Вправи для вдосконалення кидка

1. Кидки м'яча в стіну з відставленням ноги назад.

2. Ті ж кидки, але з відставленням ноги вперед.

3. Кидки тенісного м'яча в стіну, ноги паралельні.

4. Кидки м'яча (ручного або тенісного) з положен­ня сидячи.

Помилки при виконанні кидка з місця:

занадто пряме положення тіла;

кидок здійснюється однією рукою без участі тулу­ба і ніг;

немає завершуючого хльо'стовидного руху кисті;

малиіі розворот тулуба у напрямі кидка.

Методика навчання кидку з місця

Починати навчати кидку доцільно з освоєння хльостовидного руху кисті. Для цього використовують­ся вправи як з руч'ним, так і з тенісним м'яча'м.ч. По­милки, що виникають, тут же усуваються. Спочатку вся увага звертається на послідовність виконання ру­ху і особливо прийняття вихідного положення перед початком кидка. З цією метою тренер, стоячи ззаду, фіксує положення руки з м'ячем (положення натягну­того лука). Спочні'ку кидки проводяться без завдан­ня, а потім з попаданням в ціль або в кутки воріт за сигналами.

Кидок в опорному положенні в русі

В опорному положенні в русі існує декілька спо­собів розбігу. Причему останній крок в роз­бігу може звичайним або гальмуючим. Основна фаза кидка виконується з опорою на одну або дві ноги.

При розбігу звичайним кроком замах і кидок ви­конують при опорі на одну ногу.

Дуже часто застосовується розбіг з перехресними кроками. Перший крок робиться різнойменною ногою. Далі, виводячи руку для замаху, спортсмен погортається боко'.м у напрямі розбігу і робить ' другий перехресний крок, ставлячи стопу під кутом до цього напряму. З постановкою різнойменної ноги виконується кидок по воротах. Іноді перехресний крок роблять легко підстрибуючи з прпйомо'м стій­кого двохопорного положення для кидка.

Рис. 6

Розбіг з підскоком починається з однойменної но­ги, на ній же робиться підскок і потім швидкий крок другою іногою вперед (рис. 6). Гравець займає по­ложення боко'м у напрямі кидка, кидок може викону­ватися або зверху, або збоку. Але і в тому, і в іншому випадку підскок не слід робити занадто високим. При кидку з таким розбігом тулуб треба відхиляти назад, щоб створити оптимальне вихідне положення для силь­ного кидка.

Розбіг з приставними кроками спортсмен починає, як і з перехресним кроком, але з лівої ноги. Вине­сену вперед праву ногу для завершення другого кро­ку швидко приставляють до лівої. Далі Гіде широкий і швидкий крок лівою вперед (рис. 7, г, е). Коли пра­ва нога підтягнеться до лівої, ліва швидко виставля­ється вперед,

нібито робиться підсічка лівою ногою. Швидке виставлення лівої ноги вперед веде до того, що тулуб відхиляється назад (відстає від ніг) і ство­рюються сприятливі умови для заняття вихідного по­ложення для кидка по воротах.

Кидок з таким розбігом має свої переваги. Не ви­конуючи оберта тулуба під час замаху, гандболіст скорочує час для кидка, який.стає раптовим для во­ротаря і достатньо точним.

Опорні кидки виконуються як з нахилом, так і без нахилу тулуба. Кидок з нахилом тулуба застосовуєть­ся тоді, коли на шляху нападаючого раптово з'явля­ється захисник і обвести його немає можливості. Крім

того, такі кидки, як правило, для воротаря бувають раптовими і тому результативними. Чим швидше ви­конується нахил, тим менша .вірогідність правильних дій захисника. Розрізняють опорні кидки з нахилом тулуба вправо і вліво (рис. 9). Щоб збільшити амплі­туду нахилу і всього кидка, необхідно останній крок в розбігу зробити в бік руху, який передбачається. При нахилі вліво важливо, щоб рука не відставала від руху тулуба, її необхідно довести до положення, яке характерне для кидка зверху. Дуже важливо при кидках, як зліва, так і справа акцентувати увагу на фінальному хльостовпдному русі кисті, який посилює швидкість польоту м'яча.