18. Кластери, як осередки підтримки галузевого підприємства.

Кластери – це територіально-галузеві або добровільні об’єднання підприємств, які тісно співпрацюють з науковими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності своєї продукції та економічного розвитку регіону.

На основі кластерів формується галузева інфраструктура, в межах якої відбувається конкуренція між окремими підприємствами, але на рівні галузі вони об’єднують свої зусилля, що дає їм можливість отримати додаткові конкурентні переваги.

Види кластерів:

- кластери, які мають територіальну обмеженість і діяльність яких спрямована на активізацію певної галузі чи споріднених секторів.

- кластери, діяльність яких забезпечує розвиток вузько визначеного сектору. Структура їх функціонування представляє собою вертикальний ланцюг взаємозв’язків між постачальною, виробничою та збутовою сферами. Територіальної обмеженості при цьому не існує.

- кластери, в яких підприємства є представниками однієї галузі, виступаючи так званим ядром розвитку. Навколо цього ядра формується система забезпечення його розвитку, в яку входять інші представники кластерної структури.

- мегакластери, які в своїй структурі об’єднують велику кількість учасників і є територіально-масштабними. Їх діяльність направлена на співпрацю і є представниками різних галузей задля розвитку території, на якій вони розташовані.

Особливості кластерів:

- основна мета – оптимізація промислового виробництва;

- створення кластерів можливе за умови високої концентрації виробничих підприємств у регіоні;

- система взаємозв’язків у кластері визначається його межами, тому розвиток внутрішніх зв’язків представляється ширше;

- рівень залучення місцевих органів влади до діяльності кластеру є значно вищим, бо влада виступає одним із учасників кластерів;

- об’єднання підприємств дозволяє забезпечити пошук нових, більш удосконалених методів роботи;

• робота кластерів передбачає отримання соціального ефекту на території його функціонування.

19.Зарубіжний досвід стоврення технополісів та наукоградів

Наукогради – це організаційні утворення, діяльність яких направлена на розвиток муніципальних утворень з градоутворюючим наукововиробничим комплексом.

Технополіси – організаційні форми об’єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнесів-інкубаторів на визначеній території з метою об’єднання зусиль і надання могутнього імпульсу для економічного розвитку регіону.

Для створення технополісів корисним може бути досвід Росії з організації інноваційної діяльності наукоградів — центрів колишнього військово-промислового комплексу СРСР, що є муніципальними утвореннями з містоутворюючими науково-виробничими комплексами (по суті — аналогами технополісів). Головними їх зав­даннями наразі є розвиток інновацій, переозброєння промисловості, підвищення добробуту народу. Потенційні ресурси та резерви, які мають наукогради, мають базуватися на створенні умов для науково-технічної та інноваційної діяльності з боку держави, виходячи з адресної політики, конкретно визначених результатів, орієнтації на заплановані технологічні зрушення у пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки та галузей економіки. По кроковий, надточ­ний організаційно-мобільний механізм здійснення інноваційної діяльності, у якому задіяна всю інфраструктуру наукограда, має включати базові структурні елементи, у числі яких — науково-дослідні інститути, ВНЗ, центри інформації тощо. Інноваційність дає конкретну прибутковість на території певного наукограда за напрямами наукових досліджень та вірністю визначення необхідного кадрового складу із постійним контролем уряду за обсягами асигну­вань, виділених з федерального бюджету.

Створювати наукогради почали у 1997 р. Нині в Росії нараховується близько 70 муніципальних і адміністративно-територіальних утворень з високим науково-технічним потенціалом. З них на початок 2003 р. отримали статус наукограда 4 міста (Обнінськ, Дубна, Корольов, Кунцево), по 11 містах пропозиції розглядалися в уряді.

Розвитку мережі наукоградів спряло прийняття спеціального Закону РФ від 7.04.1999 № 70-ФЗ «Про статус наукограда Російської Федерації». У законі зазначено, що статус наукограда надається на термін до 25 років за поданням уряду президентом Російської Федерації, який затверджує визначені урядом пріоритетні для конкретного наукограда напрями наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, підготовки кадрів відповідно до державних пріоритетів розвитку науки і техніки, а також програму розвитку наукограда, у якій визначено заходи державної підтримки наукограда з урахуванням його специфіки. Цим же законом визначено порядок і джерела його фінансування і заходи державної підтримки щодо здійснення наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та матеріально-технічного забезпечення інфраструктури У визначених межах наукограда, а також заходи та органи контролю за виконанням організаціями його науково-виробничого комплексу покладених на них функцій.

Присвоєння статусу наукограда є підставою для формування Федеральної цільової програми його розвитку.

Згідно з цим законом уряд РФ постановою від 22.09.1999 № 1072 затвердив критерії присвоєння статусу наукограда та порядок розгляду пропозицій щодо присвоєння цього статусу та його припинення.

Серед заходів державної підтримки наукоградів, окрім цільового виділення бюджетних коштів, надання різного роду, пільг слід відзначити передачу наукоградам у власність або в управління об'єктів, що перебувають у федеральній (або ж суб'єктів федерації) власності, а також надання органу місцевого самоврядування наукограда окремих державних повноважень з одночасною передачею матеріальних і фінансових ресурсів, формування фонду науково-технічного та соціально-економічного розвитку наукоградів.

Виділення коштів із федерального бюджету здійснюється тільки за умов надання наукограду суб'єктом РФ підтримки в розмірі не менш ніж 50 % сум податкових платежів, що підлягають перерахуванню в бюджет суб'єкта РФ організаціями-платниками, розміщеними на території наукограда.

Для відпрацювання механізмів переходу наукоградів до бездотаційного розвитку і форм державної підтримки наукоградів згідно із рішенням уряду РФ проводиться розрахований на п'ять років експеримент у м. Обнінську, де введено режим стійкого саморозвитку й фінансової самодостатності.

У 2000 р. Комісією ЄС було прийнято рішення про фінансування проекту TACIS «Інноваційні центри і наукогради РФ», розрахованого на два роки, з бюджетом €3 млн. За цим проектом надавалось сприяння мінпромнауки РФ у становленні 4 наукових міст, у т. ч. Обнінська.

У 2003 р. президентом РФ затверджено перелік доручень уряду РФ щодо удосконалення державної політики в галузі розвитку наукоградів як елементів національної інноваційної системи.