Теми рефератів і повідомлень

1. Як отримують прісну воду.

2. Особливості води та їх значення.

3. Навіщо необхідно заощаджувати воду.

4. Людина і гідросфера

5. Екологічні функції гідросфери

6. Світові проблеми прісної води.

7. Запаси ґрунтових вод.

8. Роль льодовиків у кругообігу води.

9. Озера – маленькі моделі океану.

10. Найбільші природні озера світу.

11. Болота – проміжна ланка між озерами і підземними водами

12. Проблема водопостачання.

13. Яка вода потрібна живим організмам.

14. Скільки води потрібно людині.

15. Як можна визначити, що вода небезпечна для пиття.

16. Органолептичні властивості води.

17. Основні екологічні характеристики водойм

18. Очищення води.

19. Евтрифікація.

20. Чому і як гине риба.

21. Хімічні речовини у питній воді.

22. Питна вода України.

23. Екологічні проблеми окремих водних екосистем України

24. Методи аналізу води

25. Ресурси рибного промислу.

26. Чинне законодавство у боротьбі із забрудненням гідросфери

27. Можливості очищення стічних вод.

28. Найбрудніші річки України.

29. Проблема якості водних ресурсів України.

30. Водні перспективи України.

2.3. Безпека життєдіяльності

Оцінки ризику

Проблеми впровадження оцінок ризику

Тенденції, які сьогодні відстежуються згідно з умовами розвитку соціально-економічних систем (зміни в навколишньому природному середовищі і відповідні трансформації його ресурсної складової), потребують конкретних кроків щодо підсилення розвитку не тільки національної, але й міжнародної страхової справи. Йдеться про підтримку вирішення нагальних завдань, а саме:

• впровадження екологічно орієнтованої техносфери, що спрямована на суттєве зменшення антропогенного впливу на навколишнє середовище і, згідно з міжнародними угодами, потребує більшої уваги до розширення страхування ризиків негативних впливів на довкілля;

• раціональне використання природних ресурсів, сприяння розширенню використання у світовому масштабі поновлювальних ресурсів і заміна ними непоновлювальних, що вимагатиме страхування з метою збереження якості ресурсів, як основи для одержання в перспективі товарного продукту і відповідного прибутку;

• підвищення значення в економіці саме трудових ресурсів потребує нових підходів, які зосереджуватимуть увагу не тільки на страхуванні здоров’я, а й передбачатимуть весь комплекс заходів щодо підвищення якості трудових ресурсів та їх відтворення – в першу чергу інтелектуальної складової тощо.

Як на глобальному, так і регіональному рівнях (у межах типового природно-територіального комплексу) під час господарської діяльності виникають природні, техногенні і соціальні ризики. їх визначення вже стало найактуальнішим із завдань, розв'язання якого дасть змогу ефективно попереджувати певну кількість негативних процесів. У випадках, коли ці процеси неможливо попередити, доцільно застосовувати механізм страхування від негативних наслідків. Практика застосування вивіреного механізму оцінок ризиків дасть змогу проводити ефективну роботу з попередження або відвернення цілого ряду небажаних ситуацій і викликаних ними негативних наслідків. За даними Всесвітньої метеорологічної організації, витрати на попередження негативних наслідків у 15 разів менші витрат на ліквідацію цих наслідків.

Загальний методичний підхід

За рекомендаціями ВООЗ поняття ризику, що було визначене документами 1978 р., формулюється як очікувана частота негативних ефектів, які мають виникнути у результаті можливого впливу. І саме такий підхід до визначення впливу шкідливих факторів у компонентах навколишнього природного середовища, зокрема радіоактивних та канцерогенних речовин, на здоров’я людини досліджувався вітчизняними вченими ще на початку 70-х років. Проте ідеологічна неприйнятність зазначеного підходу і відсутність в існуючих тоді умовах відповідного нормативного поля для впровадження не дали можливості йому розвинутися.

Сьогодні ситуація докорінним чином змінилася. По-перше, вже започатковуються законодавчі основи для запровадження у сфері екологічної безпеки оцінок ризику. По-друге, відсутність надійної інформаційної бази щодо забезпечення ефективних адміністративних рішень у зазначеній сфері потребує широкого залучення конкретних кількісних показників. Саме такі показники можна отримати послуговуючись методологією оцінок ризику.

Виходячи з цього, на думку авторів, у сфері екологічної безпеки можуть бути запропоновані такі дві групи методичних підходів щодо застосування оцінок ризику:

• медико-гігієнічні – ризики здоров’ю і життю людини від різного виду негативних впливів хімічної, біологічної або фізичної природи;

• техногенні – ризики, що можуть бути завдані навколишньому природному середовищу, а також життю і здоров’ю людини від аварій, катастроф (техногенних та природних чи нещасних випадків).

Природні чинники фонового ризику

Спектр природних чинників надто широкий і досить нерівномірно розподілений по планеті. До них віднесемо перш за все катастрофічні та небезпечні природні явища: виверження вулканів, землетруси, цунамі, тайфуни, урагани, повені, значні атмосферні опади, засухи, епідемії, епізоотії тощо. Що ж до зазначених зауважимо: вони впливають на людину як безпосередньо, під час свого прояву, так і опосередковано – тобто загрозу людині несе як саме явище, так і його наслідки. І якщо явище відвернути людина не в змозі (хіба що уникнути його, покинувши небезпечну зону в разі завчасного попередження), то наслідки можна мінімізувати.

Наприклад, кількість жертв цунамі можна значно зменшити, якщо населення, що проживає в небезпечній зоні узбережжя, вчасно попередити і евакуювати на час дії цунамі. Засуха може завдати значно меншого лиха, якщо населення своєчасно забезпечити питною водою та продуктами харчування. Значно важче відвернути жертви землетрусу, однак і їх можна суттєво зменшити за умови будівництва сейсмостійких будівель (завчасне попередження малоймовірне).

Конкретні небезпечні метеорологічні явища та природні катастрофи, як зазначалося, притаманні певним географічним зонам і мають різні масштаби прояву за своїми наслідками. Так, цунамі найбільш небезпечні для низинних територій узбережжя океанів і породжуються виверженням вулканів та землетрусами, що відбуваються на дні океану. Для таких регіонів характерні також урагани і тайфуни. Засухи поширені на планеті не меншою мірою, повені та паводки проявляються досить часто майже у всіх регіонах світу. Епідемії та епізоотії мають місце в країнах Азії, Африки та Південної Америки.

За останнє десятиріччя природні катастрофи забрали життя 665 тис. осіб. Понад 90% випадків – унаслідок повеней та посух. Таким чином, виходячи з визначення ризику як імовірності події, явища, можемо приблизно оцінити середню для планети вірогідність загинути впродовж року від природних катастроф: 6,6510⁴/610⁹ (відношення середньорічної чисельності загиблих до усередненої за 10 років чисельності населення Землі). Отримуємо величину на рівні 1.110ˉ⁵.

Джерелами природних ризиків виступають негативні процеси і явища, зміни клімату, а також потужні антропогенні навантаження на навколишнє природне середовище та залежні від них наслідки. Саме динаміка, що спостерігається в зазначених процесах як планети в цілому, так і її окремих регіонів, починає все більше привертати увагу вчених і фахівців. Ці процеси потребують досконалого вивчення, що надасть можливість, з одного боку, – прогнозувати негативні наслідки та визначати збитки, які вони завдаватимуть, а з другого – визначати саме ті першопричини, усунення яких може пом'якшити наслідки і суттєво знизити збитки. На сьогодні є можливість вдосконалити запропоновану типізацію природних надзвичайних ситуацій, виходячи із нагальних завдань страхової справи (табл. 2.8).

Принагідно зауважимо, що територія України та її населення не потерпають ні від вулканічної діяльності, ні від цунамі – їй не властиві тайфуни, рідким явищем є епізоотії, малоймовірними – землетруси. Певного клопоту завдають повені, паводки, аномальні метеорологічні явища на зразок сильних опадів чи екстремальних для наших широт температур.

Окрім перелічених, людина у своєму житті наражається на інші види небезпеки природного походження. Наприклад, можна втопитися у водоймі (під час купання, чи провалившись під лід); смертельно отруїтися грибами; загинути від блискавки тощо.

Майже кожна людина знає про ці загрози, знає, як їх уникнути, та все одно щороку з кимось щось подібне трапляється.

Таблиця 2.8. Типізація надзвичайних ситуацій (НС) за важкістю наслідків

Категорії НС	Наслідки, викликані НС та механізми їх подолання чи пом’якшання
Дуже легкі	Завдана незначна шкода навколишньому середовищу, порушені окремі комунікації. Відновлення його відбувається за 3 доби. Кількість осіб, що відчули вплив НС, налічує не більше 100. Може здійснюватися страхування індивідуальних ризиків через мережу вітчизняних страхових організацій.
Легкі	Завдана легка шкода навколишньому середовищу. Можуть відбутися порушення комунікацій або окремих споруд населеного пункту, втрата урожаю. Усунення екологічних наслідків може бути здійснене за рахунок поновлювального потенціалу природного середовища протягом року. Кількість постраждалих, що відчули вплив НС, налічує від кількох сотень, але не більше 1000 осіб. Може реалізовуватися механізм страхування юридичних і фізичних осіб, їх майна через мережу вітчизняних страхових організацій.
Середні	Завдана відчутна шкода навколишньому середовищу. Можуть бути порушені комунікації або окремі споруди декількох населених пунктів, завдані збитки урожаю. Ліквідація екологічних наслідків може відбутися протягом 3-5 років за участі людини. Кількість постраждалих, що відчули вплив НС, налічує від кількох тисяч, але не більше 100 тис. осіб, Потрібне залучення коштів держави до страхування колективних ризиків (механізм перестрахування).
Важкі, потужні	Завдаються різного типу збитки, за яких зазнає руйнації навколи­шнє середовище. Його відновлення може відбутися лише частково (за 5-7 років). Кількість постраждалих, що відчули вплив НС, налічує від кількох сотень тисяч до мільйона. Покриття збитків має передбачатися переважним чином через відповідні державні фонди, а страхові організації мають залучатися для ефективного забезпечення страхової справи.
Нищівні	Спричиняються різного типу нищівні збитки. Руйнування призводять до втрати протягом економічно прогнозованого періоду відновлювальної здатності природного середовища. Потрібна належна підтримка світової спільноти, міжнародних фондів, Всесвітнього банку тощо.

Не дають бажаного результату попередження в засобах масової інформації, організаційні та технічні заходи, що вживаються відповідними органами. Проте з року в рік ми отримуємо сумні повідомлення про чергові жертви власної необачності. Саме тому доцільно визначати параметри фонового ризику.