- •2. Предмет та система курсу «Порівняльна адвокатура». Особливості методології курсу
- •3. Історія виникнення і становлення інституту адвокатури в Україні
- •4. Прокуратори,Литовські статути.
- •5. Права за якими судиться малоросійський народ
- •6. Судова реформа 1864 р. Присяжні,приватні повірені.
- •7. Становлення адвокатури за радянських часів.
- •8.Адвокатська діяльність у структурі правових систем сучасності, порівняльно-правовий аспект.
- •9.Зародження та особливості інституту адвокатури у Стародавній Греції.
- •10. Виникнення та розвиток адвокатури у Римі (період імперії та республіканський період).
- •12. Характеристика адвокатури періоду раннього та пізнього Середньовіччя.
- •14. Проведення порівняльного аналізу становлення інституту адвокатури у сучасних європейських країнах: Великобританія, Франція, Німеччина.
- •15.Особливості становлення адвокатури у Великобританії
- •16.Становлення інституту адвокатури у сша.
- •17.Характеристика сучасного законодавства про адвокатуру країн романо-германського права
- •18. Особливості допуску до адвокатської діяльності у сша та Великобританії.
- •19. Права та обов'язки адвоката за законодавством Німеччини та Франції.
- •§ 43 Цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".
- •20.Особливості правового регулювання інст. Адвокатури у Швейцарії
- •21. Особливості допуску до адвокатської діяльності у Німеччині та Франції: порівняльний аспект.
- •22.Законодавство про адвокатуру 2013 р. В Італії
- •24. Обов'язкова участь адвоката-захисника у кримінальному процесі за законодавством Великобританії,
- •25. Інститут адвокатури у Великобританіїї
- •26. Правовий статус адвоката у сша
- •27. Правове положення адвокатури у системі пр. Інститутів сша
- •28 .Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.
- •29. Умови набуття адвокатської професії; допуск до адвокатської практики у сша. Канаді, охарактеризувати відмінності.
- •30. Роль адвоката-захисника у системі кримінального судочинства сша.
- •31. Кодекс професійної етики сша. Порівняльна характеристика з європейськими стандартами.
- •32. Американська Асоціація адвокатів, її структура та повноваження.
- •33. Умови набуття адвокатської професії у Великобританії.
- •34. Обов'язкова участь адвоката у цивільному процесі за законодавством Франції Німеччини,України.
- •35. 3Агальні положення діяльності адвокатури Німеччини.
- •36. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.
- •37. Спеціалізовані адвокати Німеччини.
- •38. Юридична освіта та допуск до адвокатської діяльності у Німеччині.
- •39. Гонорарна практика адвокатів у Німеччині.
- •40. Правове регулювання адвокатської діяльності Франції.
- •41. Структура адвокатури Франції та організаційні форми її діяльності.
- •42. Умови необхідні для допуску до адвокатської діяльності у Франції.
- •43. Оплата правової допомоги адвокатів у Франції, надання безоплатної правової допомоги.
- •44. Система юридичної освіти у Франції. Допуск до адвокатської діяльності.
- •45.Поняття та зміст професійної етики адвоката за законодавством Франції.
- •46. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги у країнах Європи.
- •47. Загальна характеристика етапів розвитку адвокатури у Росії.
- •48. Порівняльно-правовий аналіз розвитку інституту адвокатури в Росії та країнах Європи.
- •49.Організація та діяльність суч адвокатури Росії
- •50. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.
- •51. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.
- •52. Правовий статус адвоката за законодавством країн снд.
- •53. Членство адвоката у професійних об'єднаннях за законодавством країн снд.
- •54. Гарантії давок. Діяльності за законод країн снд та України
- •55.Страхування адвокатської діяльності за країнами снд та України
- •56. Правове положення адвоката в Європейському суді з прав людини.
- •57. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.
- •58. Підготовка та проведення справи в Європейському суді з прав людини.
- •59. Участь адвоката на стадії виконання рішення Європейського суду з прав людини.
- •60. Участь адвоката у Європейському суді з прав людини.
- •61.Міжнародно-правові документи, які регламентують діяльність адвокатури
- •62.Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства
- •64.Акти вторинного права єс
- •65. Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.
- •67.Стаття 10. Конфіденційність
- •69.Стаття 13. Вимоги до рекламування адвокатської діяльності
- •67.Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.
- •68.Розділ II набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Організаційні форми адвокатської діяльності
- •70.Розділ X. Відповідальність за порушення правил адвокатської етики
- •71. Надання адвокатом безоплатної правовї допомоги в Україні
- •72. Участь адвоката у кримінальному процесі
- •76. Участь адвоката у позасудових способах захисту.Медіатори
- •77. Розділ VII адвокатське самоврядування
- •78. Стаття 45. Національна асоціація адвокатів України
- •79. Стаття 20. Професійні права адвоката
- •80.Організаційно-правові форми зд. Адвок. Діяльності в Україні
- •81.Зу Стаття 30. Гонорар
62.Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства
У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятому делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988р., зафіксовані загальні правила для адвокатів країн європейського співтовариства.
Правила висувають наступні основні вимоги до адвокатів: 1) незалежність. Завдання, що виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності і відсутності будь-якого впливу на нього, пов'язаного, в першу чергу, з його особистою заінтересованістю або з тиском зовні. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чином, адвокату необхідно уникати будь-яких ущемлень власної незалежності і не поступатися принципами обов'язку заради інтересів клієнта, суду або інших осіб. 2) Довіра і особиста порядність. Довірчі відносини між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише у разі відсутності в останнього сумнівів щодо чесності і сумлінності адвоката.
3) Конфіденційність. Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може виникнути лише за умови обов'язкового додержання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката. Адвокат зобов'язаний однаковою мірою зберігати в таємниці як відомості, одержані ним від клієнта, так і інформацію про клієнта, надану йому у процесі надання послуг клієнту.
Адвокат не повинен займатися саморекламою або прагнути до широкої популярності, якщо це визнається неприпустимим. В інших випадках адвокат може займатися саморекламою або намагатися до широкої популярності лише у межах того, наскільки це визнано допустимим у правилах, якими він керується.
Зайняття саморекламою вважається допустимим у випадках, якщо адвокат, який допустив подібні дії з метою залучення потенційних клієнтів, здатний довести, що вищевказані дії були вчинені ним у місцях, де вони визнані допустимими.
У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятому делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988р., зафіксовані етичні основи взаємовідносин адвоката з клієнтом, органами слідства, судом, колегами.
1. Взаємодія з клієнтом. При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний керуватися вказівками клієнта. Проте він також може керуватися вказівками іншого адвоката, який діє в інтересах того самого клієнта, або котрий бере участь у розгляді тієї самої справи за розпорядженням будь-якого компетентного органу. Адвокат зобов'язаний надавати консультації клієнту або виступати від його імені своєчасно, сумлінно і старанно. Він несе особисту відповідальність за відмову слідувати вказівкам клієнта. Адвокат зобов'язаний інформувати клієнта про процес розгляду дорученої йому справи. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, яка явно не відповідає рівню його професійної компетенції, без участі в ній іншого адвоката, що володіє необхідною компетенцією. Адвокат не повинен користуватися правом відмови від подальшої участі в розгляді справи, якщо обставини не дозволяють клієнту знайти іншого юриста без шкоди для клієнта. Адвокат може відмовитися від надання консультацій двом або кільком клієнтам, які беруть участь у розгляді однієї і тієї самої справи, або не виступати від їх імені за наявності суперечності інтересів клієнтів або обґрунтованої загрози виникнення такої суперечності. Адвокат зобов'язаний припинити обслуговування обох клієнтів у випадку вступу їх інтересів у взаємну суперечність, а також при виникненні загрози порушення конфіденційності або загрози незалежності самого адвоката. Адвокат не повинен укладати pactum de quota litis. Під поняттям "Pactum de quota litis" розуміється угода, що укладається між адвокатом і клієнтом до винесення остаточного рішення стосовно справи, що розглядається, у якій клієнт є однією із заінтересованих сторін. Згідно з вищевказаною угодою клієнт зобов'язується у випадку винесення рішення на його користь виплатити адвокату винагороду у вигляді грошової суми або у будь-якій іншій формі.
2. Взаємодія з органами слідства, судом. Адвокат, який знаходиться у залі суду або бере безпосередню участь в судових слуханнях у процесі розгляду справи, зобов'язаний підкорятися правилам поведінки, прийнятим для даного суду. Адвокат завжди зобов'язаний належним чином додержуватись принципу чесного провадження судового розгляду. Наприклад, адвокат не повинен вступати в контакт з суддею без попереднього повідомлення адвоката протилежної сторони або пред'являти судді будь-які предмети або документи, не попередивши заздалегідь адвоката іншої сторони, за винятком випадків, коли подібні дії передбачені правилами проведення судового розгляду. При додержанні належної поваги до суду, адвокат зобов'язаний захищати інтереси клієнта сумлінно і з максимальною для нього вигодою, проте, не виходячи за передбачені законодавством межі. Правила, що визначають поведінку адвоката в суді, поширюються також на його відносини з арбітрами і будь-якими іншими особами, котрі виконують обов'язки, які прямо чи побічно пов'язані із судочинством, у тому числі і на непрофесійній основі.
3. Взаємодія з колегами. Дух корпоративної єдності представників даної професії передбачає відносини довіри і співробітництва, що підтримуються адвокатами між собою і заради інтересів клієнтів, і заради уникнення непотрібних спорів. Протиставлення професійних інтересів інтересам правосуддя та інтересам осіб, які його домагаються, в будь-якому випадку визнається невиправданим. Адвокат зобов'язаний визнавати усіх інших адвокатів із тих держав, що входять до Співтовариства, як колег за професією і ставитися до них згідно з нормами порядності і поваги. Адвокат не повинен повідомляти будь-які відомості особі за наявності інформації, що вона або одержує консультації від іншого адвоката, або цей адвокат виступає від її імені, за винятком наявності домовленості з адвокатом протилежної сторони (в останньому випадку адвокат зобов'язаний інформувати адвоката протилежної сторони про повідомлення ним вищевказаних відомостей).3.9. Професійне страхування
3.9.1. Адвокати завжди повинні бути застраховані від пред'явлення позовів, пов'язаних з недостатньою професійною компетентністю. Розмір страховки визначається в розумних межах співвідносно з ризиком можливих помилок, допущених адвокатами у ході здійснення професійної діяльності.
3.9.2. Стосовно до викладеного в наступному пункті, адвокат, який надає послуги клієнту або займається будь-якою іншою професійною діяльністю на території однієї з країн Співтовариства, має виконувати вимоги правил обов'язкової страховки від ризику професійної відповідальності, що діють на території Держави реєстрації.
3.9.3. Адвокат, який зобов'язаний укласти договір страхування на території Держави реєстрації відповідно до викладеного в попередньому пункті і який займається професійною діяльністю на території входить до Співтовариства Держави знаходження, повинен докласти всіх необхідних зусиль з метою укладення договору страхування у відповідності з правилами держави реєстрації щодо послуг клієнтам або інших видів професійної діяльності, які здійснюються ним на території входить до Співтовариства Держави знаходження.
3.9.4. Адвокат, не уклав договір про страхування відповідно до положень пункту 3.9.2. або не зобов'язаний укладати вищевказаний договір на території Держави реєстрації, у разі виконання ним професійних обов'язків на території входить до Співтовариства Держави знаходження повинен вжити необхідних зусиль з метою укладення договору про страхування від професійної відповідальності, якщо надані їм послуги клієнтам або інші види професійної діяльності здійснюються на основі вимог, еквівалентній вимогам, що пред'являються до адвокатів на території входить до Співтовариства Держави знаходження.
3.9.5. У разі неможливості укладання адвокатом договору про страхування відповідно до вищезгаданими правилами йому слід довести цей факт до відома клієнтів, які можуть пред'явити до нього вищезгаданий позов.
3.9.6. Адвокат, який займається професійною діяльністю на території входить до Співтовариства Держави знаходження, може за наявності угоди між компетентними органами, що входять до Співтовариства Держави реєстрації та Держави перебування, керуватися в якості заміни правил страхування, прийнятих у Державі реєстрації, правилами страхування, що діють на території Держави знаходження . У цьому випадку адвокату варто здійснити необхідні дії з метою сповіщення клієнта про те, що він застрахований згідно з правилами держави перебування.
63Кабінет міністрів Ради Європи прийняв цілу низку документів, які стосуються забезпечення права особи на надання правової допомоги (Резолюцію 78 (8) Комітету міністрів Ради Європи про юридичну допомогу і консультації від 2 березня 1978 р.; Рекомендацію К (81) 7 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам відносно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14 травня 1981 р.; Рекомендацію К (84) 5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам відносно принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984 р.; Рекомендації К (2000) 21 Комітету міністрів державам — учасницям Ради Європи про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків від 25 жовтня 2000 р.).
