1.4 Директиви єс з охорони праці

Європейський Союз – це об’єднання демократичних європейських країн, які воз’єдналися заради миру та розвитку. Створення Європейського Союзу було затверджено Трактатом 7 лютого 1992 року в Маастрих (Нідерланди).

Країни, що входять до складу Європейського Союзу, заснували спільні інституції, яким було делеговано частину їхніх суверенних повноважень.

Завдяки цьому стало можливо демократично приймати рішення з конкретних питань, які становлять спільний інтерес на європейському рівні. Європейський Союз створив спільну валюту, спільний ринок, в якому люди, послуги, товари і капітал пересуваються вільно. Він намагається зробити так, щоб внаслідок соціального прогресу та справедливої конкуренції якомога більше людей могли скористатися перевагою спільного ринку.

Більшість вимог ЄС з охорони праці й здоров’я трудящих викладено у відповідних директивах, які є основою для обов’язкової розробки в країнах Союзу власного законодавства, що забезпечує підтримку єдиного рівня охорони й гігієни праці у країнах ЄС.

Законодавство Євросоюзу в сфері охорони праці можна умовно розділити на дві групи:

• директиви ЄС щодо захисту працівників;

• директиви ЄС щодо випуску товарів на ринок (включаючи облад­нання, устаткування, машини, засоби колективного та індивідуального захисту, які використовують працівники на робочому місці).

Директиви Євросоюзу щодо охорони праці регулює наступні питання.

1. Загальні принципи профілактики та основи охорони праці:

Директива Ради 89/391/ЄЕС.

2. Вимоги охорони праці для робочого місця:

Директива Ради 89/654/ЄЕС щодо робочого місця;

Директива Ради 92/57/ЄЕС щодо тимчасових чи пересувних будівельних майданчиків;

Директива Ради 92/91/ЄЕС щодо охорони праці на підприємствах, де здійснюється видобування мінеральної сировини через свердловини;

Директива Ради 92/104/ЄЕС щодо охорони праці на підземних і відкритих гірничодобувних підприємствах;

Директива Ради 93/103/ЄС під час роботи на борту риболовних суден;

Директива Ради 1999/92/ЄС Європейського парламенту та Ради щодо захисту працівників, які піддаються потенційній небезпеці у вибухонебезпечних середовищах.

3. Вимоги охорони праці під час використання обладнання:

Директива Ради 89/655/ЄЕС щодо використання працівниками засобів праці;

Директива Ради 89/656/ЄЕС щодо використання засобів індивідуального захисту на робочому місці;

Директива Ради 90/269/ЄЕС щодо ручного переміщення вантажів, коли є ризик пошкодження спини у робітників;

Директива Ради 90/270/ЄЕС щодо роботи за екранами дисплеїв; Директива Ради 92/58/ЄЕС щодо використання знаків про загрозу безпеці та/чи здоров'ю на роботі.

4. Вимоги охорони праці під час роботи з хімічними, фізичними та біологічними речовинами:

Директива Ради 90/394/ЄЕС щодо захисту працівників від ризиків, пов'язаних з впливом канцерогенних речовин на роботі;

Директива Ради 2000/54/ЄС Європейського парламенту та Ради щодо захисту робітників від ризиків, пов’язаних із застосуванням біологічних робочих матеріалів під час роботи;

Директива Ради 9824/ЄС щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних робочих речовин на робочому місці;

Директива Ради 96/82/ЄС про запобігання значних аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами;

Директива 2002/44/ЄС Європейського парламенту та Ради щодо захисту робітників від ризиків, пов’язаних з вібрацією;

Директива 2003/10/ЄС Європейського парламенту та Ради щодо захисту працівників від ризиків, пов’язаних із шумом;

Директива Ради 83/477/ЄЕС про захист працівників від небезпеки, спричиненої на робочому місці азбестом.

5. Захист на робочому місці певних груп робітників:

Директива Ради 92/85/ЄЕС щодо захисту на робочому місці вагітних працівниць, породіль і матерів-годувальниць;

Директива Ради 94/33/ЄС щодо захисту молоді на роботі;

Директива Ради 91/383/ЄЕС щодо працівників, які перебувають у тимчасових трудових відносинах.

1. Положення про робочий час:

Директива Ради 93/104/ЄС щодо певних аспектів організації робочого часу).

7. Вимоги до обладнання, машин, посудин під високим тиском тощо:

Директива 98/37/ЄС Європейського парламенту та Ради щодо машин;

Директива Європейського парламенту та Ради 89/688/ЄЕС щодо засобів індивідуального захисту;

Директива Європейського парламенту та Ради 94/9/ЄС щодо обладнання та захисних систем, призначених для використання у вибухонебезпечних середовищах;

Директива Ради 87/404/ЄЕС щодо простих посудин, які працюють під тиском;

Директива 97/23/ЄС Європейського парламенту та Ради щодо загальної безпеки продукції.

Велика увага в країнах Євросоюзу приділяється вимогам щодо ергономіки робочих місць. Ці вимоги закріплені в законодавстві ЄС, насамперед, у Директиві № 89/391 «Про заходи щодо поліпшення безпеки й здоров'я трудящих». Відповідно до неї роботодавці зобов'язані оцінювати виробничі ризики й забезпе­чу­вати вжиття адекватних захисних і профілактичних заходів, гарантувати відповідне навчання й інструктаж працівників з дотри­мання заходів безпеки, а також надавати працівникам інформацію та консультації і дозволяти їм брати участь в обговоренні всіх питань із забезпечення безпеки й гігієни праці.

Директива №89/654/ЕЄС «Про обов'язковий мінімум вимог до безпеки робочих місць» лише частково торкається ергономіки, рекомендуючи обладнати кімнати відпочинку для працівників, а в разі прийому на роботу інвалідів передбачати відповідну облаштованість робочих місць.

Директива № 89/655/ЕЄС «Про обов'язковий мінімум вимог з безпеки інструментів та устаткування, використовуваних працівниками у виробничому процесі», присвячена двом важливим аспектам ергоно­міки, а саме: допоміжним операціям працівників під час виконання основних при роботі з верстатним і технічним устаткуванням; дотри­манню принципів ергономіки при розробці інструментів та устатку­вання, використовуваних на виробництві.

Досить повно викладено вимоги ергономіки в Директиві № 90/270/ЕЄС «Про мінімальні вимоги до безпеки робіт з відеодисплейними терміналами», присвяченій безпеці працівників, які працюють з комп’ютерами. Згідно з нею роботодавець зобов’я­заний проводити аналіз стану робочих місць, обладнаних комп’ютерною технікою, оцінювати їх з погляду безпеки, нешкідливості й оснащеності ЗІЗ, які запобігають ризику погіршення зору, появі хворобливих фізичних симптомів або розумового стресу. Директива пропонує складати розпорядок робочого дня операторів таким чином, щоб у їх роботі були перерви або переключення на інші види робіт.

Важливість директив ЄС обумовлена багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є наступні:

• спільні стандарти здоров’я і безпеки сприяють економічній інтеграції країн;

• скорочення людських, соціальних та економічних витрат, пов’язаних з нещасними випадками та професійними захворюваннями, приведе до великої фінансової економії і викличе суттєве зростання якості життя у всьому Співтоваристві;

• запровадження найбільш ефективних методів роботи повинно принести з собою зростання продуктивності праці, зменшення експлуатаційних (поточних) витрат і покращення трудових стосунків;

• регулювання певних ризиків повинно узгоджуватися на наднаціональному рівні в зв'язку з масштабом ресурсних затрат.

Окрім нормативно-правових актів, у Євросоюзі широко застосову­ються заходи не законодавчого характеру (наприклад, кожні п’ять років приймаються програми дій з охорони праці на робочому місці).