- •1. Причини та умови виникнення філософії.
- •2. Абсолютний ідеалізм г. Гегеля.
- •1. Значення терміну «філософія», функції філософії.
- •2. Антропологічний принцип в філософії л. Фейєрбаха.
- •1. Історичні типи світогляду та їх характеристика.
- •2. Марксистська філософія.
- •1.Охарактеризуйте взаємовідношення філософії з релігією та мистецтвом
- •2. Основні етапи розвитку філософії в Україні.
- •1. Назвіть та розкрийте суть філософських методів.
- •1. Основні філософські школи Стародавньої Індії.
- •1. Філософсько-етичний зміст даосизму.
- •1. Філософсько-етичний зміст даосизму.
- •2. Філософські, суспільно-політичні погляди і. Франка та Лесі Українки
- •2. Особливості розвитку української філософії у хх ст.
- •1. Особливості філософії Геракліта.
- •2. Розкрийте особливості сучасної західної філософії та назвіть її основні філософські напрями, школи.
- •2. Дайте характеристику психоаналітичної філософії: фрейдизм та неофрейдизм.
- •2. Окресліть та охарактеризуйте основні ідеї представників філософії екзистенціалізму.
- •1.Охарактеризуйте основні положення неоплатонізму.
- •2. Рух як засіб існування матерії.
- •1. Історичні форми середньовічного типу філософствування.
- •2. Простір і час основні форми існування матерії.
- •1. Патристика, головні ідеї та представники.
- •2. Назвіть та охарактеризуйте рівні та форми пізнання
- •1. Філософські погляди а. Блаженного.
- •2. Загальна характеристика пізнання.
- •1. Розкрийте суть вчення про чотири природи і. Еріугена.
- •2. Розкрийте єдність чуттєвого та раціонального в пізнанні.
- •1. Охарактеризуйте вчення ф. Аквінського.
- •2. Назвіть та охарактеризуйте основні концепцій істини.
- •1. Особливості філософії епохи Відродження.
- •2. Діалектика, як складова філософії
- •1. Філософія н. Мак’явеллі.
- •2. Категорії діалектики. Одиничне, особливе, загальне.
- •1.Основні положення вчення Дж. Бруно.
- •2. Закони діалектики.
- •1.Особливості філософії Нового часу
- •1. Назвіть та охарактеризуйте вчення про «ідоли» ф. Бекона.
- •1. Охарактеризуйте пошуки р. Декарта.
- •2. Характерні особливості духу.
- •1. Філософське вчення Дж. Локка.
- •2.Суспільна свідомість, її структура.
- •1. Особливості філософії Просвітництва.
- •2. Людина як вольова істота. Свобода, вибір, мораль.
- •1. Основні положення вчення п. Гольбаха.
- •2. Взаємодія людини та суспільства.
- •2. Цінності та їхня роль у житті людини.
- •1. Основні положення філософії і. Канта.
- •2. Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні.
2. Філософські, суспільно-політичні погляди і. Франка та Лесі Українки
Франко
Постать Франка дійсно є видатною, а світоглядна позиція досить складною. Філософські, соціально-політичні, етичні та естетичні погляди Франка грунтуються на виборі новітніх наукових фактів, використанні ідей представників позитивізму, раціоналізму, антропологічного напряму в теорії культури, ідей американського економіста Генрі Джорджа, економічних ідей Маркса та програми галицьких соціалістів.Франко був переконаний в однобічності як матеріалізму, так і ідеалізму, авторитетом для нього в царині філософії є "позитивна філософія, що базується на найцікавішому природному знанні".
Сам Франко визначає свою світоглядну позицію як раціоналізм, тобто такий підхід до речей, явищ дійсності, коли факти позитивних наук вважаються достатнім підґрунтям для їх існування і розвитку. На думку Франка, матерія є первинною, а свідомість - вторинною. Попри всю свою різноманітність природа - єдина, у ній відбувається лише перехід однієї форми матерії в іншу. Визначаючи якісну різницю між органічним та неорганічним світом, Франко показував їх єдність. Для пояснення явищ природи не потрібно залучати ніякі надприродні містичні сили, бо вона підкоряється об'єктивним законам розвитку.
Л.Українка
Визнаючи матерію первинною, незалежною від людей і людського "Я", Леся Українка вважала свідомість, дух вторинним, залежним від матерії. Причому свідомість породжується матерією, є її продуктом. Вона відкидає релігійно-ідеалістичне вчення про "божественне" походження свідомості, про Бога як першооснову всього існуючого. Поглядам Лесі Українки властиві елементи діалектики, яку вона розглядала як метод підходу до вивчення явищ світу, метод розкриття істини шляхом суджень і пізнання. Взаємний зв'язок явищ дійсності, на думку Лесі Українки, зумовлюється тим, що одні явища виступають як причина, а інші - як наслідок. Кожний попередній ступінь суспільного розвитку є, за твердженням письменниці, причиною подальшого, більш високого етапу розвитку суспільства.Леся Українка стверджувала: матерія, що є об'єктивною реальністю, існує вічно, знаходиться в безперервному русі і якісному змінюванні. Це означає, що вона розвивається за своїми законами, незалежними від людини і людства, і тому для її пояснення не потрібно залучати ні містику, ні інші вигадки метафізиків та ідеалістів.Пізнавання навколишнього світу є, на думку Лесі Українки, процес відображення в свідомості людини предметів і явищ матеріальної дійсності. Правильність наших знань про навколишню дійсність, вірогідність теорій контролюється життєвою діяльністю людей. Трудова діяльність не тільки перевіряє правильність теорій, а є і початком пізнання.
БІЛЕТ 11
1. Філософія Мілетської школи (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен). Мілетська школа (іонійська школа натурфілософії) — (давньогрецька) філософська школа, заснована Фалесом у Мілеті, одному з міст Іонії, у першій половині VI ст. до н.е. Представлена Фалесом, Анаксимандром й Анаксименом.Натурфілософія стала першим філософським вченням Давньої Греції, в якому започаткувалася моральна проблематика. Вона вийшла з грецької міфології, але на відміну від неї ставила запитання не про те, хто народив усе суще, а з чого це суще вийшло, при цьому майже не розглядався моральний бік існування людини. Представниками натурфілософії були: мілетці (Фалес, Анаксимен, Анаксимандр — VI ст. до н.е.), Геракліт, елеати, піфагорійці, софісти, Емпедокл, Анаксагор і Демокрит.У рамках натурфілософії були висунуті перші космологічні моделі світу, в яких Космос вважався живим, мав розум і душу й розвивався за своїми законами, головним з яких був Логос (закон), а Земля зображалася здебільшого у вигляді диска, оточеного повітрям або водою. Космос був своєрідним абсолютним принципом, універсальним зразком, що породжував подібний до нього тип людського існування — гармонійна відповідність Універсуму. Вважаючи за першооснову одну з матерій — у Фалеса цевода, у Анаксимена — повітря, у Анаксимандра — невизначена матеріальна сутність (апейрон) — перші натурфілософи розглядали фізичні взаємодії різних речовин (взаємовідносини праматерії та руху), не приділяючи уваги моральній стороні поведінки окремої людини.На думку Геракліта ( 544—483 рр. до н. е.), усім править Доля (необхідність), з якою тісно пов'язаний Логос (закон). Останній існує об'єктивно, не є добрим чи злим у людському розумінні, і дотримання його є істинним і мудрим. Усе пізнається через розум, а орієнтація на чуттєве віддаляє людину від Логосу.Людина, на думку натурфілософів, — це істота «природна». Вона не може пізнавати себе відокремлено від природи, а лише як складову частку її, що має всі якості цілого і змінюється адекватно йому. Завдяки Логосу людина пізнавала сенс головних вимог космічного ладу — спорідненість з апейроном. Якщо відбувалася несправедливість (отримання індивідуальних рис у тому розумінні, що ці риси не виражали загальної справедливості), космічна необхідність виявляла себе в образі жорстокого Року, що карає. Здійснення справедливості відбувається згідно з нормами таліона і розуміється як «рівна відплата».