14. Мовленнєвий етикет. Основні формули українського мовленнєвого етикету.

Мовленнєвий етикет – це система загальноприйнятих національних висловлювань (формул), які відображають такі основні процеси:

1. Звертання – у кличному відмінку, на ім’я, ім’я по-батькові, а також з використанням загальних назв панні, пане, друже, подруго, добродію. Іноді може підсилюватись прикметниками шановний, шановна, вельмишановний, вельмишановна.

2. Привітання – використовуються форми доброго ранку, добрий ранок, добрий день, добрий вечір, вітаю, доброго здоров’я, привіт.

3. Прощання – до побачення, на все добре, до зустрічі, хай вам щастить, бувайте здорові, усіх гараздів.

4. Вибачення – пробачте (вибачте) будь-ласка, прошу вибачення, мені дуже шкода, даруйте.

5. Присягання – слово честі, чесне слово, даю слово, присягаю.

6. Прохання – якщо Ваша ласка, чи не могли б ви зробити, чи можу я вас попросити, маю до вас прохання.

7. Згода – домовились, я не заперечую, обов’язково, безперечно, безсумнівно, обов’язково, ви маєте рацію.

8. Заперечення – нас це не влаштовує, я не згодна, не згоден, на жаль не можу.

9. Співчуття – я вас розумію, мені невимовно жаль, асе влаштується, ви справитесь.

10. Пропозиція – дозвольте висловити думку, чи не спробувати б, давайте порадимось.

11. Скарга – прошу зауважити, у мене є претензії до …, так тривати більше не може, комплімент, ви хороший (рідкісний, надзвичайний) фахівець, у вас ґрунтовні знання, ваша ерудиція (винахідливість, дотепність,фантастичність), ви незрівнянна.

12. Докір – вибачте я не схвалюю, дозволю собі вам нагадати, вважаю що це недоречно нераціонально).

13. Вдячність – дякую, дуже, щиро, сердечно, красно дякую.

14. Спасибі – прийміть мою вдячність, як мені вам віддячити.

15. Знайомство – Дозвольте вас познайомити, дуже приємно, був радий знайомству, радий прислужитися, радий бути корисним.

В процесі мовлення з ввічливості, порядності людина має використовувати формули мовленнєвого етикету, які є основою культури мовлення та культури особистості.

15. Майстерність публічного виступу. Види і жанри публічних виступів.

Публічне мовлення – це мовлення, яке зорієнтована на сприйняття великої к-сті слухачів. Воно може охоплювати від 10до1000людей. Вимагає ретельної підготовки, тому виділяє такі етапи:

1.Вибір теми;

2. Створення плану, або певної к-сті питань, які б розкрили зміст теми;

3. Опрацювання літератури ( складання конспекту основних тез та вироблення власної позиції). Теза – це коротке висловлення з приводу чогось, яке завершується і не викликає дискусії, може містити 2-5речень;

4. Написання тексту виступу;

5. Підбір прикладів, фактів, цитат, життєвих історій – ці засоби дозволяють урізноманітнити тему, зробити її цікавою та легкою до сприйняття;

6. Створення наочних матеріалів;

7. Озвучення тексту;

8. Ознайомлення з загальними характеристика аудиторії ( стать, вік, професія);

9. Виступ перед аудиторією:

9.1. зачин: Привітання, представлення, тема, мета, актуальність, новизна;

9.2. виклад тексту;

9.3. завершення ( висловлення вдячності, обговорення теми у вигляді запитань та відповідей,прощання.

9.4. самоаналіз.

Вимоги до мовлення оратора:

- компетентність;

- нормативність мовлення;

- виразність, інтонаційність, тембр, гучність;

- щирість, ввічливість, повага.

Вимоги до слухачів:

- культура слухання: слухати, чути, реагувати;

- активна участь в обговоренні теми;

- повага, ввічливість, щирість.

Основні види публічного мовлення: 1.Доповідь – це виступ, який розкриває питання наукових дослідження ( наукова), Організація робочого процесу чи вирішення певних питань ( ділова), ознайомлення із певними питаннями ( інформаційна доповідь), підведення певних підсумків ( звітна). 2.Промова – це виступ на злобуденну тему з метою заклику до дії, до роздумів, а також привітання. Відповідно є агітаційна промова, інформаційна, вітальна та розважальна. 3. Виступ за доповіддю – це є виступ, який розкриває одне з питань основної доповіді. 4. Повідомлення – короткий інформаційний виступ з приводу конкретної події, факту, проблеми.