20.Особливості правового регулювання інст. Адвокатури у Швейцарії

Перші спроби розробити текст закону про допуск до адвокатської діяльності на федеральному рівні були зроблені парламентарями в 1995 р. Головною метою розробки і прийняття федерального закону було забезпечення права адвокатів вільно здійснювати свою професійну діяльність в будь-якому кантоні Швейцарії , звідси і назва закону - «Про свободу пересування адвокатів у Швейцарії ». Проект закону обговорювалося аж до 2000 р. Пройшовши схвалення обох палат парламенту , Закон набрав чинності 1 червня 2002 р. Закон вперше в історії Швейцарії врегулював питання допуску адвокатів до професійної діяльності на всій території Швейцарії , а також правила допуску адвокатів Європейського Союзу в Швейцарії і допуск швейцарських адвокатів до практики у країнах ЄС. Згідно звичаями Закону адвокат , занесений в кантональний адвокатський реєстр , має право представляти сторони в суді будь-якого кантону Швейцарії. Закон визначив загальні правила допуску до професійної діяльності адвоката , детальне ж регулювання адвокатської діяльності як і раніше здійснюють кантони.Всього в Швейцарії близько 8000 адвокатів , з них майже 22 % - жінки. Так звана щільність адвокатів становить приблизно 1032 чоловік на одного адвоката ( для порівняння: у США на одного адвоката доводиться 270 чоловік, у Німеччині - 572 , у Франції - 1285 , у Росії - 23 670 ) .

Доступ до професії Відповідно до положень Закону кандидат в адвокати повинен володіти повною дієздатністю , не мати судимостей , закінчити вищий навчальний заклад за юридичною спеціальністю зі ступенем магістра , пройти річну практику в адвокатському освіту або суді. Кандидат на присвоєння статусу адвоката здає кваліфікаційний іспит в екзаменаційній комісії кантонального органу з нагляду за адвокатурою .Правила прийому іспиту і склад комісії залежать від кантонального регулювання . Наприклад , в кантоні Ааргау кваліфікаційні іспити проводяться на початку року і навесні і припускають здачу письмових контрольних робіт і усну співбесіду . Іспити тривають чотири дні і складаються з рішення задач з цивільного, цивільно -процесуального , кримінального, кримінально -процесуального , податкового, адміністративного, конституційного права ; співбесіда проводиться тільки за умови успішної здачі письмових контрольних робіт . У кваліфікаційні комісії в основному входять професори і доктори юридичних наук . Після вдалої здачі кваліфікаційного іспиту кандидату присвоюється статус адвоката , і його особисті дані вносять у адвокатський реєстр кантону .

Відповідно до традиції , адвокатура характеризується незалежністю як від держави , так і від особи, якій надається допомога . Адвокати вільно обираються клієнтами і самі вільні у виборі справ та клієнтів. Довірливий зв'язок між адвокатом і клієнтом забезпечується в першу чергу збереженням професійної таємниці , чому швейцарські адвокати намагаються слідувати неухильно.Адвокат в Швейцарії виконує подвійну функцію: він представляє сторони і співпрацює з судом в цілях здійснення правосуддя .Професія адвоката є вільною професією. Федеральний суд Швейцарії спеціально підтвердив це , зокрема , у вирішенні RO 98 I a 56 ( JT 1973 стор 301 ) , уточнюючи , однак , при цьому , що згідно із загальним правом кантони можуть обмежити заняття професією з метою охорони громадського порядку.В даний час в Швейцарії превалює підхід , при якому адвокат розглядається як особа, що не залежне від правосуддя : він не є допоміжним органом суду , а співпрацює з ним з метою здійснення правосуддя. Це думка барвисто представлена ​​професором Вальтером Дж. Хабсейдом . Ось що він пише: " У лондонській Національній Галереї виставлена ​​картина художника Шампеня , на якій зображена бесіда трьох осіб , особи яких дуже не схожі один на одного. Однак це зображено один і той же чоловік , кардинал Рішельє , намальований два рази в профіль і один раз в анфас. Здається, що це три людини , насправді - один. Істина - полиморфна : суддя повинен дивитися праву в обличчя , два адвоката повинні кожен представляти свій профіль , свою сторону права . Саме це співпраця дозволяє здійснювати правосуддя " 1 .Відповідно до законодавства більшості кантонів особи, які бажають стати адвокатом , повинні отримати " адвокатську ліцензію" , для чого , як мінімум , треба мати швейцарське громадянство. Тільки деякі з кантонів вимагають для отримання ліцензії ступеня доктора права . За загальним правилом , для того , щоб стати адвокатом , необхідно мати певний стаж ( від 2 до 6 років) роботи помошником у будь-якого адвоката або , як у деяких немцкоговорящіх кантонах , при суді.Стаття 124 Закону судоустрій Женеви встановлює : " Мати звання адвоката і займатися професією адвоката в судах можуть швейцарські громадяни , наділені громадянськими і політичними правами , які проживають в кантоні Женева і мають ступінь доктора права , або ліценціата права Женевського Університету , або ступінь іншого університету , чи академії Швейцарії , яка дозволяє їм займатися приватною практикою " .Стаття 125 того ж закону передбачає , що у виняткових випадках до адвокатської діяльності можуть бути допущені особи без університетської освіти та особи з іноземними дипломами. У тому , що стосується освіти і діяльності адвокатів в Женеві , як і в більшості кантонів , слід , крім Закону про судоустрій , керуватися Регламентом про заняття адвокатською діяльністю від 15 червня 1956Адвокат повинен здійснювати свою діяльність на основі ліцензії у всіх кантонах , крім кантону Базель (ст. 52 цивільно- процесуального кодексу) , в якому дозволено вільне представництво в судах. Проте діяльність адвоката регламентована і в цьому кантоні і передбачає здачу іспиту відповідної комісії .Стаття 29 Федерального закону про судоустрій встановлює положення щодо представництва у Федеральному суді наступне: " Діяти в якості представника в цивільних і кримінальних справах можуть тільки патентовані адвокати та викладачі права швейцарських університетів. Виняток становлять судові спори , початі на рівні кантонів , в яких дозволено вільне представництво " .Непрофесійний " представник " сторони у справі може вести у Федеральному суді тільки справи , що відбуваються з його кантону , і судова практика Вищого суду підтверджує , що це правило не підлягає розширювальному тлумаченню (RO 97 II 94 = JT 1972 с. 190). Визначення поняття " патентованих адвокатів" залишено на розсуд кантонів : так , наприклад , стажер адвоката в Берні не може вести справи у Федеральному суді (RO 78 IV 77).У деяких кантонах , майбутній адвокат вимовляє урочисту клятву і не може бути записаний до реєстру адвокатів без дотримання цієї формальності ( кантон Женева , ст. 129 і 130 Закону про судоустрій ) .Після закінчення стажування , претендент повинен тримати додатковий іспит перед комісією, що складається з суддів , адвокатів і юристів. Склад такої комісії призначається апеляційним , або іншим вищим , судом кантону . Здавши кваліфікаційний іспит , юрист може практикувати в якості адвоката як у своєму кантоні , так і на території всієї Швейцарії. Однак Федеральний суд на практиці визнає законним вимогу про наявність особливого дозволу для адвокатів , провідних справи за межами кантону свого проживання. Дозвіл повинен бути надано судом або відповідною комісією , якщо немає особливих підстав для відмови у його видачі (RO 59 I 199 = JT 1933 I 145).Організація контролю за адвокатами і їх діяльністю відрізняється від кантону до кантону .У багатьох з них контроль здійснюється Адвокатської Палатою та / або Апеляційним ( Вищим ) судом , тоді як в інших кантонах є спеціальні органи .У Женеві (ст. 135 Закону про судоустрій ) адвокати ставляться під контроль комісії з 9 осіб : генерального прокурора , голови Вищого Суду , голови суду першої інстанції , двох членів , що обираються адвокатами , двох членів, призначених Державною Радою і двох членів, призначених Великою Радою . Ця комісія має великим набором санкцій ( ст. 141 Закону про судоустрій ) . До них , зокрема, відносяться : попередження , догана, позбавлення права займатися практикою протягом року або більш тривалого періоду , а також позбавлення звання адвоката. Два останніх покарання повинні бути підтверджені Державною Радою кантону .У Женеві , крім того , існує Адвокатський Орден , який є неофіційною організацією та участь у якій не є обов'язковим. Він сам в професійному плані здійснює дисциплінарний контроль над своїми членами.У Швейцарії не обов'язково звертатися до адвоката , але на практиці сторони завжди запрошують його з причини складності матеріального і процесуального права . У цьому сенсі адвокат наділений монополією на представництво сторін у суді і здійснює його в рамках , обмежених обов'язками , обумовленими законами і звичаями. Отже , адвокат зобов'язаний надавати допомогу тяжущимся і співпрацювати з судом у здійсненні правосуддя. Він незалежний як щодо держави і суспільства , так і щодо сторін . У той же час, він поставлений під дисциплінарний контроль , що робить вплив на його повноваження і його призначення.Правила прийняття в адвокатуру відрізняються від кантону до кантону , але за загальним правилом для прийняття потрібно патент (ліцензія) , і тільки патентовані адвокати можуть вести справи на території всієї Швейцарії.Хоча меншість кантонів вимагає наявності у адвоката ступеня доктора або ліцензіата права , адвокати на практиці майже всі мають університетську освіту .