7.5. Методика исправления ошибок

Даже самые современные методы и средства обучения не позволяют полностью избежать ошибок при освоении техники движений. Работу тренера по выявлению и устранению ошибок не заменят никакие технические средства. Выбор методических мер зависит от причины возникновения ошибок и от того, насколько они укоренились. Появление ошибок могут вызывать разные причины. Например, у гандболиста неправильное представление о движении и т.п. Иногда навыки похожего движения оказывают отрицательное влияние на освоение изучаемого движения. Недостаток в развитии двигательных способностей или полученная во время выполнения упражнения травма тоже могут послужить причиной появления ошибки. Хорошо, если ошибочное выполнение замечено вовремя и движение сразу скорректировано. Несвоевременное распознавание неверного выполнения движения приводит к стойким ошибкам.

Причины могут быть следующие:

• занимающийся изучал не самую рациональную технику для решения двигательной задачи;

• не стабилизировал технику в условиях, близких к соревновательным;

• в процессе обучения получал информацию только о результатах непра­вильного выполнения, а не об отклонениях от параметров, обеспечивающих целесообразное решение двигательной задачи;

• у занимающегося неблагоприятные анатомические предпосылки для овладения требуемой техникой;

• до начала обучения не были достаточно развиты силовые качества, поэтому для компенсации были привлечены лишние мышечные группы или выполнены вспомогательные движения, не являющиеся необходимыми.

Для исправления ошибок в технике надо установить причину ошибки, устранить ее и только потом вырабатывать у гандболиста новый двигательный навык.

Гораздо труднее исправить застарелые ошибки, которые становятся иногда тормозом в совершенствовании дальнейшего мастерства. Требуется длительное время, чтобы разрушить старый навык и сформировать новый. Чтобы исправить ошибку, необходимо:

• создание у гандболиста ясного представления о технике движения;

• сопоставление ошибочного и правильного движения с помощью словесного объяснения, показа, просмотра рисунка, кинозаписи, кинограммы, динамограммы и т.п.;

• направленное прочувствование движений. С этой целью можно сознательно увеличивать или уменьшать амплитуду, время выполнения деталей движения, применять подводящие упражнения, избирательно воздействующие на необходимые компоненты движения. Создавать такие условия, в которых неправильное выполнение движения невозможно.

Большой эффект в исправлении ошибок дает целенаправленное наблюдение занимающихся за выполнением упражнения своими товарищами. Все игроки наблюдают, как3. ГАНДБОЛ ТЕХНІКА ГРИ ТА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ

З педагогічних позицій техніка фізичних вправ (а гра — комплекс фізичних вправ) — найбільш ефектив­ний засіб виконання рушійної дії, тобто найбільш ра­ціональний. Техніка фізичної вправи, таким чином, є результатом пошуку, наукового аналізу і перевірки практикою рушійної дії. З цієї точки зору техніка гри в гандбол являє собою систему раціональних рушійних умінь і навичок, спрямованих на ведення гри. Врахо­вуючи різноманітність рушійних дій гандболістів, ви­значимося: “техніка гри” — це сукупність усіх при­йомів і засобів їх виконання у комплексному веденні гри, а “техніка прийому” — раціональний спосіб вико­нання окремої дії. У кожному прийомі можна виділити три фази: підготовчу, основну і заключну.

Підготовча фаза — комплекс рушійних дій, що забезпечують гандболісту прийняття найбільш ви­гідного вихідного положення для виконання основної дії (прийому).

Основна фаза — комплекс рушійних дій, що забезпечують .виконання основного прийому.

Заключна фаза — комплекс рушійних дій, спрямованих на забезпечення готовності гравця до по­дальших дій.

Техніка гри за засобом ведення розподіляється на дві групи: техніка нападу і техніка захисту. За функ­ціональним складом розрізняють техніку польового гравця і техніку воротаря. Крім того, за амплуа грав­ців розрізняють техніку польових гравців: розігруючого, лінійного, півсереднього і крайнього. Техніка їх гри має деякі особливості як у захисті, так і в нападі. Хоча слід підкреслити, що будь-який польовий гравець по­винен уміти грати на будь-якому місці.

Кожна команда, що грає на майданчику, ставить мету: закинутії м'яч у чужі ворота і не пропустити в свої. Таким чином, мить, коли м'яч закинутий у ворота противника, є результатом зусиль гравців, тобто всі виконані ігрові прийо'ми є підготовчими або допоміж­ними для виконання основного прийому — взяття во­ріт. У цьому випадку результативний кидок по воро­тах — кінцева мета. а всі раніше виконані дії спря­мовані на його створення. Результативний кидок як

кінцева мета — тільки один, в той час як дії, що йому передують, — різноманітні і багаторазові. У цьому ви­падку будь-яка невірно ви'кона дія (передача, ловля, ведення і т. д.) вже не приведе до завершення атаки (кидка). І, як правило, у грі більше всього втрат до­пускається саме не в кидках по воротах, а при виконан­ні підготовчих прийомів до кидка. Тому вміле і вірне виконання переміщень, зупинок, стрибків, заслонів, обманних дій, фінтів, ведення, ловлі і передачі м'яча складає суть техніки гри.