52. Недоліки франчайзингу для фрайчайзера

До основних недоліків франчайзингу для франчайзера відносяться:  • Реальна небезпека розголошування свого ноу-хау недобросовісним франчайзі або його службовцями;  • Реальна можливість франчайзі стати конкурентом франчайзера після закінчення терміну франчайзінгового договору;  • Ризик неправильної стратегії розвитку території;  • Несумірність витрат на сприяння і контроль діяльності франчайзі. 

• Зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні точки.

•  Неможливість заміни “небажаного” франчайзі, навіть якщо він невміло управляє точкою, доки не порушені ним умови франшизи, він “недоторканий”.

•  Проблеми з обліком і звітністю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує від франчайзі правдивий звіт про діяльність.

• Складність проведення контролю: певна репутація одною франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку.

53. Недоліки фрайчайз для фрайчайзі

До основних недоліків франчайзингу для франчайзі відносяться:  •           Вартість франшизи. Початковий внесок, роялті і рекламні платежі є іноді досить обтяжливими, особливо, коли справи йдуть не так добре.

•        Строге дотримання стандартизованих процедур. Хоча франчайзі - власник бізнесу, він не є повністю незалежним: дотримання розпоряджень навчального посібника для нього обов'язкове. Франчайзер строго стежить за цим, здійснюючи регулярні перевірки і вимагаючи письмові звіти.

•        Обмеження, що стосуються закупівель. Франчайзер часто зобов'язує франчайзі купувати устаткування, товари і матеріали у себе або у бажаних йому постачальників.

•        Обмежений асортимент товарів. Згідно з угодою, франчайзі може продавати тільки ті товари і надавати тільки ті послуги, які передбачені франшизою, що надається, і не більше того.

•        Франчайзі не має права самостійно продати свою франшизу. Навіть якщо з яких-небудь економічних та інших міркувань це може бути вигідно для нього, рішення про покупця франшизи і розподіл одержаної суми між франчайзером і франчайзі належить звичайно франчайзеру.

•        Франчайзі має в своєму розпорядженні набагато меншу кількість важелів дії на франчайзера. А у випадку якщо товар/послуга або вся система одержить негативну репутацію на ринку, це відобразиться навіть на тих франчайзі, які строго дотримувалися приписів навчального посібника і договору.

• Франчайзі не має права вести бізнес на свій розсуд;  • Зобов'язання використовувати найменування і систему франчайзера під його постійним контролем;  • Недолік або відсутність фінансування початкового капіталу і підтримки франчайзера

54Розвиток франчайзингу в Україні

Франчайзинг – це спосіб ведення підприємницької діяльності, заснований на правах, придбаних однією фірмою в іншої, на використання в межах обговореного ринку визначених торговельної марки, технології, ноу-хау.

Франчайзинг є порівняно новим явищем у вітчизняній економіці. Водночас, за оцінками експертів, франчайзингова форма організування підприємницької діяльності останніми роками набуває швидкого поширення серед вітчизняних суб'єктів господарювання. Це засвідчують, зокрема, дані Асоціації франчайзингу України.

Окрім Асоціації франчайзингу України, за розвитком франчайзингових відносин у державі слідкують також Міністерство економіки України, Українська біржа інтелектуальної власності та інші організації, серед них юридичні фірми. Так, за даними Української біржі інтелектуальної власності, у 2002 р. в Україні функціонувало близько 400 франчайзингових підприємств, а станом на середину 2003 р. – 550. За даними Асоціації франчайзингу на кінець 2005 р. в Україні їх уже нараховувалось 2380 одиниць, а за 2006 р. кількість підприємств-франчайзі зросла у 6 разів і на кінець року налічувала понад 12,5 тис. одиниць.

Однією з особливостей розвитку франчайзингу в Україні є те, що він в основному представлений мережами вітчизняного походження. Частково така ситуація зумовлена простотою виходу на український ринок саме вітчизняних підприємств, оскільки від них вимагається мінімальна адаптація свого франчайзингового пакета до місцевих умов. Крім того, низка відомих іноземних франчайзерів ("Макдоналдс", "Кока-кола" та ін.) відкривають на території України свої власні підприємства, не використовуючи франчайзингову форму розширення діяльності, пояснюючи це:

– недосконалістю вітчизняного законодавства щодо захисту інтелектуальної власності;

– відсутністю достатньо кваліфікованих і лояльних керівників – потенційних франчайзі;

– неготовністю вітчизняних підприємців чітко дотримуватись встановлених франчайзером стандартів діяльності, що може негативно вплинути на імідж торговельної марки франчайзингової мережі.

Згідно з експертними оцінками Асоціації франчайзингу України, франчайзингові відносини підприємств у нашій державі розвиваються у галузі торгівлі (роздрібна торгівля одягом, промисловими та продовольчими товарами), громадського харчування (фаст-фуд), надання послуг індивідуальним споживачам (туристичні, спортивні послуги, автосервіс, навчання, послуги хімчисток, салонів краси тощо) та суб'єктам підприємництва (консалтинг), виробництва. Водночас, рівень поширення відносин франчайзингу у різних сферах господарювання України досить нерівномірний.

Досить перспективним напрямом розвитку франчайзингу в Україні є сфера послуг. На сьогоднішній день уній працює близько 40 франчайзерів: 30 – у сфері послуг індивідуальним споживачам та 10 – у сфері послуг суб'єктам підприємництва.

Незважаючи на стійку тенденцію поширення франчайзингової форми співробітництва в Україні, буде перебільшенням стверджувати, які в нашій державі створені всі необхідні умови для розвитку франчайзингу. Існують такі групи факторів, що перешкоджають стрімкому розвитку франчайзингу в Україні:

1) економічні:

– нестабільність та непередбачуваність розвитку української економіки;

– відсутність у більшості підприємців (потенційних франчайзі) необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему та труднощі з отриманням кредитів;

2) організаційно-правові:

– відсутність належної інфраструктури з обслуговування учасників франчайзингових відносин;

– недосконалість правового забезпечення здійснення франчайзингових відносин в Україні;

3) соціально-психологічні:

– відсутність у вітчизняних підприємців належного досвіду використання франчайзингової форми співробітництва;

– відсутність у значної частини вітчизняних підприємців належної поваги до інтелектуальної власності інших суб'єктів ринку, а також готовності суворо дотримуватись встановлених франчайзером стандартів та критеріїв діяльності;

– недостатня кількість вітчизняних кваліфікованих спеціалістів у сфері франчайзингу;

– високий ступінь недовіри до франчайзингової форми організування підприємницької діяльності у зв'язку з недостатньою популяризацією впровадження франчайзингу в українську практику підприємництва тощо.

Розв'язання зазначених вище проблем дозволить забезпечити широке використання в Україні франчайзингової форми організування підприємницької діяльності та, як наслідок, вирішити низку проблем розвитку вітчизняного підприємництва.