Методика навчання тактиці нападу

До вивчення узгоджених дій у нападі приступають майже одночасно з оволодінням технічними прийома­ми: стійками, пересуваннями, передачами, прийомом і кидками. Навчання починається . з дій при чисельній перевазі (2Х1; 3Х2) елементів атаки при швидкому прориві.

Від простих взаємодій переходять•до більш склад­них (3Х3; 4Х4). При цьому вивчають прийоми звіль­нення від захисника і вихід на вільне місце без м'яча, потім зворотну передачу нападаючому без зміни міс­ця. Після цього передачі виконуються із зміною місць без ведення і з веденням м'яча. Взаємодія гравців при зустрічних і перехресних переміщеннях доповнюєть­ся заслонами.

Після освоєння взаємодії в парах переходять до вивчення узгоджених дій у трійках і при більшому числі гравців. Навчання взаємодіям між атакуючими гравцями треба пов'язувати з певною системою за­хисту.

Для розучування комбінації використовують пояс­нення, показ па макеті і на майданчику. Взаємодії гравців на першому етапі навчання відбуваються у спрощених умовах (без захисників, у повільному темпі).

Другий етап включає виконання комбінацій з па­сивним опором захисників.

Третій етап полягає в закріпленні вивченої взаємо­дії в ігрових умовах при меншій, рівній і більшій кіль­кості захисників.

Щоб успішно виконати групові тактичні дії в на­паді, необхідно навчити постановці заслонів. Заслон застосовується нападаючим для надання допомоги партнерові у звільненні від опіки захисника. Гравець, виконуючий заслін, може опинитися сам v вигідному становищі для оволодіння м'ячем та кидка у ворота'.

Ті, хто навчаються, спочатку освоюють тактику за­слонів, пов'язаних із звільненням партнера від захис­ника. Після цього вивчають техніку гравця, який ста­вить заслон, і вміння звільнятися від захисника та ви­бирати місце для оволодіння м'ячем.

Вправи, що застосовують при вивченні бокового заслону

1. Прийняття основного положення заслону на' місці.

2. Прийняття основного положення в певних місцях.

3. Постановка заслону захисникові, що рухається.

4. Постановка заслону після ведення і передачі м'я­ча партнерові.

5. Постановка заслону після руху навхрест.

6. “Наведення” після виконання фінта з місця.

7. Гра на одні ворота 2Х1.

8. “Наведення” на нерухомий заслон без і з веден­ням м'яча.

9. “Наведення” з протидією захисника і зворотною подачею.

10. “Наведення” з протидією двох захи.сників.

11. Гра 2Х2 на одні ворота.

Основним засобом вивчення і вдосконалення коман­дних дій у позиційному нападі є гра в одні ворота. Одна з команд захищається, друга ж є атакуючою, во­на й старається провести розучувані комбінації.

ТАКТИКА ЗАХИСТУ ІНДИВІДУАЛЬНІ ДІЇ

В індивідуальні дії захисників входять: вибір міс­ця, протидія нападаючим з м'ячем і без м'яча, бло­кування, відбирання м'яча, відволікальні дії.

Вибір місця — це останнє переміщення захисника у більш небезпечному напрямку атаки противника. Способи переміщення захисту різноманітні: кроком, бі-і-ом, спиною вперед, приставними кроками, стрибком, ривком. Своїми переміщеннями захисник повинен ут­руднювати нападаючим просування до воріт, виконан­ня прийому або передачі м'яча, відтіснити їх у незруч­ну для кидка позицію. Захисник повинен постійно на­магатися оволодіти м'ячем. Розташування захисника між воротами, що захищаються, і нападаючим побли­зу лінії, яка з'єднує м'яч і нападаючого, дозволяє йо­му зберігати у полі зору м'яч та свого підопічного. Виходові нападаючого на вільне місце треба завади­ти, перетинаючи йому шлях тулубом. Нападаючого варто атакувати у момент ловлі м'яча, не давати йому зорієнтуватися у подальших діях: передачі м'яча, ви­конанні кидка або обведенні (обводці).

Гравця, володіючого м'ячем, треба відтіснити до бокових ліній або в бік слабкої руки.

Діючи проти нападаючого, що володіє м'ячем у небезпечній для кидка зоні, захисник атакує його:

зупинити, наблизитися до нього впритул, завадити кидку сильною рукою. Нападаючих, що володіють сильним кидком, слід зустрічати за 9-метровою лінією.

Протії кидаючого захисник застосовує блокування. Прп цьому захисник намагається прикрити кут у на­прямку передбачуваного кидка.

Протії атакуючого, який користується обманними рухами (фінтами), слід діяти обачно: не реагувати на обманні рухи в зоні, звідки не загрожує небезпека кидка, зміщуватися у бік фінту, застосовувати обман­ні рухи (удаваний вихід, перехват м'яча). Рішучі дії захисника ускладнює нападаючому завершення атаки кидком м'яча у ворота.

Групові дії. Для боротьби з 'нападаючими захисни­ки застосовують певні взаємодії, щоб протистояти їх­нім діям.

Групові тактичні дії захисни.ків — це узгоджені ін­дивідуальні дії' двох або кількох гравців. До ни.х від­носяться: нідстраховка, переключення, прослизування, групове блокування, взаємодія при чисельній перева­зі. При чисельній перевазі і рівності захисники мо­жуть використовувати особисту опіку певного напа­даючого і прослизування. При чисельній меншості це недоцільно.

Особливо наочно взаємодія захисників виявляєть­ся при протидії заслонам, переключеннях і при групо­вому блокуванні в разі чисельної меншості. Опинив­шись у меншості, захисники повинні затримати розви­ток атаки противника, то чисельно перевищує їх. Для нього вони розташовуються у центрі 9-метрової лінії і своїми діями примушують нападаючих робити зайві передачі і виконувати кидки з м'енш зручних позицій.

Основним засобом протидії пересуванням і засло­нам нападаючих є групова тактична взаємодія у за­хисті — “переключення”. Це головний спосіб збере­ження контролю захисниками за тими, хто пересува­ється зі зміною місць, і за нападаючими, які засто­совують заслони.

Застосування групового блокування у захисті до­зволяє команді, що захищається, більш ефективно протидіяти кидкам противника. Групове блокування виконується двома.-трьома гравцями захисту, які роз­ташовуються між воротами, і гравцем, що робить ки­док, з боку сильної руки і не дає нападаючо'му мож­ливості зробити результативний кидок в основному напрямку. Другу частину воріт контролює воротар. Групове блокування застосовується в залежності від обраної системи захисту. Групове блокування або “стін­ка” є основним засобом протидії при пробиванні на­падаючими 9-метрових вільних кидків. При організа­ції групового блокування найбільш рослі захисники займають місця у найнсбсзпечнішому напрямку кид­ка, пр'икриваючи ближній і дальній кутки воріт. Вда­ле групове блокування гравця, який володіє м'ячем, дозволяє відібрати а.бо перехопити м'яч, відбити його при' веденні або зупинити гравця.