- •Передмова
- •Тема 1 Міжнародні норми в галузі охорони праці
- •1.1 Соціальний діалог в галузі охорони праці
- •1.2 Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •1.3 Міжнародні законодавчі основи з питань охорони праці
- •1.4 Директиви єс з охорони праці
- •1.5 Міжнародні організації в області охорони праці
- •1.5.1 Міжнародна організація праці
- •1.5.2 Всесвітня організація охорони здоров'я
- •Тема 2 основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі
- •2.1 Законодавство України про охорону праці
- •2.2 Закон України «Про охорону праці»
- •2.3 Державні нормативні акти з охорони праці
- •2.4 Нормативно-правові акти підприємства
- •Тема 3 Система управління охороною праці в організації
- •3.1 Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •3.1.1 Організаційна структура суоп
- •3.1.2 Настанова з систем управління охороною праці моп-суоп 2001/ ilo-osh 2001
- •3.1.3 Міжнародний стандарт ohsas 18001:2007
- •3.1.4 Впровадження і функціонування суоп в Україні
- •3.2 Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних подій
- •3.3 Планування заходів з охорони праці
- •3.4 План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій
- •Тема 4 Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків
- •4.1 Нещасні випадки на виробництві
- •4.2 Розслідування нещасних випадків
- •4.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •4.4 Облік нещасних випадків
- •4.5 Контроль за розслідуванням нещасних випадків
- •4.6 Методи дослідження виробничого травматизму
- •4.7 Основні заходи з попередження травматизму та професійних захворювань на виробництві
- •Тема 5 Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності
- •5.1 Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •5.2 Загальні вимоги безпеки праці
- •5.2.1 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці
- •5.2.2 Виробничі шкідливості й методи захисту людини від їхнього негативного впливу
- •5.2.3 Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •5.2.4 Електробезпека на підприємствах
- •5.2.5 Вимоги до виробничих приміщень та будівель
- •5.2.6 Вимоги до допоміжних приміщень та будівель
- •5.2.7 Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря
- •5.3 Важкість та напруженість праці
- •Тема 6 актуальні проблеми охорони праці в наукових дослідженнях
- •6.1 Наукова база охорони праці
- •6.2 Концепція Загальнодержавної цільової програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2012-2016 роки
- •Тема 7 основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •7.1 Класи приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •7.2 Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
- •7.3 Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •7.5 Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •7.6 Пожежна сигналізація і зв’язок
- •7.7 Первинні засоби гасіння пожеж
- •7.8 Порядок оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •7.9 Пожежна техніка
- •7.11 Державний пожежний нагляд
- •Тема 8 державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці
- •8.1 Державний нагляд за охороною праці
- •8.2 Відомчій контроль
- •8.3 Регіональний контроль
- •8.4 Внутрішній контроль
- •8.5 Громадський контроль
- •Тема 9 Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
- •9.1 Страхування від нещасного випадку: завдання, принципи, види
- •9.2 Суб’єкти та об’єкти страхування
- •9.3 Страховий ризик і страховий випадок
- •9.4 Фонд соціального страхування від нещасних випадків
- •9.5 Страхові експерти з охорони праці
- •9.6 Система фінансування та джерела коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •9.7 Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів
- •9.8 Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров’я
- •9.9 Страхові тарифи
- •9.10 Права та обов’язки застрахованої особи
- •9.11 Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •Список літератури
1.5.2 Всесвітня організація охорони здоров'я
Всесвітня організація охорони здоров'я – ВООЗ (World Health Organization (WHO) почала функціонувати 7 квітня 1948 р. після того, як 26 держав – членів ООН ратифікували її Статут. Ця дата щорічно відзначається як Всесвітній день здоров'я.
ВООЗ є спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй, до складу якої входить 193 країни. Штаб-квартира розташована у Женеві.
У Статуті ВООЗ зафіксовано, що її головною метою є «досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров'я», при цьому сам термін «здоров'я» визначається як «стан повного фізичного, духовного та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів». Підкреслювалося, що уряди країн несуть відповідальність за здоров’я своїх народів, і ця відповідальність потребує вживання відповідних заходів соціального характеру в галузі охорони здоров’я.
Статут проголошує, що «здоров’я усіх народів є головним фактором у досягненні миру та безпеки і залежить від повного співробітництва окремих осіб та держав». Цей документ визначає найважливіші функції ВООЗ, регламентує діяльність її головних органів та відносини із державами-членами.
Вперше в міжнародній практиці здоров’я було проголошено одним із невід’ємних прав людини незалежно від раси, релігії, політичних поглядів, соціального та економічного становища.
ВООЗ координує міжнародне співробітництво з метою розвитку й удосконалення систем охорони здоров'я, викорінення інфекційних захворювань, впровадження загальної імунізації, боротьби з поширення СНІДу, координації фармацевтичної діяльності країн-членів тощо. Впродовж останніх років завдяки зусиллям ВООЗ питання охорони здоров'я стали пріоритетом у політичному порядку денному світу.
Функції ВООЗ поділяються на дві категорії: нормативна діяльність (здійснюється переважно штаб-квартирою) та технічне співробітництво (здійснюється регіональними та країновими бюро).
З метою повнішого врахування регіональних пріоритетів у галузі охорони здоров'я та забезпечення тіснішого зв'язку з потребами національних систем охорони здоров'я головна діяльність ВООЗ здійснюється через її шість регіональних бюро та через представництва ВООЗ у країнах.
До Європейського регіону ВООЗ входить 52 країни, у тому числі Україна. Європейське регіональне бюро (ЄРБ) ВООЗ розташоване у Копенгагені (Данія), очолюється Регіональним директором.
Україна – член ВООЗ з 1948 р. З 1950 по 1991 р. є періодом неактивного членства України в цій організації, яке було поновлено у 1992 р.
Співробітництво України з ВООЗ – одна з важливих складових її міжнародного співробітництва з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49 Конституції України).
Це співробітництво здійснюється переважно через Європейське регіональне бюро відповідно до рамкових дворічних угод, що укладаються між Україною та ЄРБ. В угодах визначаються пріоритетні напрями співробітництва, на які скеровуються кошти, що виділяються з основного бюджету ВООЗ на підтримку заходів на рівні країни.
У Києві функціонує Представництво ВООЗ в Україні.
Україна зацікавлена у використанні потенціалу та накопиченого ВООЗ міжнародного досвіду, а також залученні через її канали міжнародної допомоги для розв'язання проблем, у першу чергу, в напрямах: туберкульоз, ВІЛ/СНІД, пташиний грип, онкозахворювання, серцево-судинні захворювання, діабет, тютюнопаління, здоров'я матері і дитини, безпека продуктів харчування психічне здоров'я.
