкою, значення якої для тахео-
метричного ходу знаходять за формулою
//,*,„= (IV.3.9)
їхні значення записують у колонку 2 відомості під теоретичною сумою
горизонтальних кутів.
Якщо \fp І — fp до»' т о нев'язку f р розподіляють з оберненим знаком
J, fp порівну у виміряні горизонтальні кути у вигляді поправок: ов , але з
п
таким розрахунком, щоб ^ 8р - ~fр •
Потім обчислюють значення виправлених горизонтальних кутів і запису-
ють у колонку 3 відомості.
Рвип,=Рвим, + 8Рі (IV.3.10)
Сума виправлених поправками горизонтальних кутів повинна дорів-
нювати їхній теоретичній сумі, тобто Рвип і = ^ (Зт .
380
Тахеометричне знімання
За виправленими горизонтальними кутами знаходять дирекційні кути
сторін ходу за формулами
ан =0Сп + Д ±180° (виміряні ліві за ходом горизонтальні куги), (IV.3.11)
ан=ССп— Д ± 180° (виміряні праві за ходом горизонтальні кути), (IV.3.12)
де ап та ан - дирекційні кути попередньої та наступної ліній ходу; Д
горизонтальний кут утворений цими лініями.
У наведеному прикладі дирекційний кут сторони 5-1 ходу визначають за
формулою ан — ап + Д ± 180°, оскільки виміряні в ході горизонтальні кути ліві
а5Л =278°22' + 88°35'-180° = 186°57'.
Аналогічно обчислюють усі інші дирекційні кути ходу. їхні значення
записують у колонку 4. Контролем правильності визначення дирекційних кутїв
є отримання вихідного значення дирекційного кута а 7 8.
У колонку 5 виписують горизонтальні прокладення з точністю до
сантиметрів.
За формулами прямої геодезичної задачі знаходять прирости координат
АХ j = dt cos а , 1
А У,- = di sin а, j '
а також їхні практичні суми та .
Теоретичні суми приростів координат визначають за формулами
%1&хя = хк-хя\
І Ж = у к - у п у
(IV.3.13)
(IV.3.14)
де Хп, Уп та Хк, Ук - координати початкового та кінцевого пунктів
тахеометричного ходу. У наведеному прикладі це пункти 5 та 8.
Після цього обчислюють нев'язки в прирости координат
ЛГ-Еа^-ЕА*.'
Абсолютна лінійна нев'язка в периметрі ходу становить
(iv.3.16)
(IV.3.15)
а відносна
381
Розділ IV
Допустиму лінійну нев'язку для тахеометричного ходу визначають за
ормулою
Р
f доп
тписують у відомість у вигляді дробу
fдоп
400л/и
1
(IV.3.18)
(IV.3.19)
400/п/р
2 п - кількість виміряних ліній.
Якщо feidn < fdon, тоді нев'язки fAX та / д у розподіляють з оберненим
таком в обчислені прирости координат у вигляді поправок
хі р 1
/ау •d;
(IV. 3.2.0)
Р
Поправки заокруглюють до 0,01 м так, щоб їхні суми дорівнювали
ев'язкам /дд, та / д у з протилежним знаком, тобто
I X = ~ftx
Знаходять виправлені прирости координат
(IV.3.21)
/. обч + vv
&y i .mn=A y i . o 6 4+Vy i
(IV.3.22)
записують їхні значення у колонки 9 і 10 відомості.
Суми виправлених приростів координат повинні дорівнювати теоретичним
Координати пунктів тахеометричного ходу знаходять за формулами
(IV.3.23J
Xп+1 + АХПіП+1,
УИ+1=УП+ДУ„>П+1.
(1V.3.24)
Контролем правильності знаходження координат пунктів тахеомеї
зичного ходу є значення координат кінцевого пункту ходу (у наведеному прик
іаді пункту 8).
182
<N
§•
яе; vcS
t5
г-
н'
о4
ІГі
Вн
.ю3
>> X§
ои оЯ
т5 ан
О£ SО •sа « о йя
.O3S ^в
V »
х
>> в
ІЗ
S
чЯ а оо а
ют о
X
вщ я1 рЙ. В
Я о4 о5 юЕГ о
s8 Sі» 5І Sі оS- a5 Зg ч
iяs яЯ аSО . «
я14 сЗ Ов. В
в«
о,
'Вs я
вв 4і § 5
•& х
З
840
(оN
Г-"
ГГП-4 гс-тС m
II 2)
•і -
W .
* сл <W1 <7
II Я
г- VO о о о ч і **
оо оо
U4
II II II
в. S S?-
W «WО.
t-
<N
fОc ч
Розділ IV