Методика навчання блокуванню

Навчання блокуванню доцільно починати з пере­міщень і швидкого вино'су вгору або вбік руки або двох рук. Потрібно домагатися, щоб руки і кисті рук були напружені, пальці зімкнені. Спочатку ці прийо­ми відпрацьовують без м'яча, а потім нападаючі ки­дають м'яч або передають його один одно'му, а ті, хто обороняється, переміщуються вслід за м'ячем і бло­кують кидки руками.

Вибивання і відбирання м'яча — це прийоми, за допомогою яких захисник перериває або ведення м'я­ча, або кидок по воротах. Вибивається м'яч тоді, ко­ли він під час ведення знаходиться у повітрі між під­логою і рукою ведучого. Відбирання м'яча здійсню­ється в той момент, коли нападаючий завершує кидок, а захисник нібито знімає м'яч з долоні нападаючого, нрн цьому не торкаючись його руки. Відбирання здій­снюється як у стрибку, так і в опорному положенні.

Вправи для вдосконалення техніки вибивання і відбивання м'яча

1. Один гравець веде м'яч, а другий намагається його вибити.

2. Два гравця водять м'яч, намагаючись вибити м'яч у іншого, зберігаючи своє ведення.

3. Нападаючий відводить руку з м'ячем для кид­ка, а захисник, накладаючи руку на м'яч, старається його “зняти” у кінці замаху.

4. Нападаючий веде м'яч, захисник біжить ззаду і в мо'мент кидка по воротах захисник намагаєтьсню з положення с

Методика навчання вибиванню і відбиранню

Навчання вибиванню і відбиранню м'яча варто починати одночасно з навчанням веденню і кидку. Ок­рім технічної підготовленості, гандболіст повинен во­лодіти достатньою швидкістю, точністю і кмітливістю, щоб виконати ці прийоми. Помилок у техніці освоєн­ня цих прийомів можна позбутися, якщо спочатку да­вати підготовчі вправи на швидкість і точність рухів, а вже потім на освоєння самих прийомів.

Техніка гри воротаря

Основне завдання воротаря — не пропустити м'яч у свої ворота й оранізувати швидку контратаку.

Стійка воротаря — вихідне положення, яке займає воротар для відбивання й затримання .м'яча, що ле­тить у ворота. При кидках із центру майданчика воро­тар займає позицію (рис. 7) на 1—1,5 м попереду воріт на зігнутих ногах (150—160°), розставлених на ширину пліч або трохи вужче, руки зігнуті у ліктях на рівні голови. Маса тіла рівномірно розподілена на обидві ноги з опорою на передню частину стоп, руки, зігнуті в ліктях, розведені в сторони, долоні розвер­нуті вперед.

У залежності від фізичних даних, реакції на м'яч вихідне положення воротарів може відрізнятися о-д'не від одного. Та у більшості випадків воротарі прийма­ють стійку, як було описано вище.

Рис. 17 Рис. 18

Прії кидках з кутів стійка воротаря відрізняєть­ся від стійки кидка із передніх позицій (рис. 18). При кидках з крайніх позицій ног.и випрямлені, тіло ворота­ря знаходиться біля ближнього стояка, одна рука за­криває ближній верхній куток, друга — дальній. Ма­са тіла більше перенесена на ногу, що знаходиться біля стоя.ка.

Техніка ходьби, переміщень, стрибків, ловлі і пе­редачі м'яча така ж, як і для нападаючих, тому роз­глянемо осо'бливо'сті гри воротаря.

Затримка м'яча — прийом, за допомогою якого во­ротар заступає шлях м'ячу, що летить у ворота. М'я­чі, які летять у верхні кутки, воротар затримує (відбиває) руками (рис. 19), які летять на рівні пояса

рукою і нового (рис. 20), а що летять у нижні кутки •— ногами з підстраховкою рук (рис. 21).

Якщо м'яч летить прямо в ноги воротареві, той змикає ступні, випрямляє ноги. Під час кидка по во­ротах воротар виходить уперед, тим саз\ им скорочую­чи кут обстрілу воріт. Особливо часте воротарі за-

Рис. 20.

стосовують вихід із воріт при 'кидках з кутів. Виходя­чи вперед, воротар своїм тілом перекриває кут види­мості воріт, і недостатньо технічний крайній напада­ючий не в змозі перекинути м'яч через набігаючого воротаря. Щоб парирувати кидок, деякі воротарі див­ляться на руку нападаючого і за її рухом визначають напрям польоту м'яча. Інші воротарі дивляться не­уважним “чекаючим” поглядом у район знаходження м'яча і, вже бачачи м'яч, що летить, за рахунок ре­акції відбивають його. Такий прийом, як правило, призводить до швидкої зорової втоми, тому доцільно комбінувати ці пр'ийоми, придивляючись і вивчаючи техніку кидків нападаючих. Виходити з воріт, скоро­чуючи кут обстрілу, варто в той момент, коли' напа­даючий випускає м'яч з рук і не в змозі уміг'іітії йо­го польоту, бачачи воротаря, що вийшов поперед воріт.

Рис. 21 Вправи Для вдосконалення техніки гри воротаря

1. Імітація затримування м'яча, що летить на різ­них рівнях.

2. Імітація зі стійки готовності затримання м'яча за сигналами тренера.

3. Партнер кидає м'яч у різні боки, а воротар від­биває кидки спочатку з відстані 6—7 м, а потім 3—4 м.

4. Воротар стоїть обличчям до стіни, а тренер зза­ду кидає м'яч у стіну, воротар затримує м'яч, що від­скочив.

5. Відбивання м'яча у стрибку з відскоку від під­логи.

6. Гра з м'ячем біля стінки, ударяючи м'яч внут­рішнього поверхнею гомілковостоппого суглоба.

7. Передача м'яча партнерові, відбиваючи його внутрішньою поверхнею стопи або випрямленою ру­кою.

8. Ходьба вліво-впр'аво, хльостовидно “викидаючи” ногу.

9. Те ж, але з діставанням рук, розставлених в сторони на рівні пліч.

10. Діставання ногою підвішеного м'яча.

11. «Штанга» та розтягування: поперечний, і повздовжній.

12. З напівпри'сіда'ння хльостовидне “викидання” ніг з постановкою їх на п'ятку.

Помилки гри воротаря: воротар не чекає кидка і не готовий його відбити; недостатня реакція на м'яч, що летить; воротар “втрачає” ворота, переміщуючись то в один, то в другий бік; передчасно виходить з во­ріт (коли не завершилася остання фаза кидка); на­магається спіймати, а не відбити м'яч, що летить із силою; намагається руками відбити м'ячі, що летять низько; воротар боїться м'яча, що летить, і закри­ває очі.