62.Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства

У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Євро­пейського Співтовариства, прийнятому делегацією двана­дцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988р., зафіксовані загальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.

Правила висувають наступні основні вимоги до адвокатів: 1) незалежність. Завдання, що виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності і відсутності будь-якого впливу на нього, пов'язаного, в першу чергу, з його особистою заінтересованістю або з тиском зовні. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чином, адвокату необхідно уникати будь-яких ущемлень власної незалежності і не поступатися принципами обов'язку заради інтересів клієнта, суду або інших осіб. 2) Довіра і особиста порядність. Довірчі відносини між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише у разі відсутності в останнього сумнівів щодо чесності і сумлінності адвоката.

3) Конфіденційність. Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може виникнути лише за умови обов'язкового додержання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката. Адвокат зобов'язаний однаковою мірою зберігати в таємниці як відомості, одержані ним від клієнта, так і інформацію про клієнта, надану йому у процесі надання послуг клієнту.

Адвокат не повинен займатися саморекламою або прагнути до широкої популярності, якщо це визнається неприпустимим. В інших випадках адвокат може займатися саморекламою або намагатися до широкої популярності лише у межах того, наскільки це визнано допустимим у правилах, якими він керується.

Зайняття саморекламою вважається допустимим у випадках, якщо адвокат, який допустив подібні дії з метою залучення потенційних клієнтів, здатний довести, що вищевказані дії були вчинені ним у місцях, де вони визнані допустимими.

У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Євро­пейського Співтовариства, прийнятому делегацією двана­дцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988р., зафіксовані етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.

1. Взаємодія з клієнтом. При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний керуватися вказівками клієнта. Проте він також може керуватися вказівками іншого адвоката, який діє в інтересах того самого клієнта, або котрий бере участь у розгляді тієї самої справи за розпорядженням будь-якого компетентного органу. Адвокат зобов'язаний надавати консультації клієнту або виступати від його імені своєчасно, сумлінно і старанно. Він несе особисту відповідальність за відмову слідувати вказівкам клієнта. Адвокат зобов'язаний інформувати клієнта про процес розгляду дорученої йому справи. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, яка явно не відповідає рівню його професійної компетенції, без участі в ній іншого адвоката, що володіє необхідною компетенцією. Адвокат не повинен користуватися правом відмови від подальшої участі в розгляді справи, якщо обставини не дозволяють клієнту знайти іншого юриста без шкоди для клієнта. Адвокат може відмовитися від надання консультацій двом або кільком клієнтам, які беруть участь у розгляді однієї і тієї самої справи, або не виступати від їх імені за наявності суперечності інтересів клієнтів або обґрунтованої загрози виникнення такої суперечності. Адвокат зобов'язаний припинити обслуговування обох клієнтів у випадку вступу їх інтересів у взаємну суперечність, а також при виникненні загрози порушення конфіденційності або загрози незалежності самого адвоката. Адвокат не повинен укладати pactum de quota litis. Під поняттям "Pactum de quota litis" розуміється угода, що укладається між адвокатом і клієнтом до винесення остаточного рішення стосовно справи, що розглядається, у якій клієнт є однією із заінтересованих сторін. Згідно з вищевказаною угодою клієнт зобов'язується у випадку винесення рішення на його користь виплатити адвокату винагороду у вигляді грошової суми або у будь-якій іншій формі.

2. Взаємодія з органами слідства, судом. Адвокат, який знаходиться у залі суду або бере безпосередню участь в судових слуханнях у процесі розгляду справи, зобов'язаний підкорятися правилам поведінки, прийнятим для даного суду. Адвокат завжди зобов'язаний належним чином додержуватись принципу чесного провадження судового розгляду. Наприклад, адвокат не повинен вступати в контакт з суддею без попереднього повідомлення адвоката протилежної сторони або пред'являти судді будь-які предмети або документи, не попередивши заздалегідь адвоката іншої сторони, за винятком випадків, коли подібні дії передбачені правилами проведення судового розгляду. При додержанні належної поваги до суду, адвокат зобов'язаний захищати інтереси клієнта сумлінно і з максимальною для нього вигодою, проте, не виходячи за передбачені законодавством межі. Правила, що визначають поведінку адвоката в суді, поширюються також на його відносини з арбітрами і будь-якими іншими особами, котрі виконують обов'язки, які прямо чи побічно пов'язані із судочинством, у тому числі і на непрофесійній основі.

3. Взаємодія з колегами. Дух корпоративної єдності представників даної професії передбачає відносини довіри і співробітництва, що підтримуються адвокатами між собою і заради інтересів клієнтів, і заради уникнення непотрібних спорів. Протиставлення професійних інтересів інтересам правосуддя та інтересам осіб, які його домагаються, в будь-якому випадку визнається невиправданим. Адвокат зобов'язаний визнавати усіх інших адвокатів із тих держав, що входять до Співтовариства, як колег за професією і ставитися до них згідно з нормами порядності і поваги. Адвокат не повинен повідомляти будь-які відомості особі за наявності інформації, що вона або одержує консультації від іншого адвоката, або цей адвокат виступає від її імені, за винятком наявності домовленості з адвокатом протилежної сторони (в останньому випадку адвокат зобов'язаний інформувати адвоката протилежної сторони про повідомлення ним вищевказаних відомостей).3.9. Професійне страхування

3.9.1. Адвокати завжди повинні бути застраховані від пред'явлення позовів, пов'язаних з недостатньою професійною компетентністю. Розмір страховки визначається в розумних межах співвідносно з ризиком можливих помилок, допущених адвокатами у ході здійснення професійної діяльності.

3.9.2. Стосовно до викладеного в наступному пункті, адвокат, який надає послуги клієнту або займається будь-якою іншою професійною діяльністю на території однієї з країн Співтовариства, має виконувати вимоги правил обов'язкової страховки від ризику професійної відповідальності, що діють на території Держави реєстрації.

3.9.3. Адвокат, який зобов'язаний укласти договір страхування на території Держави реєстрації відповідно до викладеного в попередньому пункті і який займається професійною діяльністю на території входить до Співтовариства Держави знаходження, повинен докласти всіх необхідних зусиль з метою укладення договору страхування у відповідності з правилами держави реєстрації щодо послуг клієнтам або інших видів професійної діяльності, які здійснюються ним на території входить до Співтовариства Держави знаходження.

3.9.4. Адвокат, не уклав договір про страхування відповідно до положень пункту 3.9.2. або не зобов'язаний укладати вищевказаний договір на території Держави реєстрації, у разі виконання ним професійних обов'язків на території входить до Співтовариства Держави знаходження повинен вжити необхідних зусиль з метою укладення договору про страхування від професійної відповідальності, якщо надані їм послуги клієнтам або інші види професійної діяльності здійснюються на основі вимог, еквівалентній вимогам, що пред'являються до адвокатів на території входить до Співтовариства Держави знаходження.

3.9.5. У разі неможливості укладання адвокатом договору про страхування відповідно до вищезгаданими правилами йому слід довести цей факт до відома клієнтів, які можуть пред'явити до нього вищезгаданий позов.

3.9.6. Адвокат, який займається професійною діяльністю на території входить до Співтовариства Держави знаходження, може за наявності угоди між компетентними органами, що входять до Співтовариства Держави реєстрації та Держави перебування, керуватися в якості заміни правил страхування, прийнятих у Державі реєстрації, правилами страхування, що діють на території Держави знаходження . У цьому випадку адвокату варто здійснити необхідні дії з метою сповіщення клієнта про те, що він застрахований згідно з правилами держави перебування.

63Кабінет міністрів Ради Європи прийняв цілу низку документів, які стосуються забезпечення права особи на на­дання правової допомоги (Резолюцію 78 (8) Комітету міністрів Ради Європи про юридичну допомогу і консуль­тації від 2 березня 1978 р.; Рекомендацію К (81) 7 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам відносно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14 травня 1981 р.; Рекомендацію К (84) 5 Комітету міністрів Ради Європи де­ржавам-членам відносно принципів цивільного судочин­ства, спрямованих на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984 р.; Рекомендації К (2000) 21 Комітету міністрів державам — учасницям Ради Європи про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків від 25 жовтня 2000 р.).