57. Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини. Вимоги, яким повинен відповідати адвокат-представник у Європейському суді з прав людини.

Процесуальні основи діяльності адвоката в Європейському суді з прав людини визначаються Конвенцією «Про захист прав людини та основних свобод» й Регламентом Європейського Суду, які не містять спеціальних вимог до складання доручення й не зобов'язують засвідчувати її в нотаріуса або інших осіб, а також проставляти на ній апостиль. Вимоги національного законодавства не поширюються на оформлення доручення в Європейський суд, тому йому досить представити доручення в простій письмовій формі, складену на бланку, розміщеному на офіційному сайті Суду. Причому цей бланк повинен бути підписаний не тільки заявником, але й адвокатом, оскільки Європейський суд думає, що підписання адвокатом доручення підтверджує прийняття їм на себе повноважень.

Наприклад, у справі "Рябов проти Росії" Європейський суд указав, що відповідно до пункту 3 ст. 45 Регламенту Суду для цілей розгляду в Європейському суді досить доручення в писемній формі, тому що ні Конвенція, ні Регламент Суду не передбачають якої-небудь форми посвідчення доручення якою-небудь національною владою. Суд нагадав, що він уже неодноразово відхиляв заперечення влади Росії про порушення передбачених російським законодавством правил посвідчення доручень, і відзначив, що бланк доручення може бути надрукований або заповнений від руки або заявником, або його адвокатом, або будь-якою третьою особою. Для Європейського суду важливо лише, щоб документ про повноваження явно з наступне: заявник довірив подання своїх інтересів у Європейському суді адвокатові, а той прийняв це доручення.

Основна вимога, пропонована Європейським судом до доручення, полягає в тому, що вона повинна бути дійсно видана заявником при наявності в того розуміння. Суд виходить із презумпції дійсності представленої йому доручення. На цій підставі обов'язок доведення, що скарга подана без ведена з або доручення отримана шляхом обману, покладає на відповідача.

Зокрема, у справі "Великова проти Болгарії" Європейський суд указав: просте письмове повноваження повинне визнаватися дійсним для представництва в Європейському суді, якщо тільки влади відповідача не доведуть, що цей документ, складений при відсутності на те згоди або розуміння в заявника.

Для представництва в Європейському суді не завжди обов'язково оформляти додаткове доручення, оскільки може виявитися досить доручення для представлення інтересів в будь-яких судових органах, якщо не уточнюється, що це, наприклад, українські суди. Так, у справі "Носов проти Росії" Європейський суд вказав, що йому не обов'язково пред'являти окреме доручення на представництво, досить доручення, у якій зазначене, що заявник доручив представляти його інтереси "у всіх судових органах", якимось і є Європейський суд.

При наявності особливих обставин у справі не виключається подача скарги без доручення. Наприклад, без доручення від імені корпорації може звернутися її акціонер (учасник), що володіє не менш 90% акцій (часток) компанії. Крім того, без доручення можна подати скаргу у випадку, коли заявник не має доступу до зовнішнього миру або є душевнохворим.

У справі "Худобин проти Росії" влади держави-відповідача заявили, що видана заявником доручення недійсне, оскільки підписано не їм самим, а його матір'ю. Вони також указали на відсутність підпису представника в дорученні. Влади просили Європейський суд одержати від заявника письмове схвалення по кожному з документів, поданих його представником, або припинити розгляд справи. Суд нагадав, що він не пред'являє спеціальних вимог до оформлення доручення, навіть якщо такі втримуються в національному законодавстві (ст. 45 Регламенту Суду). Він відзначив, що мати заявника представляла його інтереси в російських судах, а сам заявник з душевнохворим і мав потребу в примусовому медичному лікуванні. При таких обставинах Суд порахував, що мати заявника могла діяти від його імені під час підписання доручення.

Відносно вимог, що відносяться до особи адвоката, то Європейський суд пропонує заявникові вказати адвоката, що буде представляти його інтереси при подальшому розгляді. Відповідно до пункту 5 ст. 36 Регламенту Суду до адвоката пред'являється вимога, що він повинен "у достатньому ступені" володіти англійською або французькою мовою, оскільки з моменту комунікації скарги всі змагальні документи сторін у справі (заперечення, меморандуми, клопотання), а також вся кореспонденція, що направляється Секретаріатом Суду, складаються на англійській або французькій мові (п. 3 ст. 34 Регламенту Суду). І хоча Європейський суд може дозволити адвокатові на його прохання користуватися при складанні змагальних документів офіційною мовою держави-відповідача, проте за загальним правилом адвокат повинен як мінімум пасивно володіти однією з офіційних мов Суду.