Основними елементами організаційної структури управління є:

• склад та структура функцій управління;

• кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

• професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

• склад самостійних структурних підрозділів;

• кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

• порядок інформаційних зв'язків.

Отже, чим досконалішою є організаційна структура управління, тим ефективні- ший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Для цього організа- ційна структура повинна відповідати певним вимогам, тобто бути:

1. адаптивною (здатною пристосуватися до змін зовнішнього середовища);

2. гнучкою, динамічною (здатною миттєво реагувати на зміну попиту, вдоскона- лення технології виробництва, появу інновацій);

3. адекватною (відповідною параметрам керованої системи);

4. спеціалізованою (функціонально замкненою у структурних підрозділах з об- меженням та конкретизацією сфери діяльності кожної керівної ланки);

5. оптимальною (з дотриманням раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);

6. оперативною (здатною запобігти невідворотним змінам керованої системи за час прийняття рішення);

7. надійною (здатною гарантувати достовірність передачі інформації);

8. економічною (з відповідністю адміністративних витрат вимогам підприємства);

9. простою (легкою для розуміння персоналу та пристосування до обраної фо- рми управління й участі у досягненні мети організації).

На побудову організаційних структур управління впливає система факторів, яка стосується і об'єкта, і суб'єкта управління. Серед факторів є регульовані і нерегу- льовані, а також такі, що справляють безпосередній чи опосередкований вплив.

До найбільш вагомих факторів належать:

• розміри підприємства (середнє, мале, крупне);

• виробничий профіль (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різних галузей);

• характер продукції, що виробляється, та технологія її виробництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійне виробництво);

• сфера інтересів (орієнтація на місцевий, національний чи зовнішній ринок);

• масштаби зовнішньоекономічної діяльності і форми її здійснення (наявність дочірніх підприємств за кордоном, в тому числі виробничих, збутових тощо);

• характер об'єднання (концерн, фінансово-промислова група тощо). До факторів впливу на вибір управлінських рішень відносять:

• співвідношення лінійної, функціональної та інших форм організації управління виробництвом;

• співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління;

• рівень спеціалізації управлінських робіт;

• філософія вищого керівництва;

• залежність між кількістю підлеглих і можливостями контролю їх дій (норма ке- рованості);

• поєднання спеціалізації процесів управління з концентрацією однорідних управлінських робіт;

• рівень механізації та автоматизації управлінських робіт;

• кваліфікація працівників та ефективність їх праці;

• рівень відповідності структури апарату управління ієрархічній структурі виро- бництва.

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління ви- робництвом:

1. Бюрократичні структури.

2. Адаптивні структури.

Бюрократичні (механістичні) організаційні структури характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, добором кадрів за ділови- ми та професійними якостями.

Концепція бюрократії була сформульована німецьким соціологом М.Вебером на початку XX ст. і в ідеалі є однією з найкорисніших ідей в історії людства (табл. 3.2). Теорія М.Вебера не охоплювала опису конкретних організацій і розглядала бюрокра- тію як деяку нормативну модель, ідеал, до якого повинні прагнути організації. Біль- шість сучасних організацій є варіантами бюрократії. Причина такого тривалого та широкомасштабного використання бюрократичних структур полягає у тому, що їх ха- рактеристики відповідають більшості промислових підприємств, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ (об'єктивність прийняття рішень, просування працівників на основі їх компетентності, концепція соціальної рівності тощо).

Характеристики раціональної бюрократії

Таблиця 3.2

Зміст окремих характеристик

1. Чіткий розподіл праці, що приводить до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді.

2. Ієрархічність управління, за якої кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому.

3. Наявність системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання обов'язків.

4. Об'єктивізм, з яким офіційні особи виконують посадові обов'язки.

5. Найом на роботу відповідно до кваліфікаційних вимог.

Термін «бюрократія» часто асоціюється з канцелярською тяганиною, безплід- ною діяльністю, яка, зазвичай зустрічається у повсякденному житті. Однак першоп- ричиною всіх цих негараздів є не бюрократія як така, а недоліки в реалізації правил роботи та цілей організації, звичайні труднощі, пов'язані з розміром організації, пове- дінкою працівників. Поряд з тим, є цілий ряд наукових праць, у яких бюрократичні структури критикуються за їх несприятливість до впровадження нововведень і відсут- ність достатньої мотивації персоналу.

Адаптивні (органічні) організаційні структури розробляються та впрова- джуються з метою забезпечення можливостей швидкого реагування на зміни зовніш- нього середовища та впровадження нової наукомісткої технології.

Починаючи з 60-х років деякі організації зіткнулися з ситуацією, коли зовнішні умови їх діяльності змінювалися так швидко, проекти ставали настільки складними, а технологія розвивалася так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур управ- ління почали переважати над їх позитивними рисами. Тому організації почали розро- бляти та впроваджувати нові, більш гнучкі типи організаційних структур, засновані на цілях та припущеннях, що радикально відрізняються від покладених в основу бюрок- ратичних структур. Однак адаптивні структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичні.

Бюрократичні та адаптивні структури є крайнощами, а реальні структури реаль- них організацій знаходяться між ними і мають ознаки бюрократичних та адаптивних структур у різних співвідношеннях. Крім того, різним підрозділам в одній організації зазвичай властиві різні структури. Так, наприклад, керівництво крупної організації ви- користовує у виробничих підрозділах бюрократичні структури, а в науково-дослідних

– адаптивні.

Теорія та практика менеджменту виробила велику кількість варіантів побудови бюрократичних організаційних структур управління. Далі наведено найбільш відомі та часто використовувані типи бюрократичних організаційних структур.