Добавил:
Upload
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Предмет:
Файл:GEODEZIYa.docx
X
- •I. Загальні відомості з топографії 9
- •1.1. Вступна частина 9
- •1.2. Картографічні проекції, карти, плани та масштаби 54
- •II. Горизонтальне знімання 126
- •II. 1.11. Труби з внутрішнім фокусуванням 143
- •11.2. Вимірювання горизонтальних кутів 158
- •11.2.3. Вимірювання горизонтального кута методом повторень 162
- •1.1. Вступна частина
- •1.1.1. Предмет топографії
- •5) Альтернативне поняття фігури Землі як фізичної поверхні ввів Брус у
- •1878 Р. Ні геоїд, ні квазігеоїд не збігаються з фізичною поверхнею Землі. Крім
- •6) Якщо куля є першим, геоїд (квазігеоїд) - другим, то фізична поверхня
- •1.1.2. Значення топографії в економіці країни
- •1.1.3. Історичний нарис розвитку топографії
- •I pp. Виміряв вздовж тієї ж дороги, з Парижа на Ам'єн, довжину дуги в г з
- •XVII ст., більша частина яких входила до складу Польсько-Литовської держави
- •1739 Р. Створено географічний департамент, діяльність якого була особ-
- •0 Р. Її доповнила карта зарубіжних володінь по західному кордону
- •1.1.4. Нарис становлення топографо-геодезичного виробництва
- •1921 До 1939 pp. Підготувало 245 інженерів-геодезистів. Найвизначнішим вче-
- •5Зірцеві базиси. За ініціативою проф. І.С. Тревого на Яворівському військовому
- •1944 Р. Керував обсерваторією і сейсмологічною станцією. В 1945 p. J
- •10 Навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України.
- •1961 Р. А в 1996 р. Відбувся перший випуск за спеціальністю пс. Сьогодні на
- •372 Р. Увійшла до американського списку вибраної світової літератури з
- •11 Імпості геодезичних вимірів під час геолого-геофізичних робіт. Т.Т. Чмчян у
- •918 Р. Та після падіння Української Народної Республіки утворене її урядом
- •1.1.5. Організація топографо-геодезичної служби в Україні
- •10000 Дорівнює 0,1 мм, становить 1 м. Це означає, що для такого масштабу
- •5. Зменшення розрядності мереж.
- •150 Км. Взаємне положення сусідніх пунктів atm визначають з точністю
- •1.1.7. Сучасні дані про форму та розміри Землі
- •71 %, А суші 29 % від усієї поверхні Землі. Середня глибина океанів понад 3800 м,
- •940 Р. Професори ф.Н. Красовський та о.О. Ізотов отримали розміри еліпсоїда,
- •1 Іідкомісія Европейської референц-
- •1.1.8. Величини, що вимірюються у топографії,
- •9 Ну цім нахилу лінії ае до горизонтальної площини р. З цього трикутника
- •1.1.9. Ділянки на поверхні Землі, які приймають за плоскі
- •1 • 10"7. Враховуючи це, можемо записати
- •1.1.10. Системи координат, що використовуються
- •V ( та уа. Для того щоб кожній парі
- •1.2. Картографічні проекції, карти та плани
- •1.2.1. Загальні відомості про картографічні проекції'
- •11 Її 11 ворюються.
- •VIи напрямками. Зауважимо, що головні напрямки не обов'язково збігаються
- •1.2.2. Класифікація картографічних проекцій
- •2.2.) Буде близьким до одиниці для доволі значної ділянки.
- •1.2.3. Масштаби планів і карт.
- •1.2.4. Точність масштабу. Точність вимірювання ліній
- •20 М; 1 см — 200 м. Отже, масштаб карти повинен бути 1:20 000.
- •1.2.5. Номенклатура та розграфлення карт і планів
- •Ittiiin.II і і.Ся буквою z.
- •V Коки відома номенклатура карти масштабу 1:1 000 000, то можна знанні
- •1:1 000 000, Наприклад, VI -м- 35; аркуші карти масштабу 1:200 000 позна-
- •1,2,3, ..., 256 І дописують в дужках до номенклатури аркуша карти масштабу
- •1:100000. Одному аркушу карти масштабу 1:5000 відповідає дев'ять аркушів
- •20 Км2, як правило, а для масштабів 1;1000 і 1:500 завжди застосовують
- •1:5 000 Одну з перших великих букв кирилиці (а,б,в,г), наприклад, 5 - б .
- •1:1000, Які позначають римськими цифрами ( / , / / , I I I , IV) і 16 аркушів карі
- •1.2.6. Багатоаркушеві карти
- •000, 1:50 000, 1:25 000, 1:10 000, 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000, 1:500. Як бачимо, це
- •1.2.7. Поняття про зональну поперечно-циліндричну
- •V площину. Дотичний осьовий меридіан матиме вигляд прямої лінії, яку
- •It та l. На площині (див. Рис. 1.2.10) її зображення буде а,, а її прямокутні
- •1:10000 І дрібніших різниця довгот суміжних
- •1.0000683 Раза.
- •1.2.8. Зональна система прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •500 Км, тобто значенню ординати точки
- •V і ворюють внутрішню рамку трапеції. Зазначимо, що меридіани та паралелі, які
- •V межах однієї трапеції ця кривина не є помітною. Тому на карті ці лінії прямі.
- •1.3. Найпростіші геодезичні прилади
- •1.3.1. Позначення точок на місцевості та провішування ліній
- •5Ох помічників, а перший помічник повинен бачити другого помічника та
- •1.3.2. Прилади для лінійних вимірювань (мірні стрічки, рулетки)
- •10 Мм, або шкалові дроти діаметром близько 2 мм. Шкали зазвичай мають
- •1.3.3. Компарування мірних стрічок та рулеток
- •4Сини, взірцеві міри та робочі міри. Еталони одиниці довжини є основною
- •1.3.4. Вимірювання ліній мірною стрічкою
- •1.3.5. Грубі похибки, які виникають
- •1. Неправильний підрахунок кількості передач, що, зрозуміло (хоча би
- •2. Прорахунок кількості шпильок у заднього помічника, який може
- •5. Похибка за натяг стрічки. Стрічка еластична і тому за різної сили
- •6. Похибка за вплив температури. Коефіцієнт розширення сталевих
- •7. Похибка, що залежить від характеру ґрунту. Під час натягування
- •8. Похибки за нахил лінії. Якщо кути нахилу V малі, можна прийняти, що
- •1.3.8. Точність вимірювання ліній стрічкою
- •1.3.9. Загальні відомості про лазерні рулетки
- •1.3.12. Функціональні можливості й технічні характеристики
- •1.3.14. Перевірка екліметра
- •1.3.15. Екери. Теорія дводзеркального екера
- •1, В якій в цей момент стоїть віха помічника, і є шуканою точкою, отже, кут
- •1.3.16. Знаходження екером точки в створі лінії
- •1.3.17. Перевірка дводзеркального екера
- •1.3.18. Знімання ситуації мірною стрічкою та екером
- •1.3.19. Орієнтування ліній
- •4 Чверть
- •1 Чверть
- •2 Чверть
- •1.3.26) З урахуванням знаків зближення меридіанів. Точка м розташована на
- •1.3.20. Виведення формул
- •1.3.21. Орієнтування аркуша топографічної карти
- •1.3.22. Будова та перевірка бусолі
- •1.3.23. Бусольне знімання ділянки місцевості.
- •3. Прокреслюють напрям 2-3' і відкладають у масштабі довжину лінії 2-3.
- •1.3.24. Оцінка точності результатів вимірювань
- •Is одного виміру визначають за формулою
- •11.1. Теодоліт. Будова та перевірки
- •II. 1.1. Принцип вимірювання горизонтального кута
- •II. 1.2. Принципова схема теодоліта
- •1. Підставка теодоліта є основою для монтажу всіх вузлів і складається
- •2. Вертикальна вісь обертання теодоліта zz, повинна бути спільною
- •3. Горизонтальний кутомірний круг (лімб) має рівномірну шкалу
- •4. Алідада, як уже зазначалось, має два діаметрально розташовані штрихи -
- •II. 1.3. Головні характеристики та класифікація кутомірних приладів
- •11.1.4. Штрихові та шкапові мікроскопи
- •II. 1.5. Будова зорових труб
- •II. 1.6. Збільшення зорової труби
- •II. 1.7. Поле зору труби
- •II. 1.7), яке називається діафрагмою.
- •II. 1.8. Яскравість зображення предметів,
- •4) Неможливо визначити абсолютну яскравість. Тому перейдемо до
- •II. 1.8, в), а також сітки з віддалемірними штрихами (рис. II. 1.8, г). Для
- •11.1.9. Недоліки простих лінз. Сферична та хроматична аберації
- •5'Єктивів.
- •II. 1.10. Встановлення зорової труби по оку
- •11.1.11. Труби з внутрішнім фокусуванням
- •II. 1.12. Рівні, їх будова та призначення
- •10 Поділок, в односторонніх рівнях з однієї
- •2. Візирна вісь повинна бути перпендикулярна до горизонтальної осі
- •1 На точку а горизонтальний круг необхідно повернути на 180°. Отже відлік
- •2 Відрізнятиметься від відліку м, на ±180°.
- •3. Горизонтальна вісь обертання труби повинна бути перпендикуляр-
- •1.25 Точка м,) не збігається з точкою м. Отже, вісь обертання труби не є
- •4. Сітка ниток повинна бути встановлена правильно, тобто верти-
- •5. Горизонтальний круг не повинен мати ексцентриситету.
- •II. 1.27. Напрямки МхМг та м2м4 мають бути приблизно взаємно
- •6. Перевірка оптичного центрира.
- •11.2.1. Встановлення теодоліта над вершиною кута
- •2] Встановлюють вертикальну вісь теодоліта прямовисно і, тим самим,
- •4] Встановлюють чітке зображення штрихового або шкалового
- •11.2.2. Вимірювання горизонтальних кутів методом прийомів
- •11.2.3. Вимірювання горизонтального кута методом повторень
- •2. Похибка центрування теодоліта.
- •3. Похибки редукції.
- •4. Похибка власне вимірювання кутів.
- •1 Візирна ціль j
- •5. Похибка відлічування горизонтального круга.
- •0,15//, Де /л - ціна найменшої поділки шкали. Тому похибка відліку тИ
- •6. Похибки, викликані зовнішніми умовами.
- •11.2.6. Виведення формули допустимої кутової нев'язки
- •1) Похибка центрування тц - 20";
- •3) Похибка візування /м, 4,2";
- •11.2.7. Знімальна (робоча) геодезична основа
- •1:2000 І більших, необхідно мати хоча б один пункт планової основи па
- •11.2.8. Необхідна точність математичної основи
- •1) Допустимі похибки теодолітних ходів, що врівноважуються, можуть
- •2) За запропонованих допусків, похибка в координатах основи най-
- •0,6 М, 0,3 м для знімання у масштабі 1 :5000, 1:2000, 1:1000, 1:50() ніднонідно), то
- •1:2000 Відповідно до даних, наведених у табл. Іі.2.5.
- •1. Розраховано допустимі довжини теодолітних ходів з оптимальною
- •37,15 М від пункту 1 лінія 1-2 перетинає межу між лісом та луками. Резульїаі
- •11.4. Камеральні роботи у горизонтальному зніманні
- •11.4.1. Залежність між дирекціонами кутами
- •11.4.1. Визначення дирекційного
- •180° Простіше, ніж виміряні горизонтальні кути), то в розімкнутих ходах переважно
- •11.4.2. Врівноваження горизонтальних кутів у полігоні
- •V полігонах на рис. Іі.4.3. Так, у полігоні і, нев'язка в якому дорівнює -1,5',
- •11.4.3. Врівноваження горизонтальних кутів
- •11.4.4. Пряма та обернена геодезичні задачі
- •1. Пряма геодезична задача.
- •2. Обернена геодезична задача.
- •11.4.5. Врівноваження приростів координат
- •11.4.6. Врівноваження приростів координат
- •4.7. Приклад обчислення координат точок зімкнутого теодолітного
- •5І менша від допустимої. Тобто горизонтальні кути в ході виміряні з
- •11.4.8. Приклад обчислення координат точок розімкненого
- •11.4.9. Побудова координатної сітки. Нанесення на план пунктів
- •4, 5 Одиниць або 6, 8, 10 одиниць. Оскільки розміри планшетів прямокутної
- •50*50 См, то достатньо малої лінійки (див. Рис. II.4.13).
- •30 См, 40 см, 50 см та 70,744 см відповідно з центром кіл у точці а. Тако
- •4 Або утворює з лініями побудови трикутник, найдовша сторона якого не
- •24 См, 28 cm, 30 cm, 32 см, 36 см, 40 см, 44 см, 48 см, 50 см). З її допомогою можі
- •1) Циркулем-вимірником вимірюють сторони квадратів, їхні довжиі
- •2) Циркулем-вимірником вимірюють діагональ будь-якого квадрата
- •11.4.15) Підписують через 100 м, крайні лінії координатної сітки підписую
- •11.4.10. Побудова плану горизонтального знімання
- •11.5. Визначення площ
- •11.5.1. Безпосереднє та посереднє визначення площ.
- •1/4, 1/2, 3/4 Від величини цілого квадрата). Їх суму додають до кількості цілії.1
- •11.5.3. Суть механічного способу визначення площ
- •10000 М2. Після обведення такого квадрата планіметром його площа становить
- •200 Поділок планіметра. Тоді ціну поділки цього планіметра знаходять так
- •11.5.4. Цифрові планіметри
- •11.5.5. Функціональні можливості й технічні характеристики
- •II. 5.6), planix s10 marble (фірма-
- •11.5.7) (Фірма - виробник plancom,
- •1 Рядок 8 символів х 1 рядок 17 символів х 3 рядки
- •0,2 % Не нижче за ± 0,2 % ±0,1 %
- •11.5.6. Теорія полярного планіметра
- •11.5.7. Гзометричний зміст сталих планіметра т і q
- •11.5.8. Перевірки планіметра
- •1. Лічильне колесо планіметра повинно вільно, без коливань обер-
- •2. Площина обода лічильного
- •11.5.9. Точність визначення площ планіметром
- •1:400, Якщо стан приладу добрий. Похибка визначення площі планіметром не
- •11.5.10. Аналітичний метод визначення площ
- •11.5.10. Визначення площ методом академіка Савича
- •111.1. Рельєф та його зображення на планах та картах
- •III. 1.1. Абсолютні та умовні висоти.
- •1) Сідловина - це місце, що утворюється у результаті злиття схилів двох
- •111.1.3. Способи зображення рельєфу на планах та картах
- •2. Спосіб штрихів.
- •3. Спосіб відмикання.
- •4. Спосіб тушування відрізняється від способу відмивання тим, і
- •5. Спосіб зображення рельєфу горизонталями розглянемо окремо.
- •III. 1.4. Зображення рельєфу на планах
- •111.1.5. Визначення стрімкості схилів. Масштаби закладень
- •0°30',Г,2°,...Д0°) на місцевості і в масштабі карти. Результати наведено в
- •1) Викреслюють на топографічній карті напрямок між сусідніми
- •2) Циркулем-вимірником вимірюють величину цього закладення;
- •3) Пересуваючи циркуль-вимірник, на графіку знаходять місце, де віддаль
- •111.1.6. Способи побудови горизонталей
- •1. Інтерполювання горизонталей аналітичним способом (рис. III. 1.13).
- •2, ..., П за формулою (III. 1.4) також можна знайти перевищення між точкою в та
- •2. Інтерполювання горизонталей графічно (рис. 111.1.14).
- •1, 2, 3. Це і буде положення горизонталей на відрізку ав.
- •3. Інтерполювання за допомогою палетки.
- •4. Інтерполювання горизонталей на око.
- •1 .Визначення геодезичних координат точок.
- •01) Поправка а дмрекіїїйиий кут іа перехід до магнітиого
- •2. Визначення прямокутних координат точок.
- •3. Вимірювання довжин ліній.
- •4. Вимірювання дирекційного кута або азимута.
- •5. Орієнтування карти або плану на місцевості.
- •6. Визначення висоти точки за допомогою горизонталей.
- •247,5 М. Якщо ж точка міститься між горизонталями (наприклад, точка в), то
- •7. Побудова профілю місцевості за горизонталями.
- •1:1000, То вертикальний - 1:100.
- •8. Обчислення об'ємів іемельиих мас.
- •9. Визначення меж та площі водозбірного басейну.
- •III. 2.1. Суть геометричного нівелювання. Нівелірний хід
- •111.2. Геометричне нівелювання
- •111.2.2. Вплив кривини Землі на результати геометричного нівелювать
- •111.2.3. Спільний вплив кривини Землі та вертикальної рефракції
- •III. 2.4 Державна нівелірна мережа
- •1. Топографічне знімання. Зобразити на картах та планах рельєф
- •2. Будівництво, меліорація та інші задачі інженерно-технічного
- •3. Наукові задачі. Сучасна геодезія вивчає не тільки форму та розміри
- •I, II, III та IV класів.
- •111.2.5. Нівелірні знаки
- •130 См (із висотою якоря). Біля репера на віддалі приблизно 1 м закладають
- •100 / Охоронна
- •35 См. Допускають закладення реперів у свердловини діаметром 35 см, але у
- •III.3.1. Класифікація нівелірів. Основні осі нівелірів
- •1. Високоточні - використовуються для нівелювання і та II класів.
- •2. Точні - застосовуються для виконання нівелювання III та IV класів.
- •3. Технічні - використовуються для технічного нівелювання.
- •2 Кг. Для нівелювання III, IV класів також
- •2. Перевірка сферичного рівня нівеліра.
- •3. Перевірка правильності встановлення сітки ниток у зоровій грубі
- •4. Перевірка головної умови нівеліра.
- •5. Перевірка роботи компенсатора (тільки для нівелірів з
- •111.3.4. Будова електронного нівеліра Sprinter 200м
- •3. Перевірка правильності встановлення сітки ниток.
- •4. Перевірка головної умови нівеліра.
- •111.3.6. Нівелірні рейки
- •III.3.18, в), а середина бульбашки перемістилася на п поділок. У наведеному
- •1.1 Межі поля зору труби, до перетину з
- •0,0 См, а верхній - 200,5 см. Різниця
- •111.3.8. Розрахунок оптимальної віддалі
- •111.3.9. Лазерні нівеліри
- •I ращою альтернативою традиційним побудовува-
- •II рейки, так і рейки, обладнані спеціальним приймачем випромінювання
- •735 Нм, клас 1
- •120 М з приймачем
- •300 М з приймачем
- •780 Нм видимий,635 нм
- •I eica cab для бульдозерів, скрейперів та іншого подібного обладнання.
- •685 Нм, клас
- •633 Нм, клас за
- •111.4.2. Прокладання на трасі ліній заданих напрямків та ухилів
- •I {рис. III.4.2), скеровують помічника з рейкою в напрямку прокладання лінії із
- •II заданим ухилом.
- •111.4.3. Вимірювання і побудова кутів повороту траси.
- •111.4.4. Еломоїшш заокруглень. Головні точки колової кривої
- •1) Кут повороту траси ©;
- •111.4.5. Розмічування пікетажу і поперечників.
- •40 М; номери пікетів та плюсових точок підписують на бордюрах тротуарів або
- •111.4.6. Послідовність роботи на станції технічного нівелювання
- •6. Обчислюють перевищення за відліками чорних та червоних шкал як
- •7. Контроль роботи на станції.
- •2. Різниці п'яток рейок (позначених у журналі цифрою (5) і (6)) можуть
- •111.4.9. Опрацювання журналу поздовжнього технічного нівелювання.
- •111.4.10. Детальне розмічування колових кривих.
- •2. Передавання висот через річки завширшки до 300 м.
- •1) Ухили на окремих ділянках траси не повинні перевищувати допус-
- •2) Об'єм земляних робіт на окремих ділянках траси повинні буги
- •3) Між спусками та підйомами на трасі необхідно проектувати горизон-
- •0,10 М. Отже, проектна висота нпк4 буде не 246,30 м, а 246,20 м.
- •II. 4.14. Червоні та чорні висоти, точки нульових робіт, робочі висоти.
- •111.4.15. Нівелювання рік. Знімання живих перерізів
- •111.4.16. Визначення швидкості течи річок та витрати води
- •111.5. Нівелювання поверхні
- •111.5.1. Розмічування магістралей та сітки квадратів
- •5Ільше. На рис. III.5.1 показано одночасне нівелювання двох поперечників.
- •1 Відкладають сталевою стрічкою довжини сторін квадратів і закріплюють
- •111.5.2. Виконання нівелювання поверхні
- •I. Якщо сторони квадратів великі (наприклад 200 м), то потрібно виконувані
- •II. Якщо довжини сторін квадратів 50-100 м, тоді нівелювання вершин
- •III. Нівелір встановлюють всередині кожного зовнішнього квадрата
- •IV. На малих площах з квад-
- •111.5.3. Складання плану нівелювання поверхні
- •IV. Тахеометричне знімання
- •IV.1. Основні формули та прилади
- •IV.1.1. Суть тахеометричного знімання
- •IV. 1.2. Виведення повної формули тригонометричного нівелювання
- •IV.1.3. Нитковий віддалемір. Теорія ниткового віддалеміра
- •IV. 1.5), наприклад а-а, проектувалась на
- •IV. 1.4. Визначення сталих к і с ниткового віддалеміра
- •IV. 1.5. Теорія ниткового віддалеміра в трубі
- •IV. 1.6. Експериментальне визначення змінної Рш
- •IV.1.7. Тахеометричні рейки
- •IV. 1.9. Перетворення основної формули
- •IV.1.10. Точність тригонометричного нівелювання
- •IV. 1.11. Точність ниткового віддалеміра
- •IV.1.12. Будова вертикального круга тахеометра
- •5Кп та інші. На рис. IV. 1.12 схематично зображено циліндричний рівень з
- •1) Візирна вісь V-V не збігається з лінією 0° -180° на крузі й утворює з
- •2) Лінія нулів 0 - 0 алідади може не бути паралельною до осі
- •1) Візирну вісь V-V практично неможливо точно встановити так, щоб вона
- •2) Візиріш вісь V-V не паралельна до осі циліндричного рівня h-h, тобто
- •IV.1.14. Виведення формул для визначення місця нуля (мо)
- •V , не обчислюючи значення мо. Значення кута нахилу V за трьома
- •IV.1.15. Виведення формул для визначення місця нуля (мо)
- •IV. 1.16. Приведення значення місця нуля (мо) до нуля
- •1) Змінити положення осі циліндричного рівня на алідаді вертикального
- •2) Змінити положення візирної осі зорової труби або їхнє взаємне
- •IV.1.19. Теорія номограмного тахеометра
- •IV.1.20. Перевірка номограмного тахеометра
- •1. Перевірка сферичного рівня.
- •2. Перевірка компенсатора вертикального круга.
- •3. Перевірка місця зеніту mz вертикального круга.
- •IV. 1.21. Електронні тахеометри
- •IV. 1.22. Кодова система відлічування
- •I IIXI!(iM(im/)I/'/II(I і тминнії
- •7 Ахоомоп ipt і1 її іо зі іімаї и п і
- •Vfp і Мк систем відлічування р і к (рис. IV. 1.25), виконує функції модулятора
- •IV.1.22. Будова електронного тахеометра Leica тс 403l
- •IV. 1.23. Керування тахеометром Leica тс 403l
- •I'm IV 1.29. Зображення на екрані "menu" і "config menu"
- •5Оти, у підменю - функції "menu".
- •IV. 1.24. Підготовка тахеометра Leica tc403l до роботи
- •V menu otest
- •IV.1.25. Перевірки електронного тахеометра Leica tc403l
- •1. Перевірка сферичного рівня.
- •2. Перевірка електронного рівня.
- •X час обертання алідади на 360° радіус круга, який описує центр плями
- •3. Визначення та введення у нам'ять приладу нового значення
- •4. Визначення та введення у пам'ять приладу місця нуля (мо), місця
- •IV.2. Виконання тахеометричного знімання поверхні
- •IV. 2.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання
- •IV. 2.2. Створення пунктів знімальної основи
- •IV.2.3. Основні вимоги до прокладання тахеометричних ходів
- •IV.2.4. Рекогностування та закріплення пунктів тахеометричного ходу
- •IV.2.5. Прокладання тахеометричного ходу
- •2) Встановлюють рейки на сусідніх пунктах ходу так, щоб осі рейок були
- •3) При кп спрямовують трубу на рейку, встановлену на пункті 1 так,
- •4) Для вимірювання віддалі зручно спрямовувати нижню відцалемірну
- •InxifoMompwiiiti інімшінн
- •IV.2.6. Основні вимоги до виконання тахеометричного знімання
- •11:2000 Та до 10° для карт масштабів 1:1000 та 1:500.
- •51 47,2 262° 40' - 2 ° 44' Межа
- •53 86,5 307 22 - 4 38 Рельєф
- •IV.2.8. Точність тахеометричного ходу у висотному відношенні
- •IV. 2.9. Точність тахеометричного ходу в плановому відношенні
- •IV.3. Камеральні роботи за результатами
- •IV.3.1. Опрацювання журналу тахеометричного ходу
- •I.Ianmn
- •IV.3.2. Обчислення координат пунктів тахеометричного ходу
- •IV.3.3. Обчислення висот пунктів тахеометричного ходу
- •IV.3.4. Опрацювання журналу тахеометричного знімання
- •1. На станції 1 обчислюють значення місця нуля (мо) за відліками
- •2. Обчислюють кути нахилу напрямків на точку 6 та 1 тахеометричного
- •1 Для контролю за формулою
- •3. Визначають горизонтальні проекції від точки спостережень до
- •4. Обчислюють перевищення між станцією і пікетними точками за
- •IV. 3.5. Складання плану тахеометричного знімання
- •1:1000 - З точністю до сантиметрів, а для карт (планів) масштабу 1:2000 і меп
- •IV. 3.6. Сучасні методи нанесення пікетних (рейкових) точок
- •V. Мензульне знімання
- •V.1. Суть мензульного знімання
- •V.2. Прилади, які використовують під час
- •V.2.1. Мензула і її приладдя
- •V.2.2. Кіпрегелі
- •I»»Wi/ Виправні гвинти рі вня
- •V.3. Перевірки приладів для мензульного знімання
- •V.3.1. Перевірка штатива
- •1. Штатив має забезпечувати незмінність положення мензули під час чи
- •V.3.2. Перевірка мензули
- •1. Обертання підіймальних гвинтів у підставці має бути плавним; хи-
- •2. Мензула має бути стійкою.
- •V.3.5. Перевірка кіпрегеля
- •1. Нижня поверхня основної лінійки повинна бути площиною, а її ско-
- •2. Додаткова лінійка має бути паралельна до основної на різних віддалях
- •3. Вісь циліндричного рівня на лінійці має бути паралельна до її нижньої
- •4. Візирна вісь зорової труби має бути перпендикулярна до осі обертання
- •5. Вісь обертання зорової труби має бути паралельна до нижньої
- •6. Якщо вісь обертання зорової труби горизонтальна, то в кіпрегеля кп
- •7. Колімаційна площина труби має проходити через скошений краї,
- •8. Вісь реверсивного рівня при трубі має бути паралельна до візирної осі
- •00 М. Приводять бульбашку рівня труби на середину і відлічують рейку при
- •9. Місце нуля (мо) вертикального круга має дорівнювати для кн 0 00',
- •10. Якщо візирна вісь горизонтальна, то номограмні криві перевищень
- •V.3.6. Дослідження номограм і вертикального круга
- •1. Номограми віддалей мають бути нанесені правильно.
- •30 Разів, змінюючи щоразу висоту наведення, наприклад, на 10 чи 20 см.
- •2. Номограми перевищень мають відповідати номінальним значенням.
- •3. Середня квадратична похибка ту вимірювання вертикальних кут in од
- •V.4. Похибки, які впливають на точність
- •V.4.1. Вплив центрування планшета
- •10См- для 1:2000 і 25 см - для масштабу 1:5000.
- •V.4.2. Вплив нівелювання планшета
- •V.4.3. Вплив орієнтування планшета
- •V.4.4. Вплив колімаційної похибки
- •V.4.5. Вплив нахилу осі обертання труби
- •V.4.5). Візують на високо розташовану точку
- •V.5. Створення робочої планово-висотної основи
- •V.5.1. Пряма засічка на мензулі
- •V.5.2. Комбінована засічка на мензулі
- •V.5.3. Обернена засічка на мензулі
- •V.5.4. Гзометрична мережа
- •V.5.5. Мензульні ходи
- •V.5.6. Обчислення координат точок
- •V.6. Послідовність мензульного знімання
- •V.6.1. Підготовка планшета до роботи
- •10X10 см (рис. V.6.1). Сітку оцифровують відповідно до масштабу знімання,
- •V.6.2. Знімання контурів та рельєфу
- •200 М для масштабу 1:5000;
- •150 М для масштабу 1:2000;
- •100 М для масштабу 1:1000;
- •V.6.3. Кальки висот і контурів
- •V.6.4. Графічне оформлення топографічної карти
- •V.6.5. Зведення рамок суміжних топографічних планшетів
- •VI. Барометричне нівелювання
- •VI. 1. Суть та призначення барометричного нівелювання
- •VI. 1.1. Одиниці вимірювання тиску
- •VI. 2.2. Безрідинні барометри
- •I/o, з'єднаний під прямим кутом з важелем ор.
- •VI.3. Виконання барометричного нівелювання
- •VI. 3.1. Барометричні формули
- •VI.3.2. Послідовність робіт під час барометричного нівелювання
- •VI. 3.3. Точність барометричного нівелювання
- •VI. 3.4. Способи барометричного нівелювання
- •VI. 3.5. Способи обчислення барометричного нівелювання
- •1. Відлік анероїда а приводять до показів ртутного барометра р„ ta
- •2. Знаходять приведений тиск р з урахуванням поправки за час ар, і
- •Isbn 978-966-553-820-2
- •Isbn 978-617-607-026-9
- •Vlp.Com.Ua, ел. Пошта: vmr@vlp.Com.Ua__
2. Обернена геодезична задача.
Нехай відомі прямокутні координати точок 1 та 2 (х\,у\,х2,у2) (рис. II. 4.5).
Потрібно знайти: довжину лінії Si.2 між цими точками та дирекційний кут
цієї лінії.
Спочатку знайдемо прирости координат Ах та Ау. З рис. II. 4.5 очевидно, що
4У=Уг~Ух-
З прямокутного трикутника 1С2 можемо записати
tg «!-2 = Ьу _Уг~ Ух
Ах
Звідси
а,_2 = arc tg У2-У,
у х2 — X, J
(11.4.17)
(11.4.18)
(11.4.19)
(11.4.20)
Але насправді знаходимо не дирекційний кут, а румб цієї лінії г,_2. Як
ло, значення дирекційного кута залежить від знаків приростів координат,
даємо, що в першій чверті Ах, Ау мають додатні знаки, дирекційний кут і
і мають однакові значення, тобто а = г ; в другій чверті Ах має знак
ус»; Ау - «плюс» і а = 1 8 0 - г ; у третій - обидва прирости координат Ах,
іають від'ємні знаки і а = г +180 і в четвертій - Ах має знак «плюс», Ау -
«мінус» і а = 360 - г.
Відстань Si_2 визначають з контролем з цього самого трикутника, викорис-
очи формули (ІІ.4.13). Отже,
Ах Ау
cos а,_2 sin а,_2
= yjAx2 +Ау2 . (ІІ.4.21)
Обернену геодезичну задачу зазвичай розв'язують, щоб знайти вихідні
сційні кути, коли відомі тільки вихідні (початкові) координати двох точок,
)ж для розв'язку різних інженерно-геодезичних завдань.
11.4.5. Врівноваження приростів координат
у зімкнутому теодолітному ході
З геометрії відомо, що сума проекцій зімкнутої ламаної лінії на будь-яку
инатну вісь дорівнює нулю. Щоб зрозуміти суть цієї теореми, достатньо
Гпри іонтппі.ііо -.інімпнн»
спроектувати на осі координат сторони
ірнкушика, які також є зімкнутими
маминими лініями (jmc. 11.4.6). Як бачимо
з рисунка, JC,>х3,хг>х,та хг<х2. Тому
прирости координат Ах3_,, Ас,_2 - додатні
величини, а Дх2_3 - від'ємна. Отже,
Ї ; А * = О ,
і
2 > = о .
(ІІ.4.22)
(И.4.23)
Але ці умови виконуються, якщо
довжини сторін багатокутника виміряні
безпомилково. Однак під час вимірю-
вання ліній похибки вимірювань є неми-
нучими, тому суми приростів координат
не дорівнюватимуть нулю.
Додавши обчислені прирости коор-
динат, отримаємо деякі величини —
нев'язки приростів координат:
-Ауц
Рис. 11.4.6. Проектування зімкнутого
багатокутника на осі координат
/д*
і
Л , = 2 > -
(ІІ.4.24)
(ІІ.4.25)
Рис. 11.4.7. Геометричнийзміст
нев'язок приростів координат
у зімкнутому полігоні
Тобто трикутник не буде зімкнутою
фігурою. Під час його побудови від точки
І замість точки 2 отримаємо точку 2', а
замість точки 3 - точку 3', і, нарешті,
замість точки 1, з якої починали
побудову, одержимо точку 1' (рис. 11.4.7).
Тобто трикутник не зімкнеться на величину
нев 'язкою теодолітного ходу.
Лінійна нев'язка - це гіпотенуза прямокутного трикутника, катети якого с
нев'язками та / д по осях координат. Тому
л яка називається ліншною
fs = y[f< 2 + f 2 At ^ J by (ІІ.4.26)
Обчислену за формулою (ІІ.4.26) лінійну нев'язку порівнюють з допус-
тимою. Нев'язку вважають допустимою, якщо вона не перевищує 1:2000
довжини периметра за середніх умов вимірювання ліній; 1:3000 - за
191
риитліших умон га 1:1000 - у несприятливих умовах. Відносну нен'ячку в
ді обчислюють ча (формулою
/J ВІДН п =
1
(ІІ.4.27)
Р P/fs
Якщо відносна нев'язка допустима, то нев'язки приростів координат роз-
діляють у прирости координат з оберненим знаком, пропорційно до довжин
іій у вигляді поправок 8кі та ду1 за формулами (ІІ.4.28), (ІІ.4.29)
f&x
236,89 му
[-0.02 мі
\_-0,05м\
Б0,02 м
0,05 м
[+0.02 м
204,60 м
\+0,05 м
[+0,05 м
150,95 м\\0 02 м
[+0.06 м
202,92 м\\0 03 м
Sc,=-
Sy^^f-d,,
[-0.02 мі
[-0,05 м\
(11.4.28)
(11.4.29)
220,56 м
/Ах = +0,11 м
f\y = +0,28 м
fs = +0,30 м
[s]= 1135,26 м
fi_ !_
№
-м\\ 182,95 м
3784
-0,01м
[-0.02 мі
\_-0,05 м\
-0,03 м
[+0,01 м
L+о,оз м
112,54 м
-0,02 м
II полігон
/Ах = -0,31 м
f\y = -0,01м
fs = 0,31м
[s] = 1359,17м
fs 1
104
0,05 м
+0,02 м
/ 77,72
+0,05 м '209,23 м
+0,06 м\
[s] 4384
+0,04 м
-0,02 м
140,74 м~
-0,03 м]
+0,05 м\ / Загальний полігон
-0,02 м\/ /Ах = -0,20 м
/Ау = +0,27 м
160,47м fs = +0,34 м
[s] = 1504,71м
fi _ 1
[s] 4426
Рис. 11.4.8. Розподілення нев'язок у прирости координат
Гпри юнтпльно знімання
Суми поправок у приректи координат повинні дорівнювати нев'язкам
приростів координат з оберненим зником. Тобто
5 А . , - - / * , (и.4.30)
ЛК, <ІІА31)
Додавши ці поправки до обчислених приростів координат, отримаємо
виправлені прирости координат, суми яких мають дорівнювати теоретичним
сумам приростів координат (у зімкнутому полігоні ці суми повинні дорів-
нювати нулю).
Наведемо приклад врівноваження приростів координат у мережі тео-
долітних ходів, що складається з двох полігонів (рис. ІІ.4.8). Виконаємо
контроль правильності обчислення нев'язок у загальному полігоні та полігонах
• та II: / д ^ =fAx[ + fAxII та Д , w = / А у / + / Л у / ! , тобто
-0,20 м = + 0,11 м - 0,31 м та +0,27 м = + 0,28 м - 0,01 м.
На рис. ІІ.4.8. у квадратних дужках наведено поправки в прирости
координат (у чисельнику - у Ах, а в знаменнику - у Ау ). Суми цих поправок в
полігонах дорівнюють відповідній нев'язці з оберненим знаком.
Для ходу, що розділяє полігони І та II, поправки в прирости координат
однакові за значенням, але різні за знаком, оскільки дирекційні кути ліній цього
ходу в двох полігонах відрізняються на 180°.
У наведеному прикладі відносні похибки в полігонах менші за 1:3000.
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]