- •1. Предмет та завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •2. Роль і значення мови у суспільному житті. Функції мови.
- •3. Державотворча роль мови. Мовна політика в Україні.
- •4. Тенденції розвитку літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •5. Мовна норма. Норми літературної мови.
- •6. Стилі сучасної української літературної мови.
- •7. Функції, сфера застосування та особливості офіційно - ділового стилю сулм.
- •8. Функції, сфера застосування та особливості наукового стилю сулм.
- •9. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •10. Мова і професія. Особливості професійного мовлення.
- •11. Культура мовлення під час дискусії.
- •12. Основні правила ділового спілкування.
- •13. Роль невербальних засобів спілкування в професійному мовленні.
- •14. Мовленнєвий етикет. Основні формули українського мовленнєвого етикету.
- •15. Майстерність публічного виступу. Види і жанри публічних виступів.
- •9. Виступ перед аудиторією:
- •16.Підготовка тексту до виступу, його структура.
- •17. Ділова бесіда. Основні елементи та вимоги ділового спілкування.
- •1. Спілкування керівника з підлеглими:
- •2. Спілкування керівника з відвідувачем:
- •3. Спілкування працівника з клієнтом:
- •19. Телефонне ділове спілкування. Правила ведення телефонної розмови.
- •20. Лексичні норми. Лексика у професійному спілкуванні.
- •21. Словники як джерело інформації. Типи словників. Фахові словники.
- •22. Терміни та їх місце в діловому мовленні.
- •23. Професійна та виробничо-професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
- •42. Документ – основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів.
- •43. Види документів та їх класифікація.
- •44. Правила оформлення сторінки. Вимоги до ділових паперів.
- •45. Реквізити документа та вимоги до їх написання.
- •46. Характеристика документів щодо особового складу :автобіографія, характеристика, назви щодо особового складу, резюме, заява. Основині вимоги до оформлення документів.
- •1. Зовнішні:
- •47. Довідково-інформаційні документи: доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти, накази щодо особового складу, резюме, заява. Вимоги до оформлення реквізитів.
- •48. Правила ділового листування: загальні вимоги, мовні засоби оформлення реквізитів ділового листа.
- •49. Види службових листів. Реквізити службового листа.
- •50. Особливості складання і оформлення службових листів.
- •51. Договір. Види договорів. Реквізити договору. Основні вимоги його оформлення.
- •52. Трудова угода. Реквізити трудової угоди. Вимоги до тексту документа.
- •53. Контракт. Структура тексту контракту та вимоги до його оформлення.
- •54. Обліково-фінансові документи: накладна, акт. Особливості їх написання.
- •55. Реквізити та вимоги до написання доручення та розписки.
- •56. Особливості складання розпорядчих документів: наказ, витяг з наказу, рзпоряждення.
- •57. Загальна характеристика організаційних документів: положення, статут, інструкція, правила.
- •58. Особливості написання положення. Реквізити документа.
- •59. Статут. Реквізити статуту. Вимоги до складання тексту документа.
- •60. Основні вимоги до оформлення правил та інструкцій. Спільне та відмінне між ними.
20. Лексичні норми. Лексика у професійному спілкуванні.
Слово – одна з основних одиниць мови, що виконує важливі функції: називає всі пізнані людиною предмети та явища суспільного життя й природи, несе інформацію під час спілкування між людьми, допомагає висловлювати свої думки й почуття. Усі слова вживаються в будь-якій мові й утворюють її лексику, або словниковий склад.
Специфічно українська лексика – це слова, що виникли на українському грунті в період встановлення й розвитку української народності. Лексика іншомовного походження в словниковому складі сучасної української літературної мови становить приблизно 10%. Вони і є тією ланкою, що зв’язує українську мову з усіма розвиненими мовами світу. протягом історичної еволюції найчисленнішими були запозичення з романських і германських мов. Із германських, зокрема, в українську мову потрапили такі слова, як черешня, капуста, лев, стадо, коляда, рожа, кіт, кум. Лексичні норми регулюють слововживання. Вони є найбільш рухливими. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в одинадцяти томах; Російсько-українським словником у трьох томах Орфографічним словником української мови та іншими. Вибір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування.
Лексику української мови за професійним спрямуванням поділяють на: - науково-термінологічну: педіатр, термодинаміка; - виробничо-професійну: навігація, пірогармата; - офіційно-ділову: акт, угода; - специфічно-побутову: виделка, відро.
Професіоналізм – це слова, вживані групами осіб на позначення предметів і понять, які безпосередньо відносяться до професійної діяльності їх роду занять. Професіоналізмам властивий високий ступінь диференціації в називанні знарядь і засобів виробництва, продуктів виробництва, деталей, різних дій, процесів, пов’язаних із сферою діяльності: кома, ремісія (медики), забій, на-гора (шахтарі). Офіційно-ділова лексика вживається в різних ділових паперах, законах. Постановах, розпорядженнях, кодексах, угодах, договорах, нотах тощо: акт, наказ, протокол, інструкція, заява, апеляція, свідок, підсудний, допит, слідчий, злочин, посол, аташе, конвенція, ратифікація. Для лексики офіційно-ділового стилю характерні такі особливості як точність, конкретність, лаконічність, неприпустимість нашарувань у значеннях слів, максимальна стандартизація, уніфікація спеціальної термінології. Важлива роль у розвиткові національної духовної культури належить словникам, як цінним джерелам інформації і засобам підвищення комунікативної культури носіїв мови. Кожна людина, яка дбає по свій загально-культурний розвиток, повинна читати словники.
У професійній лексиці найпоширеніші такі помилки: 1. Неправильний наголос. Іноді від наголосу може залежати й сематика (значення) слова; 2. Неправильна вимова окремих звуків або деяких слів. Насамперед ідеться про фізичні вади – шепелявість, гаркавість та недотримання норм орфоепії; 3. Неправильне вживання слів за сематикою (значенням); 4. Невміння розрізняти окремі морфеми у слові; 6. Вживання дієслова зв’язки „буде” (майбутній час) в контексті теперішнього часу; 7. Слова-паразити; 8. Тавтологія – повторення однокорінних слів; 8. Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази) в контексті.
