- •Питання для контролю
- •Концептуальний плюралізм у суспільних (гуманітарних) науках як їх закономірна властивість. Його гносеологічні, соціальні та інші витоки (причини). Праворозуміння: поняття та класифікація.
- •Залежно від того, чи виникнення права пов’язується з людською свідомістю або за онтологічним статусом. Причини виникнення права (онтологічний критерій):
- •2) Поняття філософії права та її предмета: сучасні інтерпретації.
- •3) Складові філософії права: проблеми структуризації.
- •4) Як співвідносяться загальна теорія права і держави (праводержавознавство) та філософія права: “окремішність”?: ціле й частина? частина й ціле? загальне й особливе? особливе й загальне?
- •5)Основні функції філософії права.
- •6) Чи залежить якість (ефективність) професійної діяльності юриста від його філософсько-правових поглядів (знань, уявлень)?
- •8) Загальне поняття методології філософії права. Її склад (структура).
- •9) Концептуальні підходи у науці філософії права як фундамент її методології (поняття, види, загальна характеристика).
- •7) Предмет філософії права – найзагальніші праводержавні закономірності – як визначальний чинник формування її методології. Класифікація таких закономірностей.
- •10) Методи та способи (прийоми) дослідження у філософії права (поняття, види, загальна характеристика).
- •11) Потреби, інтереси та інші чинники, що впливають на застосування методології філософсько-правових досліджень. Методологічна дисципліна та її постулати.
- •12) Трансформаційні перетворення у методології сучасної вітчизняної філософії права та інших галузей юридичної науки (причини, стан, тенденції).
- •13) Термін “право” як засіб позначення низки понять, котрі відображають відповідні явища (герменевтико-лінгвістичний механізм та закономірності).
- •14) Поняття праворозуміння. Класифікація основних напрямків філософії права (типів праворозуміння).
- •15) Сутність і причини існування позитивістського типу право розуміння. Основні етапи його розвитку. Різновиди.
- •16) Юридичний (легістичний) позитивізм: загальна характеристика
- •1. Класичний позитивізм Дж. Остіна
- •2. «Чисте вчення про право» г. Кельзен.
- •3. Аналітична юриспруденція
- •17) Аналітична юриспруденція Дж.Остіна.
- •18) “Чисте” вчення про право г.Кельзена.
- •Концепція “первинних” і “вторинних” правил х.Херта.
- •Соціологічний позитивізм: загальна характеристика
- •21.Школа “вільного права” (є.Ерліх, Канторович, Жені).
- •22.Право як інструмент соціального контролю за боротьбою інтересів (р.Паунд).
- •Юридичний реалізм (к.Левеллін, Дж. Френк).
- •Правовий інституціоналізм (л. Дюгі, м. Оріу).
- •Психологічний позитивізм у філософії права: загальна характеристика
- •Правопсихологічна концепція л.Петражицького та її подальші прояви.
- •Екзістенціалістське праворозуміння
- •Комунікативне праворозуміння та герменевничне праворозуміння. Право як наслідок індивідуального інтелектуального визнання.
- •Комплексні (інтегральні) різновиди позитивістського праворозуміння: загальна характеристика
- •Марксистське праворозуміння.
- •Антропологічне праворозуміння.
- •Здобутки й проблеми позитивістського підходу до праворозуміння.
- •Загальна характеристика “природного” праворозуміння. Основні його різновиди (класифікації).
- •Філософсько-антропологічний підхід – методологічний фундамент сучасного наукового “природного” праворозуміння.
- •36.Основоположні права людини – онтологічна основа “природного” праворозуміння у хх-ххі ст.
- •39Соціальна сутність основоположних прав людини.
- •40. Зміст і обсяг прав людини як їх, відповідно, якісна й кількісна характеристики. Діалектика універсального й конкретно-історичного у феномені прав людини
- •Гідність людини як фундамент усіх її основоположних “природних” прав.
- •42Проблеми класифікації прав людини.
- •43.Здійснення прав людини проблеми його обмежування. Межі прав людини (поняття, класифікація). Принципи та підстави встановлення та застосування правообмежень.
- •44. Загальні тенденції розвитку прав і свобод людини (соціально-філософський аспект).
- •45.Діалектика універсалізації назв та урізноманітнення змісту й меж прав людини. Стандарти прав людини.
- •Верховенство права як панування прав людини у суспільстві та державі.
- •47. Загальне поняття цінностей. Їх класифікація.
- •48. Поняття цінності права. Аксіологія “природного” права і позитивного права.
- •51. Цінність права для суспільства; її показники.
- •52 Необхідність і проблеми зростання цінності права в умовах глобалізації.
- •53Правовиховні аспекти аксіології права.
51. Цінність права для суспільства; її показники.
Сказане вище дає нам змогу звернути особливу увагу на соціологічний підхід у юриспруденції, який цінність права вбачає насамперед у тому, що воно спрямоване на забезпечення і задоволення суспільних інтересів. Незважаючи на те, що соціологічний підхід пов’язує ефективність правового регулювання з правом, яке походить із фактично існуючих відносин, які склались в різних соціальних групах або колективах і тим самим передбачає існування сформованої суспільної правосвідомості, він має велике прикладне значення для формування правової системи тих держав, в тому числі і для України, які не мають значного досвіду в даній сфері. А тому, дослідження питання утвердження цінності права на основі соціологічного підходу у праворозумінні є актуальним для забезпечення правового регулювання суспільних відносин і побудови ефективно діючого законодавства
соціологічний підхід у праворозумінні наділяє право соціальною цінністю є недостатнім для розкриття однієї із сторін прояву цінності права – необхідно виділити складові і критерії, завдяки яким право постає як соціальна цінність. Цілком очевидно, що соціальна цінність права є комплексною категорією, яка передбачає: по-перше, втілення правом загальної, групової та індивідуальної волі (інтересів) абсолютно всіх учасників всієї сукупності суспільних відносин, по-друге, закріплення за правом можливості бути ефективним засобом забезпечення та існування стабільності і порядку різноманітних відносин, по-третє, надання особливого значення праву у сприянні розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди,так і суспільство в цілому. Саме інтерес у соціологічному підході виступає тим критерієм, який визначає «ставлення» до права як соціальної цінності та спрямовує розвиток права, кінцевою метою – соціальним ідеалом якого є забезпечення інтересів суспільства як сукупності задоволення інтересів всіх індивідів. А тому і «ставлення» до права як соціальної цінності визначатиметься тим, якою мірою загальні інтереси суспільства виражатимуть різні і навіть протилежні за сутністю інтереси окремих індивідів або колективів.
Провівши аналіз концепцій соціологічного підходу в праворозумінні з точки зору значимості (цінності) права для суспільства можливо здійснити наступні загальні висновки: а) право виступає соціальною цінністю за умови, якщо воно є ефективним інструментом соціального контролю – інструментальна цінність права є проявом соціальної цінності; б) право утверджується як цінність через «колективну свідомість» (Л. Дюгі), «здорове правове почуття» (Р. Ф. Ієринг); в) соціальна цінність права є залежною від інтересів суспільних груп, колективів; г) суспільні відносини, життєві умови виступають джерелом права, а критерієм цінності права є справедливість у забезпеченні регулювання відносин; ґ) соціальна цінність права полягає у забезпеченні соціальної єдності (Р. Паунд), правопорядку в суспільному житті.
Таким чином, соціологічний підхід у праворозумінні дає змогу охарактеризувати цінність права як мінливу категорію, що залежить від суспільних інтересів, реально існуючих відноси та практики вирішення
справ.
