- •Передмова
- •Тема 1 Міжнародні норми в галузі охорони праці
- •1.1 Соціальний діалог в галузі охорони праці
- •1.2 Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •1.3 Міжнародні законодавчі основи з питань охорони праці
- •1.4 Директиви єс з охорони праці
- •1.5 Міжнародні організації в області охорони праці
- •1.5.1 Міжнародна організація праці
- •1.5.2 Всесвітня організація охорони здоров'я
- •Тема 2 основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі
- •2.1 Законодавство України про охорону праці
- •2.2 Закон України «Про охорону праці»
- •2.3 Державні нормативні акти з охорони праці
- •2.4 Нормативно-правові акти підприємства
- •Тема 3 Система управління охороною праці в організації
- •3.1 Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •3.1.1 Організаційна структура суоп
- •3.1.2 Настанова з систем управління охороною праці моп-суоп 2001/ ilo-osh 2001
- •3.1.3 Міжнародний стандарт ohsas 18001:2007
- •3.1.4 Впровадження і функціонування суоп в Україні
- •3.2 Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій
- •3.3 Планування заходів з охорони праці
- •3.4 План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій
- •Тема 4 Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків
- •4.1 Нещасні випадки на виробництві
- •4.2 Розслідування нещасних випадків
- •4.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •4.4 Облік нещасних випадків
- •4.5 Контроль за розслідуванням нещасних випадків
- •4.6 Методи дослідження виробничого травматизму
- •4.7 Основні заходи з попередження травматизму та професійних захворювань на виробництві
- •Тема 5 Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності
- •5.1 Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •5.2 Загальні вимоги безпеки праці
- •5.2.1 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці
- •5.2.2 Виробничі шкідливості й методи захисту людини від їхнього негативного впливу
- •5.2.3 Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •5.2.4 Електробезпека на підприємствах
- •5.2.5 Вимоги до виробничих приміщень та будівель
- •5.2.6 Вимоги до допоміжних приміщень та будівель
- •5.2.7 Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря
- •5.3 Важкість та напруженість праці
- •Тема 6 актуальні проблеми охорони праці в наукових дослідженнях
- •6.1 Наукова база охорони праці
- •6.2 Концепція Загальнодержавної цільової програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2016 роки
- •Тема 7 основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •7.1 Класи приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •7.2 Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
- •7.3 Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •7.5 Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •7.6 Пожежна сигналізація і зв’язок
- •7.7 Первинні засоби гасіння пожеж
- •7.8 Порядок оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •7.9 Пожежна техніка
- •7.11 Державний пожежний нагляд
- •Тема 8 державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці
- •8.1 Державний нагляд за охороною праці
- •8.2 Відомчій контроль
- •8.3 Регіональний контроль
- •8.4 Внутрішній контроль
- •8.5 Громадський контроль
- •Тема 9 Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
- •9.1 Страхування від нещасного випадку: завдання, принципи, види
- •9.2 Суб’єкти та об’єкти страхування
- •9.3 Страховий ризик і страховий випадок
- •9.4 Фонд соціального страхування від нещасних випадків
- •9.5 Страхові експерти з охорони праці
- •9.6 Система фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •9.7 Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів
- •9.8 Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров’я
- •9.9 Страхові тарифи
- •9.10 Права та обов’язки застрахованої особи
- •9.11 Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •Список літератури
8.5 Громадський контроль
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників.
Професійні спілки мають право:
на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці;
брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них;
вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють уповноважені найманими працівниками особи.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці.
Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.
Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв’язку з виконанням ними обов’язків уповноважених осіб з питань охорони праці. Їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.
Якщо уповноважені особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці.
Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок цими органами підприємств чи виробництв, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.
Тема 9 Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
9.1 Страхування від нещасного випадку: завдання, принципи, види
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. Це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (прийнятий 23 вересня 1999 року, набрав чинності з 1 січня 2001 року).
Завдання страхування від нещасного випадку наступні:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих осіб, викликаним умовами праці;
відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування шкоди, що пов’язана з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов’язків, надання їм соціальних послуг у зв’язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
економічна зацікавленість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання буває обов’язковим і добровільним.
Обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах;
учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Законом передбачено страхування зародка та новонародженого у разі заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом, що прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим.
Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою та до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років, їй надається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися:
особи, які забезпечують себе роботою самостійно: займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності; члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності.
Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності.
