Анатомічна будова стебла однодольних рослин

Однодольні найчастіше є одно­річ­ни­ми або багаторічними трав’янистими рос­ли­нами. Внут­рішня будова стебла в них дуже різноманітна. У деяких однодольних (лілійні, півникові та ін.) структура стебла подібна будові у дводо­ль­них: по­діляється на первинну кору та центра­ль­ний циліндр, ріст стебла вер­хівковий.

Характерні особливості анатомічної бу­­дови од­но­дольних рослин полягають у від­сутності камбію у за­кри­тих судинно-во­лок­нистих пучках, немає в них і справ­ж­нього вторинного приросту, межа між пер­­винною корою і центральним цилін­дром є недостатньо вираженою. Всі су­дин­но-волокнисті пучки є листковими слі­да­ми. Стеб­ла ма­ють пучкову будо­ву, колен­хі­ма в них розвинена рідко. Крім того, в однодольних провідні пучки густо пе­ре­плетені в меживузлях і роз­міщені по всьо­му по­пе­реч­ному розрізі стебла.

У стеблі однодольних рос­лин кор­ко­вий ка­мбій не утворюється, ендодерма від­сутня або слаб­­ко розвинена, серцевинні про­­мені та серце­ви­на не­по­­міт­ні. Оскільки як в однорічних, так і в багаторічних одно­до­льних рослин стебло не має кам­­бію, во­но тов­щає ли­ше доти, поки оста­точ­но сфор­муються су­дин­но-волокнисті пуч­ки.

У деяких однодольних рослин, наприк­лад, дра­цени, стебло потовщується за до­по­могою так зва­но­го кільця потов­ще­н­ня. Останнє скла­дає­ться з паренхімних клі­тин, здатних до поділу, внаслідок чого однобічно, до цен­тра утво­рю­ються но­ві елементи. У цьому кільці зовнішні клі­ти­ни по­ді­ляються постійно, а внутрішні пе­ретво­рю­ються частково на паренхімні клі­тини основної тканини, частково на про­кам­біальні пучки, які дають поча­ток но­вим, так само замкненим судинним пуч­кам.

Незважаючи на те, що кількість пуч­ків у стеблі збільшується, всі вони закриті і тому потовщуватися не можуть. Провід­ні пучки, що виникають із кільця потов­щен­ня, назива­ють­ся вторинними, в лист­ки вони не за­ходять. На відміну від пер­вин­них пучків, які колатеральні, вторинні є кон­цен­трич­ними. Деревина первинних пучків, що оточує ніжну фло­е­му, скла­дає­ться з трахеїд.

Основна паренхіма стебла однодо­ль­них має важ­ливе значення. На периферії вона утворює хло­ро­філоносну тка­нину, в якій є хлоропласти. Добре розвинена па­рен­хіма в ситника, комишу та інших рос­лин, в яких листки дрібні або стебло зов­сім безлисте. У деяких одно­до­ль­них па­рен­хіма стеб­ла стає дуже пухкою і скла­дає­ться з відмерлих клітин із тон­ки­ми стін­ками та великими міжклітин­ни­ка­ми.

Судинні пучки однодольних колате­ра­льні. У кси­лемі є дві великі симетрично розміщені судини біля флое­ми і одна або дві суди­ни з кільчастими і кільчасто-спі­ра­льними потов­щен­нями всередині клі­ти­ни. До крайньої судини, спря­мо­ваної до центру, прилягає велика повітряна по­рож­нина. Флоема пучка однодольних скла­дає­ться із ситопо­діб­них трубок та клітин-супутників. Провідні пучки містять меха­ніч­ні обкладки, побудовані із скле­рен­хі­ми.

Механічна тканина у стеблі одно­до­ль­них утворює під епідермісом склерен­хім­не кільце, яке розривається невели­ки­ми ділянками хлорофілоносної па­­­рен­хіми. Епідерма та основна парен­хі­ма склери­фі­кую­ться, їхні клі­тин­ні оболонки товща­ють і дерев’яніють. У тих однодольних, в яких не­має склеренхімного кільця, скле­рен­хіма розвиває тя­жі при пуч­ках. Іноді склеренхіма перекидається від пучка до пучка і радіальними відгалуженнями до­хо­дить до епідермісу. Деякі склеренхімні тяжі при­лягають до провідних пучків або лежать окре­мо.

Таким чином, у більшості однодоль­них анато­міч­на структура стебла характе­ри­­зується наступ­ними рисами: 1) наяв­ніс­ть лише первинної будови; 2) пучковий тип будо­ви; 3) судинно-волокнисті пучки за­криті та розсіяні по всьому стеблу; 4) чіт­ка межа між первинною корою і центра­ль­ним цилін­дром часто від­сут­ня; 5) крім скле­­рен­хіми, міц­ність стеблу забезпечу­ють також потовщені та здере­в’я­­нілі стін­ки клітин епідерми і паренхіми.