Комплекс гольджі

Комплекс Гольджі скла­дається з дик­тіо­сом і пухирців Гольджі, розташованих поблизу ядра і сполучених із кана­лами ендоплазматичного ретикулума. Цю орга­не­лу першим у 1898 р. описав італійський гіс­толог К. Гольджі, тому її наз­вали комп­лексом Гольджі.

Число диктіосом у клітині виз­на­ча­є­ться різними чинниками. Найбільше їх у клітинах тих частин рослин­ного ор­га­­ніз­му, де відбуваються процеси активного поділу і росту, а у клітинах вже повністю сформованих тканин їх кі­ль­кість є нез­нач­ною. У клітинах деяких водоростей є ли­ше одна диктіосома, а у вищих рослин в од­ній клітині мо­жуть бути де­сят­ки, а то й сотні таких органел.

Будова і хімічний склад. Дик­тіо­со­ма являє собою групи (в кількості 5-8) сплю­щених цистерн, обмежених агра­ну­ляр­ною мем­бра­ною, які лежать паралельно з проміжками приблизно в 10 нм. Діаметр цистерн біля 1 мкм, товщина 20-40 нм. Їхні мембрани не суцільні, а мають чис­лен­ні отвори (пори). Кожна диктіосома має два по­лю­си – реге­не­ра­ційний і секреторний. Регенераційний полюс забезпечує утво­рен­ня нових цистерн, а від секре­тор­ного від­шну­­ровую­ть­ся пу­хир­ці, після чого він руйнує­ть­ся. Цистерни можуть розширю­ватися, утво­рювати великі ва­куо­лі.

По краях цис­терн роз­мі­ще­ні дрібні пу­­хирці – пухирці Гольджі, вони здатні відокремлюватися від ор­га­не­ли і по­ши­рю­ватися по всій гіалоплазмі. У деяких клі­тинах комплекс Гольджі відсутній.

Хімічний склад комплексу Гольджі пред­с­­тавлений, насамперед, білками і ліпідами в рівному співвідно­шен­ні, не­ве­ликою кі­ль­кістю РНК і ферментами.

Функції. Комплекс Гольджі – орга­не­ла, яка безпосеред­ньо пов’я­зана з ендо­плаз­матичним ретикулумом не тільки прос­то­ро­во, але й функціо­на­льно. Канальцями ендо­плаз­ма­тич­ного ретикулума до комплексу Гольд­жі транспор­тую­ть­ся про­дукти біосин­тезу, що на­громаджуються в його пу­хирцях. По­тім ос­тан­ні відокремлюються від цис­терн і над­­ходять у гіалоплазму та вакуолі.

Крім цього, є відомості, що за участю диктіосом синтезуються ферменти, гліко­про­теїни, ліпопротеїди, фос­фо­лі­пі­ди, а та­кож деякі полісахириди високої моле­ку­ляр­ної маси. У диктіосомах відбувається не тільки синтез і мо­ди­фі­кація речовин, але й їх сортування залежно від пода­ль­шого призначення.

Деякі сполуки, які утворюються і на­ко­пичуються в пухирцях комплексу Гольд­­жі (пектин, геміце­лю­лози), вико­рис­то­ву­ю­­ться рослиною для побудо­ви первинної оболонки шляхом впро­вадження мембра­ни пухирців у плаз­ма­ле­му мо­­лодих клі­тин. Інші спо­луки, що нагромаджу­ють­ся в пухирцях (ефірні олії, слизи і деякі речо­вини вто­рин­ного син­тезу), надходять у ва­ку­олі. Такі пу­хир­ці виконують се­кре­торну функцію.

Утворення. Спосіб утворення дикті­о­сом поки що остаточно не з’ясований. Вва­жають, що в їх формуванні бере участь ендо­плаз­­матичний ретикулум шляхом злит­тя численних пухирців, які відокрем­лю­ють­ся від його канальців. Є й гіпотеза, що впродовж пе­ріо­ду існування клітини кіль­кість диктіосом у ній не зміню­є­ть­ся. У цьому випадку при поділі материнської клі­тини диктіосоми порівну розподі­ляю­ть­ся між дочірніми.

Існує думка, що ендоплазматичний ре­­ти­кулум і комплекс Гольджі функціо­на­льно утворюють єдине ці­ле, в якому дик­тіо­соми відіграють роль проміжних струк­­­тур у процесі утворення клітинних мем­бран.