Розвиток соціальної сфери

1. Розвиток інфраструктури науки і освіти (вищої, професійно-технічної,

середньої), науково-дослідної діяльності, формування інституцій

технологічного розвитку та інновацій.

2. Запровадити європейські та світові стандарти якості освіти шляхом

запровадження у навчальних закладах регіону систем управління якістю

освітніх послуг відповідно до національних та міжнародних стандартів ISO

серії 9000.

3. Посилити взаємодію та співробітництво вищих навчальних закладів і

науково-дослідних установ області із суб'єктами підприємництва, місцевими

органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування

4. Впровадження сучасних технологій діагностики, лікування та профілактики.

5. Зміцнення матеріально-технічної бази мережі лікувально-профілактичних

закладів області.

6. Реформування системи первинної медико-санітарної допомоги на засадах

сімейної медицини.

7. Забезпечення дитячих лікарень та родопомічних закладів апаратурою для

Екологічна ситуація

1. Збереження та стале використання біологічного і ландшафтного різноманіття,

розвиток екологічної мережі.

2. Розвиток системи моніторингу довкілля, екологічної інформаційної системи,

екологічної освіти та виховання.

11.Основні методи регулювання галузевих пропорцій

Для регулювання галузевих пропорцій в умовах ринкової економіки використовуються фінанси підприємств і державний бюджет. При цьому підприємства шукають на фінансовому (страховому) ринку зони найбільш вигідного доповнення фінансових ресурсів, що є в їхньому розпорядженні: купують акції інших підприємств, інвестують свої засоби в нерухомість, надають їхній у борг банкам і державі і т.д. Держава ж регулює галузеву структуру суспільного виробництва, використовуючи свій бюджет і позабюджетні фонди, проводячи активну амортизаційну й митну політику, впливаючи на ціни тощо. У державному механізмі регулювання галузевих пропорцій однаково важливі як платежі в бюджет (доходи), так і бюджетне фінансування (витрати).

12.Економічні методи регулювання галузевої спеціалізації

Державне регулювання розвитку окремих галузей використовує ряд економічних методів.

До економічних методів відносяться:

1. бюджетно-фінансова політика;

2. податкова політика;

3. державні пільги і преференції.ї

13. Організаційні методи регулювання галузевої спеціалізації.

До організаційних методів регулювання галузевої спеціалізації відносяться:

1. формування цільових галузевих програм;

2. формування системи державних замовлень на продукцію окремих галузей;

3. сприяння формуванню наукових центрів розвитку окремих галузей;

4. законодавча база, яка регулює розвиток галузі.

14. Основні типи структур підтримки галузевого підприємства.

Бізнес-центри - це недержавні підприємницькі структури, створені на суспільних засадах за сприяння місцевої влади та іноземних організацій з метою підтримки підприємств в окремому регіоні.

Бізнес-інкубатори – це самостійне підприємницьке утворення, метою якого є створення і розвиток нових підприємств.

Головне призначення – переважна підтримка малого інноваційного бізнесу. Вченим-інженерам, винахідникам, які мають бажання організувати власний бізнес надається інкубатором пільговий доступ до всього необхідного для реалізації їх ідей.

Науково-технічні парки – це комплекс дослідницьких інститутів, лабораторій, дослідницьких підприємств, які створені на заздалегідь підготовленій території, поблизу великих університетів з розвинутою інфраструктурою.

Кластери – це територіально-галузеві або добровільні об’єднання підприємств, які тісно співпрацюють з науковими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності своєї продукції та економічного розвитку регіону.

На основі кластерів формується галузева інфраструктура, в межах якої відбувається конкуренція між окремими підприємствами, але на рівні галузі вони об’єднують свої зусилля, що дає їм можливість отримати додаткові конкурентні переваги.

Наукогради – це організаційні утворення, діяльність яких направлена на розвиток муніципальних утворень з градоутворюючим наукововиробничим комплексом.

Технополіси – організаційні форми об’єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнесів-інкубаторів на визначеній території з метою об’єднання зусиль і надання могутнього імпульсу для економічного розвитку регіону.