52.Причини застійних явищ в соціально-економічному і політичному житті України 70-80-х років 20 ст.

Промисловість

• не було здійснено ускрорение науково-технічного прогресу, структурна перебудова промишленности

• не змогли налагодити ефективну роботу нові види підприємств: арендне, кооперативние, частние, змішані, за участю іноземного капіталу

• не відбулося поліпшення в керівництві промисловістю

• ослаблення державного контролю за діяльністю підприємств стало відігравати руйнівну роль, тому що підприємства, одержавши певну волю, не несли повної відповідальності за свою роботу аж до банкрутства. Стали частими зриви планових поставок, розривши економічних зв'язків між підприємствами. Підприємства почали переходити на випуск тільки тієї продукції, що давала надприбуток, підвищували ціни на свої товари, не забезпечуючи їхньої якості.

• зношеність основних виробничих фондів підприємств україни склала 60 %

• збільшувалася з кожним роком кількість підприємств, змушених припинити роботу через різні порушення у виробничому процесі

Сельськое господарство

- фермерські, орендні, кооперативні господарства розвивалися повільно, тому що колгоспно-радгоспне керівництво було проти впровадження цих форм господарювання

- колгоспно-радгоспна система не забезпечувала потреб населення навіть в основних продуктах харчування. Держава була змушена ввести талони цукор, вершкове масло й ін.

Фінанси

• З 1988р. прискорилася інфляція

• В 1990р. грошове регулювання економіки заміняється, в основному, натуральним обміном.

• Національний доход України скоротився на 1,5 %, намітилася тенденція до його подальшого зниження

53.Обставини проголошення незалежності України у 1991 році.

Появу на політичній карті світу нової незалежної держави – України – зумовила низка чинників.

Зовнішні чинники:

1) поразка соціалістичного табору в «холодній війні», порушення світового балансу сил у зв'язку з розпадом соціалістичної системи;

2) помітне погіршення соціально-економічної та політичної ситуації в СРСР;

3) втрата центром контролю за подіями на місцях;

4) синхронне посилення відцентрових тенденцій у союзних республіках;

5) поразка путчу, тимчасова деморалізація консервативних сил;

6) намагання Росії зберегти домінуючу роль у після-путчовий період.

Внутрішні чинники:

1) існування в Україні системи формально легітимних (законних за радянським правом) органів державного управління;

2) бажання київської номенклатури звільнитися з-під опіки центру;

3) певна стабільність українського товарного ринку;

4) активізація націонал-демократичного крила політичних сил республіки;

5) післяпутчове посилення відцентрових настроїв у суспільній думці;

6) дотримання політичного нейтралітету армійськими формуваннями, небажання правоохоронних органів виступити проти власного народу;

7) багатовікова боротьба народу за створення власної незалежної держави.

Проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України, поклало початок перехідному періоду, суть якого – у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку: у політичній сфері – від тоталітаризму до демократії; в економічній – від командної до ринкової економіки; у соціальній – від людини-гвинтика до активного творця власної долі; в гуманітарній – від класових до загальнолюдських цінностей;

у міжнародній – від об'єкта до суб'єкта геополітики. Тобто, в цілому має бути здійснено перехід від становища «уламка імперії» – до власної державності, від формальної незалежності – до реального суверенітету.