50. Поняття та зміст адвокатської діяльності за законодавством країн снд.

У рамках огляду поняття "адвокатська діяльність" звернемо увагу на те, що в законах ряду держав СНД повноваженням здійснювати захист наділяється тільки адвокат. Це, наприклад, закріплене в ст.5 Закону РА, у ст.4 Закону РК, відповідно до якої професійний захист по кримінальних справах здійснюється тільки адвокатами, у ст.4 Закону АР - "захисниками на судовому процесі по кримінальних справах, попередньому слідству або в дізнанні відповідно до процесуального законодавства АР можуть бути тільки адвокати". Положення законів Руз не містять таких уточнень. Існує однозначне розуміння, що тільки адвокати можуть надавати будь-яким особам будь-яку юридичну допомогу, у тому числі в рамках судового засідання, а юрисконсульти надають її тільки в рамках тієї юридичної особи, де вони здійснюють свої професійні функції як найманий працівник. У судах же, маючи на увазі систему господарських судів і судів по цивільних справах, вони можуть здійснювати функції лише представництва з дотриманням правил підвідомчості. У Росії в Законі РФ "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації" адвокатська діяльність визначається як кваліфікована юридична допомога, надавана на професійній основі особами, що одержали статус адвоката в порядку, установленому дійсним Федеральним законом, фізичним і юридичним особам з метою захисту їхніх прав, свобод і інтересів, а також забезпечення доступу до правосуддя. В Україні у ЗУ «Про адвокатуру» визначені основні принципи адвокатської діяльності (адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності) та види адвокатської діяльності (адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства).

51. Визначення поняття адвокатури як виду професійної діяльності за законодавством країн снд.

Згідно з Законом України «Про адвокатуру» адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання.

У Росії в Законі РФ "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації" адвокатура є професійним співтовариством адвокатів і як інститут громадянського суспільства не входить у систему органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Формами адвокатських утворень є: адвокатський кабінет, колегія адвокатів, адвокатське бюро і юридична консультація. Адвокат вправі відповідно до Федерального закону самостійно обирати форму адвокатського утворення й місце здійснення адвокатської діяльності.

В Узбекистані уперше Закон «Про гарантії адвокатської діяльності й соціальному захисту адвокатів» увів ліцензування здійснення адвокатської діяльності і її видів, закріпив принципи, організаційні форми діяльності адвокатури. Так, особі, що одержала у встановленому порядку ліцензію на право заняття адвокатською діяльністю, було дозволено здійснювати її індивідуально, відкриваючи своє адвокатське бюро, або на добровільній основі утворювати з іншими адвокатами (партнерами) колегії й фірми.

Закон РА від 18 червня 1998 року в ст.9 дозволив адвокатам для організації своєї діяльності обирати будь-яку встановлену законодавством організаційно-правову форму роботи.

Законодавець Киргизстану в ст.20 Закону "Про адвокатську діяльність" від 21 жовтня 1999 року N 114 указав, що адвокатські установи можуть створюватися "на основі будь-яких видів власності й організаційно-правових форм". При цьому засновником адвокатської установи може бути будь-яка юридична й фізична особа. Закон Киргизстану, визначаючи форми діяльності з, дозволяє їм здійснювати адвокатську діяльність або через адвокатські установи, або як індивідуальну підприємницьку діяльність (ст.19). У Законі Таджикистану повірник прямо визначений як "підприємець, що робить юридичну допомогу на підставі ліцензій" (ст.2).

Організація адвокатської діяльності в Казахстані така: адвокат вправі здійснювати свою діяльність: а) через юридичну консультацію; б) заснувати самостійно або разом з іншими адвокатами адвокатську контору; в) індивідуально без реєстрації юридичної особи. Наявність у Законі цієї третьої форми є відмінна риса казахського законодавства про адвокатури.

В Азербайджані адвокати також вільні у виборі організаційно-правової форми здійснення адвокатської діяльності: або індивідуально, або в складі організованих структур, до яким віднесені "юридичні консультації, адвокатські бюро, адвокатські фірми й ін." (ст.5). Засновниками цієї структури, так само як і в Узбекистані, повинні бути тільки адвокати. Закон Руз більш тонко й правомірно враховує реалії дня, інтереси як самого адвоката, так і осіб, якою він надає юридичну допомогу.

. Правове регулювання адвокатської діяльності країн СНД (Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Таджикистану та Узбекистану)

У більшості країнах СНД право людини на отримання правової допомоги закріплено у конституціях, а можливість його реалізації певною мірою кон­кретизована у відповідних законах. Кожна з країн СНД так чи інакше прагне до реалізації права людини на отримання правової допомоги і має особли­вості формування цього інституту, тому аналіз законодавства цих країн є цікавим для України, як однієї з країн, що знаходиться на шляху створення системи пра­вової допомоги.

Практично у всіх розглянутих державах (Азербайджані, Вірменії, Казахстані, Таджикистані та Узбекистані) адвокатура стала предметом регулювання законодавчих актів. У Вірменії, Азербайджані порядок здійснення адвокатської діяльності визначається тільки законами, серед яких ЦПК і КПК (ст.2). У Казахстані встановлено, що законодавство про адвокатську діяльність складається із закону РК "Про адвокатську діяльність" і іншого законодавства, що регулює адвокатську діяльність. Однак процесуальні права й обов'язки адвокатів при здійсненні ними захисти й представництва по справах фізичних і юридичних осіб установлюються тільки законами. У Таджикистані правові основи юридичної допомоги, діяльність адвокатур регламентуються разом із законами також парламентськими постановами й указами республіки. Сам же закон про адвокатуру одержав вищу юридичну форму - "конституційний закон". Це єдина держава СНД, що надала закону про адвокатуру такий статус. Звичайно, у ряді конкретних випадків акти більше низького рівня також можуть відповідати завданням адвокатури. Наприклад, Уряд Узбекистану прийняло постанову "Про заходи по соціальному захисту осіб, що займаються адвокатською практикою в адвокатських об'єднаннях Республіки Узбекистан" від 15 липня 1996 року N 250, що визначило особливості діяльності адвокатських формувань як добровільних професійних об'єднань осіб, що займаються адвокатською практикою. З метою забезпечення їхньої ефективної діяльності й соціальної захищеності встановлено, що адвокатські об'єднання вносять страхові внески у фонд соціального страхування в розмірі 7 проц. от фонду заробітної плати після втримання з їхніх сум на загальні потреби адвокатських формувань. Законодавство про адвокатуру в Руз включає як закони, так і "інші акти законодавства" (ст.2). У цілому ж правомірно зробити висновок у тім, що ця сфера суспільних відносин має певні межі відомчої регламентації.