I pp. Виміряв вздовж тієї ж дороги, з Парижа на Ам'єн, довжину дуги в г з

іістю до 10 м. Пікар вважав, що Земля - абсолютно правильна куля з

усом 6372 км. Таке значення радіуса Землі є близьким до сучасних даних, а

іріованмя дуг в Г почали називати градусними вимірами.

Уточнив уявлення про форму Землі Ньютон, який, на підставі закону про

ІІІМК тяжіння, діішіоііииспонку; що Земля мала би форму кулі, який» б во-

Загальні відомості з топографії

на не оберталась. Але, оскільки вона

обертається навколо осі, то на кожну

точку Землі діють дві сили: FB -

відцентрова та FT - сила тяжіння

(рис. 1.1.4). їхня спільна дія змінюється

від полюса до екватора. Отже, фігурою

рівноваги дії цих сил буде сфера,

приплюснута біля полюсів. За розра-

хунками Ньютона віддаль від центра

Землі до полюсів на 28 км менша, ніж

віддаль від центра до екватора.

Висновок Ньютона був великою

несподіванкою для багатьох вчених.

Проти нього виступив навіть Папа Римський. Прибічники Папи вважали, що

якщо Земля - не куля, то має бути витягнута біля полюсів і мати форму яйця, бо

яйце - основа всього живого.

Суперечка загострилася. Вирішити її могли тільки за допомогою

геодезичних вимірювань. Справді, кривина еліпсоїдної кривої менша біля

полюсів Землі і більша біля екватора. Тобто еліпсоїдна крива описана біля

полюса довшим радіусом, а біля екватора - коротшим; так що Rx > R2 Тому душ

S і та S2, яким відповідає різниця широт Д<р в 1°, не рівні, a S{>S2 (рис. 1.1.4).

Отже, перед вченими-геодезистами постало чітко сформульоване

завдання. Необхідно з максимально можливою точністю виміряти дві душ

меридіана між точками з різницею широт в 1°: одну поблизу полюса, а другу

поблизу екватора. Якщо поблизу полюса дуга буде довшою, ніж поблизу

екватора, правильним є міркування Ньютона, якщо ж довшою виявиться дуга

біля екватора - Земля витягнута біля полюсів, а якщо ж дуги однакові - Земля

має форму сфери.

Натхненником нового градусного вимірювання став невтомний Жап Гіікар.

Нін вніс на розгляд французької Академії наук проект: продовжити дугу Па-

риж - Ам'єн на південь та північ. Проект прийняли і роботи очолив один з

иайзапекліших противників Ньютона - директор Паризької астрономічної

обсерваторії академік Касіні. На жаль, проект Пікара мав один значний недолік:

вибрані дуги мало відрізнялись за широтою і незначні похибки в довжинах дуі

могли призвести до неправильних висновків. Цс не бентежило Касіні. Він був у

зеніті слави, не поспішав з роботами, можливо, не хотів ризикувати. Роботи

затягліїся на десятиріччя. Касіні помер, не довівши справи до кіпця. Робіни

продовжив його син. їх результати Касіїїі-молодпшіі виклав на засіданні

Рис. 1.1.4. До визначення сплюснутості

Землі

Розділ I

иії наук 28 вересня 1718 р. "Згідно з результатами, отриманими моїм

м і мною, Земля не сплюснута, як це стверджує сер Ісаак Ньютон, а

:и, витягнута вздовж осі". Не всі повірили Касіні. Поширились чутки, що

цений Касіні результат не відповідає справжнім результатам вимірювань,

аризька Академія наук відправила дві експедиції: в Перу південну, яку

і академік Бугер, і північну в Лапландію, на кордоні Швеції та Фінляндії,

ну експедицію очолив Мопертюї.

Скрупульозний Бугер з особливою старанністю вимірював дугу в 350 км

ом восьми років. Мопертюї виміряв дугу завдовжки лише 100 км і не з

іцою точністю. Через рік, у 1737 році, він повернувся до Франції. Однак

орівняння результатів Мопертюї і Касіні беззаперечно підтверджували

юснутість Землі. Між іншим, як тільки експедиції вирушили, Касіні почав

ряти обчислення і заявив, що допущено прикру помилку, але до нього вже

те прислухався.

Мопертюї прийняли в Академії як національного героя. За висловом

гра: "Мопертюї приплюснув Землю і всіх Касіні". На честь Мопертюї

їй золоту медаль, на якій його зображено в хутровій шапці, з палицею

іеса в одній руці й з приплюснутою Землею в другій. Пізніше, на дугах

: в 1000 км (Касіні, Бугера, Мопертюї), було встановлено, що полярна

ь коротша за екваторіальну на 25 км.

Далі зупинимось на деяких питаннях картографування України.

Одним із найдавніших картографічних зображень території України є так

"Таблиця Певтінгера". Цю карту у 1507 р. в одній із бібліотек знайшов

іст Конрад Певтінгеру. Вона охоплює територію від Британських островів

гпа річки Ганг. Зображення на ній стиснуто з півночі на південь. Карта

/кладена на 12 аркушах і побудована без жодних наукових принципів, не

мано масштабів і взаємного розміщення об'єктів місцевості.

У ранньому середньовіччі територія України зображалась на примітивних,

;аних монастирських картах "Марра Mundi", в описах і картах арабських

іфів. Наприкінці XIII-XVI ст. поширились карти-портолани з характерним

жснням компасної сітки, серед яких багато карт Чорного моря,

іграфування українських земель з другої половини XV ст. визначається

ю й поширенням в європейській картографії птолемеївських карт і

одом гравіювання та друку, прикладом є карта Європейської Сарматії

). Поступово з XVI ст. зображення українських земель в європейських

них стає детальнішим і точнішим збільшується масштаб карт,

іажа<ті.ся нсс більша кількість населених пунктів, річок, географічних

і'иіоіиіотьси Паї а юаркушені карні Сиропи. Відомим картої рафічннм

м іахідінх проік'ііі'і.міх .кн'ііідмпкін, нкніі охопим» унрлїіні.м ісмаі па схід

Загальні відомості з топографії

від Дніпра і на південь до Чорного та Азовського морів, є карта італійською

географа Баттіса Аньєзе (1548).

Територія України відображена на рукописних картах - "чертежах",

поширених у Московській державі в XVI-XVII ст. (рис. 1.1.5). XVII ст. також

датуються перші друковані українські карти: план-рисунок Києва (1638) і карги

Лаврських печер (1661). Великий вплив на картографування українських земель у