- •1. Первіснообщинний лад на території України.
- •2. Скіфо-сарматський період.
- •3. Східні слов’яни в Ітис. До н.Є.
- •4. Передумови створення східнослов’янської держави. Політика перших київських князів.
- •5.Спільні риси та особливості правління перших київських князів.
- •6. Запровадження християнства. Значення цієї події для Русі.
- •7. Причини феодальної роздробленості Київської Русі.
- •8. Монголо-татарська навала та її вплив на соціально-економічний та політичний розвиток Русі.
- •10.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •9. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
- •11. Люблінська унія (1569 г.) Україна у складі Речі Посполитої.
- •12. Виникнення українського козацтва і Запорозької Січі
- •13. Козацько-селянські війни в Украине наприкінці хvi – в 30-і роки хviі ст. Та їх наслідки.
- •14.Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни укр.Народу під проводом б.Хмельницького.
- •16. Вплив російсько-українського договору 1654 р. На подальший соціально-економічний та політичний розвиток України.
- •17.Пошук альтернатив історичного розвитку України в добу Руїни.
- •18. Суперечності політики гетьмана і.Мазепи.
- •19. «Конституція» Пилипа Орлика як спроба створення української правової держави.
- •20.Характеристика Гетьманщини 18 ст.
- •21.Причини та етапи ліквідації царським урядом залишків української державності у другій половині 18 ст.
- •22. Гайдамацький та опришківський рухи на Правобережній Україні середини й другої половини 18 ст.
- •23. Причини та зміс національного відродження в Україні першої половини 19 ст.
- •24.Виникнення та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства
- •25.Соціально-економічне та політичне становище на Західній Україні першої половини 19 ст.
- •26.Скасування кріпосництва в Росії та його особливості й наслідки в Україні.
- •27. Особливості розвитку промисловості в Україні наприкінці 19 ст.
- •28.Національні рухи в Україні другої половини 19 – на початку 20 ст.
- •29. Виникнення політичних партій в Україні на початку 20 ст.
- •30. Діяльність українських думських громад в 1 і 2 Державних думах російської імперії.
- •31.Особливості проведення аграрної політики п.Столипіна в Україні та її наслідки.
- •32.Україна в роки Першої світової війни.
- •33.Створення Української Центральної Ради, її лідери та політична програма.
- •34. Унр і Брестський мир. Причини та наслідки радянсько-української війни.
- •35. Внутрішня і зовнішня політика Української держави гетьмана п.Скоропадського.
- •41. Радянська політика колективізації на селі. Причини та наслідки голодомору 1932-1933 рр.
- •42. Сталінська індустріалізація України та її наслідки.
- •43.Сталінський терор в Україні 30-х років 20 ст. «Розстріляне відродження»
- •44. Україна в геополітичних планах фашистської Німеччини напередодні Другої світової війни.
- •45.Мета та зміст політики «радянізації» західноукраїнських земель напередодні Другої світової війни.
- •46. Німецька окупаційна політика в Україні у 1941-1944 рр.
- •47.Радянський та повстанський визвольні рухи під час Другої світової війни.
- •48.Економічне та політичне становище в Україні після Другої світової війни.
- •49.Сталінські репресії в Україні після Другої Світової війни.
- •50. Особливості процесів десталінізації в Україні за часів хрущовської відлиги.
- •51. Характер дисидентських рухів в Україні 60-80-х років 20 ст.
- •52.Причини застійних явищ в соціально-економічному і політичному житті України 70-80-х років 20 ст.
- •53.Обставини проголошення незалежності України у 1991 році.
- •54. Державотворчі процеси в умовах розбудови незалежної України.
- •55.Соціально-економічні проблеми становлення незалежної України.
- •56.Державна символіка незалежної України та її історичне походження.
- •57. Становлення та утвердження принципів зовнішньої політики незалежної України.
- •58. Становлення і розвиток митної служби Укр. В умовах незалежності.
- •60. Східна та західна діаспора.
9. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
У 1264 р. Данило Галицький помер.
Спадкоємці Данила Галицького зберегли політичну цілісність князівства, однак суперничали за першість у ньому. Тільки на початку XIV ст. всі Галицько-Волинські землі об'єдналися під владою онука Данила Романовича князя Юрія. Останніми нащадками роду Романа були сини Юрія — Андрій і Лев. У цей час внаслідок посилення феодальних усобиць і через татарські напади єдність і могутність Галицько-Волинського князівства послабилася. Водночас на південно-західні землі починають зазіхати польські, литовські й угорські феодали. У 20-ті роки XIV ст. у боротьбі з великим князем литовським Гедиміном князі Андрій і Лев Юрійовичі загинули. З їхньою смертю припинила своє існування династія Романовичів.
Після смерті Юрійовичів галицьке боярство обрало на королівство Болеслава Мазовецького, який прийняв православну віру та ім'я Юрія. Болеслав-Юрій проводив курс на врегулювання мирних відносин з ординцями, поновив угоди з німецькими лицарями. Внутрішня політика Юрія II була спрямована на обмеження впливу боярської верхівки. Тому проти нього виникла серйозна опозиція, і в 1340 р.
його було отруєно. З цього часу західноукраїнські землі опиняються під владою чужоземних правителів.
Таким чином, розвиток Галицько-Волинського князівства був пов'язаний з успішним управлінням його князів та вдалим географічним розташуванням. Галицько-Волинські князі зуміли укріпити свої західні і південні кордони. Зросли рівень господарства західноукраїнських земель, торгівля, збільшилось населення.
Галицько-Волинські князі вели боротьбу з боярською олігархією в організації держави. Ця держава об'єднувала тільки етнографічні українські землі, і завдяки тому тут виразніше визначились ознаки української культури. Близьке сусідство з Заходом принесло українському народові нові культурні впливи і надбання. Після занепаду Києва Галицько-Волинська держава продовжила на півтора сторіччя існування державної організації і стала головним політичним центром для всієї України.
Роль Галицько-Волинського князівства як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була дуже значною. Саме воно формувало ідею державності на українських землях, оберігаючи їх від поневолення сусідніми державами.
Тобто,значення Галицько-Волинської держави:
Створення великої держави на українських землях,спадкоємиці Київської Русі,що продовжила її культурні традиції
Перша власне українська держава
Забезпечило високий рівень економічного та духовно-культурного розвитку українських земель
Захист від загарбання та асиміляції східних слов’ян
Існування цієї держави забезпечило безперервну державність на українських землях
Відкриття доступу західноєвропейських культурних впливів до українських земель завдяки орієнтації князівства на захід
10.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
Початок періоду литовської експансії припадає на 1340 рік, коли Любарт став княжити на Волині й у Галичині. До середини XIV ст. литовський князь Альгердас поїш» рив свою владу на дрібні українські князівства, розташовані на лівому березі Дніпра, а в 1362 р. його війська зайняли Київ. У1363р.литовці.рушили.на.Поділля потім протягом двох десятиліть під контроль Литви перейшли також Київська земля, Сіверщина і Поділля, внаслідок чого майже вдвічі збільшилася територія Великого князівства Литовського.
Причини лит експансії: -зростання держави завжди потребує розширення її територій; -повернення захоплених раніше руськими князями територій; -особисте збагачення литовських князів. Збагачення феодалів за рахунок земель. Методи: Ненасильницькі: литовці не руйнували старих форм життя місцевого населення; -Вони будучи менш розвинутими ніж руси перейняли від русичів всі головні форми життя: держ.устрій-князівство; військову одиницю-дружина; судову; грошову систему; мова; писемність; релігія; на всі повідні посади руських князів і бояр. Литовці в процесі експансії звільнили русичів від монголо-татарського іга. Наслідки: -утворилася русько-литовська держава, яка проіснувала до 1569; -Литва з другорядної держ перетворилася у одну з наймогутніших; -русько-лит держ ще на 1,5 ст зберегла давньорькі традиції; -загострення протиріч між Литвою і Польщею;
Уся повнота влади у Великому князівстві Литовському була зосереджена у руках великого князя. На відміну від Київської Русі князівства у Литві не мали автономії, і поступово місцеві князі були замінені на литовських намісників. по-перше, що з XVI ст. на українських землях діяли Литовські статути — кодекси середньовічного права Великого князівства. По-друге, попри те, що власне литовські землі становили приблизно лише одну десяту всієї держави, литовці не асимілювалися у східнослов'янському етносі, а навпаки, чимдалі посилювали централістські тенденції.
Одним із основних зовнішньополітичних завдань Литовської держави була боротьба з Золотою Ордою. Значною подією стала перемога литовсько-українсько-білоруського війська над татаро-монголами на Синіх Водах у 1362 р. Фактично татаро-монгольське іго на українських землях було ліквідоване за часів правління Вітовта, сина Кейстута (1392— 1430 рр.). Але виникла реальна загроза з боку Тевтонського ордену. Крім цього, після битви на Куликовому полі (1380 р.) посилювався вплив Москви. Все це зумовило для Литви вибір союзника в особі Польщі, яка до того ж потрапила в залежність від Угорського королівства.
В серпні 1385 р. у м. Крево було підписано угоду про об'єднання (унію) між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Литовський князь Ягай-ло одружується з польською королівною Ядвигою, переходить в католицьку віру, проголошує католицтво єдиною релігією для населення Литви і стає польським королем. Кревська унія, безумовно, створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією. Але разом із тим вона забезпечила посилення польської експансії на територію Великого князівства Литовського.Тому в 1392 р. у м. Острові підписується компромісна угода, за якою Польща визнавала Вітовта довічним правителем Литви. В 1398 р. він був проголошений королем литовським і руським. Тим самим фактично було відмінено Кревську унію. Продовжуючи політику централізації, Вітовт ліквідує Волинське, Подільське та Київське князівства, тим самим фактично скасувавши колишню автономію українських земель.Часи, прожиті українським народом у Великому князівстві Литовському, незважаючи на значний польський вплив і відсутність повноцінного національно-політичного розвою, мали в цілому позитивне значення.