2. Розкрийте єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні.

Раціоналісти, на противагу емпірикам, вирішальним джерелом істинного знання визнають розум. Для раціоналізму характерна абсолютизація мислення, відрив абстрактного мислення від чуттєвого досвіду. Раціоналісти стверджують, що наукове розуміння світу можна створити власне умоглядним шляхом, без будь-якої допомоги чуттєвого досвіду, незалежно від нього (Б. Спіноза, Р. Декарт, Г. Лейбніц та інші).Процес пізнання слід розуміти як єдність чуттєвого і раціонального. Але цю єдність не слід розуміти як поділ людського пізнання на два ступеня: чуттєвий та раціональний. Почуття та мислення в людському пізнанні не є двома ступенями, роз'єднаними часовим інтервалом: спочатку людина пізнає чуттями без допомоги розуму, а потім – розумом без чуттів.Чуттєве і раціональне не два ступеня, а два моменти, з яких складається знання про зовнішній світ.Єдність чуттєвого і раціонального в процесі пізнання означає не проходження одного за другим, а обов'язкову участь того й іншого в нашому пізнанні. На якому рівні не знаходилося б наше знання, воно завжди є єдністю чуттєвого і раціонального.

БІЛЕТ 24

1. Охарактеризуйте вчення ф. Аквінського.

Тома Аквінський (лат. — Томас) став засновником томізму — одного з найвпливовіших напрямів християнської філософії. Докладно вивчивши філософію Арістотеля, Тома Аквінський прийшов до висновку про спорідненість стилю мислення Арістотеля з теологічними підходами до розв'язання тогочасних проблем у межах схоластики. Спираючись на арістотелізм, Тома Аквінський створив всеохопну філософсько-теологічну концепцію, що ввібрала в себе майже всю проблематику теології і піднесла її на новий рівень розв'язання. Вчення Томи Аквінського досить часто характеризують як концепцію "симфонії (співзвучності) розуму та віри". На думку Томи, існують істини, які ми здатні осягати природним розумом: царина науки та філософії; а також існують істини, які перевершують людські можливості, — вони даються людині лише в божественному об'явленні і торкаються питань творення світу, спасіння та безсмертя душі; нарешті, є істини, що їх можна розуміти як і з допомогою розуму, так і з допомогою віри, — тут філософія і теологія повинні співпрацювати. Тому істини теології та істини розуму не повинні входити в конфлікт між собою, але якщо таке відбудеться, слід надати перевагу істинам теології. Отже, "симфонія" передбачає підпорядкування природного розуму істинам об'явлення у разі їх зіткнення. Виходячи з таких міркувань, Тома поділяв усі знання й науки на: а) теологію об'явлення; б) природну теологію; в) філософію (яка об'єднувала і всі інші науки).

2. Назвіть та охарактеризуйте основні концепцій істини.

1)Корреспондентна концепція походить відо Аристотеля: правдиве, що розділене вважає розділеним , а з'єднане з'єднаним , біле - білим і т.д. Аристотель розумів істину як знання , відповідне( кореспондуючі ) дійсності , як «правильне , адекватне відображення предметів дійсності». Це близько повсякденної свідомості , згідно з яким Сонце сходить і заходить , що ми щодня бачимо .. Світ нам не дано у якоїсь справжності , а заданий через наше знання і діяльність . Тому ми не можемо порівнювати знання з дійсністю , а порівнюємо лише різні види знання.

2)Когерентна концепція виникла в середньовічній схоластичної філософії , яка стояла перед проблемою порівняння, аналізу та узгодження біблійних текстів і текстів Аристотеля . Схоласти виходили з постулату про те , що статусом дійсного знання може володіти лише знання , шо керується Біблією. Ця концепція також представляє лише історичний інтерес , але ідея узгодження різних форм знання і діяльності збереглася , оскільки фактично ми завжди порівнюємо не знання з дійсністю , а один вид знання з іншим. У цьому сенсі коло у визначенні істини неустраним .

3)Прагматична концепція істини утвердилася в XIX столітті у філософії прагматизму і автентичного марксизму : знання визнається істинним , якщо воно веде до практичного і до успішного вирішення поставленого завдання. Пошук критерію істинності знання можна

БІЛЕТ 25