Вплив забруднювальних речовин на організм людини

Забруднені понаднормовими домішками недоброякісні харчові продукти можуть спричинювати харчові отруєння мікробного походження, різні інфекційні захворювання та гельмінтози. Хімічні речовини в організмі людини розносяться кров’ю і розподіляються в органах, тканинах і клітинах. Кількість хімічних речовин, що накопичуються в організмі, залежить від розподілу їх у тканинах і клітинах, мікроклімату, способу введення та експозиції, віку, статі та інших факторів. Завдяки опірності організму більшість хімічних речовин та їхніх метаболітів виводяться калом, сечею, повітрям, яке видихається, з потом через шкіру та зі слиною і грудним молоком.

Токсичність хімічних речовин характеризують її абсолютно смертельною дозою – мінімальною дозою, за якої досліджувані тварини гинуть, а також середньою смертельною дозою, за якою їх гине 50%. Смертельну дозу хімічної речовини виражають у міліграмах на один кілограм маси тіла. Сторонні речовини дуже небезпечні для організму дитини, коли фізіологічні захисні бар’єри ще недостатньо сформувалися, а також для жінок-годувальниць.

Хімічні речовини здатні накопичуватися в організмі й виявляти ефект сумації, коли до негативного впливу однієї речовини додається ефект дії іншої. Ці властивості характерні для багатьох речовин і залежать від їхніх хімічних та фізичних властивостей (розчинності у воді й жирах тощо). Хімічні речовини можуть депонуватися в печінці, мозку, надниркових залозах та інших органах. Органічні сполуки цинку, срібла та інших металів, що розчиняються в жирах, можуть уражати центральну нервову систему.

У процесі метаболізму токсичних речовин можуть утворюватися нові речовини, отруйна дія яких сильніша порівняно з речовинами, що надійшли в організм. Так, при введені паратіону після альдрину утворюється параоксон, токсичність якого значно вища. Дія деяких фосфорорганічних сполук послаблюється, якщо попередньо в організм ввести фенобарбітал або хлорциклін.

Хімічні речовини, що потрапляють в організм з їжею, можуть спричинювати ракові захворювання шлунка й кишок. Канцерогенними є мінеральні масла й ароматичні аміни, епоксидні смоли, лактони, пероксидні та деякі аліфатичні органічні сполуки. Вони спричинюють захворювання на рак шкіри, сечового міхура та інших органів. До хімічних канцерогенних сполук належать також 3, 4-бензпірен, 2-ацетиламінофлуорен, 4-диметиламіноазобензол, етилкарбонат, тетрахлорметан та інші. Нітрозодиметиламін та інші нітрозамінники часто містяться у харчових продуктах.

Мікотоксини, що є продуктами життєдіяльності деяких нижчих грибів і рослин, шкідливо діють на тварин і людей. Вони зумовлюють захворювання ерготизм, яке супроводжується судомами, галюцинаціями тощо. Ця хвороба виникає в разі споживання хліба, випеченого з борошна, яке було забруднене продуктами життєдіяльності нижчих грибів.

Усі хімічні речовини токсичні, якщо вони потрапляють в організм у значній кількості. Навіть нешкідливі речовини, якщо їх вживають у великих дозах, можуть несприятливо впливати з небажаними наслідками. Понад 75% усіх захворювань спричинюють хімічні канцерогени, які потрапляють в організм з повітрям, що вдихається, їжею та напоями. Особливо небезпечні канцерогенні сполуки арсену – гази, пестициди, косметичні засоби, тютюн та ін.

Р изики життю і здоров’ю людини

Проведений впродовж 2003 року аналіз інформації, яка щоденно надходить в Інтернет, дав можливість визначити, що загальносвітовий ризик людини постраждати від техногенної катастрофи становить 4,310ˉ⁶, в тому числі загинути – 1,910ˉ⁶, бути пораненим – 2,41 ІЗˉ⁶. Дослідження динаміки впливу техногенних катастроф на населення планети вказує, що на кінець року відбувалося зростання жертв техногенних аварій. По кількості загиблих та постраждалих – на перших місцях морські та автомобільні катастрофи. Вагомий внесок до статистики морських катастроф за 2003 рік зробили аварії паромів в таких країнах як Бангладеш, Нігерія, Конго. По кількості загиблих в автомобільних катастрофах лідерами стали такі країни як Іран та Індія. Це свідчить про те, що зазначені трагічні випадки спостерігаються в країнах, які оснащені недосконалою техногенною інфраструктурою.

В свою .чергу, ризик постраждати від природної катастрофи у 2003 р. становив – ІД-ІОˉ⁵ (загинути – 6,210ˉ⁶; бути пораненим – 4,810ˉ⁶). Дослідження динаміки постраждалих від природних катастроф дало змогу зафіксувати три піки: перший обумовлений землетрусом у 6,8 бала за шкалою Ріхтера (Алжир, 21.05.2003 р.); другий – небувалою серпневою спекою в Західній Європі, яка спричинила загибель тільки у Франції близько 5 тис. чоловік; третій – сильним землетрусом у 6,9 бала за шкалою Ріхтера (Іран, 26.12.2003 р.), де за найоптимістичнішими підрахунками загинуло близько 25 тис. чоловік.

На відміну від таких традиційних загроз здоров’ю людини, сьогодні головну увагу починає привертати постійно зростаючий ризик постраждати внаслідок збройного конфлікту або теракту.

П ерспективи впровадження системи міжнародних екологічних стандартів в Україні

Сучасна концепція прогресу полягає у зростанні кількісних показників над якісними. Вихід з кризи лежить на шляху реформування мислення, зміни відношення людини до природного середовища.

З метою стійкого розвитку конкурентоспроможної держави необхідно створити умови для побудови в Україні еколого-соціального типу ринкової економіки. У сучасних умовах основна роль регулюючих функцій відводиться державі, оскільки масштаби даного питання виходять за межі компетенції окремих підприємств і галузей. Держава зобов’язана взяти цей процес під жорсткий контроль. Державне регулювання є системою заходів законодавчого, регулюючого І контролюючого характеру. Ефективне державне управління дозволить вирішити ті проблеми, які неможливо вирішити лише ринковими механізмами. Це особливо важливо для України, яка характеризується високим рівнем концентрації шкідливих виробництв. Процес формування економіки нашої держави підсилює потребу в поглибленні стратегії сталого розвитку, зокрема в окремих промислових регіонах. Програма сталого розвитку, прийнята на Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., реалізується дуже повільно, хоча знайшла віддзеркалення в Концепції сталого розвитку України, затвердженої Кабінетом «міністрів у 1997 р. (Черниченко Г.А.).

Проте в рамках Уругвайського раунду переговорів за Всесвітньою торговою угодою і зустрічі на вищому рівні по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році було прийнято рішення про розробку ISO 14000. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO). Моделлю для стандартів стали британські стандарти BS 7750, опубліковані в 1992 році, у здійсненні яких зараз добровільно беруть участь близько 500 компаній. Система стандартів ISO 14000 також використовувала модель міжнародних стандартів, що зарекомендувала себе, по системах контролю якості продукції (ISO 9000), відповідно до яких зараз сертифіковано більше 70000 підприємств і компаній . по всьому світу. Предметом системи міжнародних стандартів ISO 14000 є організація системи екологічного менеджменту на підприємстві, що відрізняє дану систему від інших природоохоронних стандартів, які направлено на виконання кількісних параметрів (наприклад, на зниження обсягів викидів забруднюючих речовин) або на нові технології, які необхідно впроваджувати замість старих. Передбачається, що система стандартів повинна забезпечувати зменшення несприятливих дій на навколишнє середовище на трьох рівнях:

1. Організаційний – через удосконалення екологічної політики підприємств.

2. Національний – через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компоненту державної екологічної політики.

3. Міжнародний – через поліпшення умов міжнародної торгівлі.

Стандарти ISO 14000 є «добровільними». Вони не замінюють законодавчих вимог, а забезпечують систему визначення того, яким чином компанія впливає на навколишнє середовище і як виконуються вимоги законодавства.

Все більше компаній усвідомлюють переваги міжнародної сертифікації, і, не дивлячись на добровільність стандартів, за оцінками фахівців, через 10 років від 90 до 100 відсотків великих компаній, включаючи транснаціональні компанії, будуть сертифіковані відповідно до ISO 14000. Прагнення підприємств одержати сертифікацію по ISO 14000 пов’язано в першу чергу з тим, що така сертифікація сприяє іміджу компаній на міжнародних ринках (наприклад, ЄС оголосив про свій намір допускати на ринок країн Союзу тільки 150-сертифіковані компанії).

Щодо України, то вона поки що сильно відстає від решти світу в області впровадження міжнародних стандартів, у тому числі і ISO 14000: не більше десятка українських компаній володіє відповідним документом. Це пов'язано, в першу чергу, з необхідністю крупних вкладень, передуючих сертифікації.

Українські підприємці вже встигли оцінити можливості, які дає наявність міжнародного екологічного сертифікату, тому використовують будь-яку можливість для його отримання – привертають західні гранти, гроші зарубіжних партнерів і т.п. Адже ISO 14000 – ефективна конкурентна зброя на ринках розвинених країн.

Одним із чинників підвищення національної конкурентоспроможності є можливості, які надає Україні Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, підписаний 11 грудня 1997 р. в м. Кіото (Шапоренко О.І).

Згідно зі ст. З Протоколу, країни-учасниці повинні разом забезпечити, щоб їх сукупні антропогенні викиди парникових газів в еквіваленті діоксиду вуглецю не перевищували встановлених для них кількісних обмежень, а в період дії прийнятих на себе зобов’язань – з 2008 до 2012 рр. – скоротили викиди таких газів принаймні на 5 % порівняно з 1990 р. При цьому ст. 6 Протоколу передбачено, що будь-яка Сторона може передавати будь-якій іншій Стороні або купувати в неї одиниці скорочення викидів, отримані в результаті проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів із джерел парникових газів у будь-якому секторі економіки. У такому разі сертифіковані одиниці скорочення викидів, які будь-яка Сторона купує в іншої Сторони, додаються до кількості, встановленої Протоколом для країни-покупця. І навпаки. Завдяки такому порядку набуття сертифікованих одиниць скорочених викидів країна-покупець отримує змогу розвивати на своїй території виробництва зі шкідливими викидами, а країна-продавець отримує джерело надходження валютних коштів.

Проте, продаж Україною сертифікованих одиниць скорочення викидів парникових газів значною мірою заважатиме розвитку вітчизняної металургії, завдяки якій Україна отримує значні валютні надходження, особливо зараз.

Слід зауважити, що і США відмовилися підписати Кіотський протокол, оскільки вважають його таким, що завдає шкоди. На думку американських експертів, спроба зменшити виробництво тепличного газу призведе до економічного занепаду у розвинених країнах і жодним чином не вплине на країни, що розвиваються, які на даний момент є найбільшими виробниками тепличного газу.

Таким чином, зміни політичної й економічної ситуації в Україні вимагають не просто корегування національної нормативно-правової бази в області екологічного менеджменту і приведення її у відповідність до Західноєвропейських стандартів, але і впровадження нових для України підходів у залученні до процесів ухвалення екологічних рішень широких кіл громадськості. У цьому процесі істотна роль повинна належати регіональним і місцевим планам екологічних дій (LEAP і RЕАР), що розробляються зараз в Україні. Основоположними інструментами реалізації цих планів повинні бути екологічний аудит і екологічний менеджмент підприємств.

Нині в умовах зростання захворюваності в екологічно неблагополучних регіонах постає необхідність побудови комплексної, системної оцінки діяльності підприємств з погляду їх дії не тільки на • навколишнє природне середовище, але і, перш за все, на здоров'я людини, для чого необхідна державна програма розвитку, екологічної, економічної і соціальної безпеки, що матиме комплексний характер.

Д обова періодичність коливання

інтенсивності фізіологічних процесів

в організмі людини

1-3 год.:	максимальна активність жовчного міхура. „Важкі години” печінки в її напруженій діяльності – йде велика боротьба з отруйними речовинами в організмі.
1-4 год.:	тиск крові і чистота дихання мінімальні. Тіло відпочиває, організм фізично повністю виснажений і особливо чутливий до болю.
1-5 год.:	знижена температура тіла. Мінімальна кількість цукру в крові. Тіло працює на найменших „обертах”, але слух загострений і дуже реагує на шум.
2 год. ночі:	різке звуження капілярів кровоносних судин.
2-5 год.:	мінімальна фізична активність (людина слабка). Мінімальна працездатність легень, пульс і дихання найбільш повільні.
3-5 год.:	максимальна активність печінки.
3 год.:	найнижчий тиск крові.
4 год.:	найменша частота пульсу. Мозок постачається найменшою кількістю крові. Це час, коли найчастіше помирають люди.
4-5 год.:	максимальна активність кісткового мозку.
5 год.:	мінімальна температура тіла. Нирки вільні і нічого не виділяють. Пробудження від сну бадьоре.
5-6 год.:	відчуття голоду. Навіть якщо людина хоче спати, її тіло пробуджується. Тиск підвищується.
5-7 год.:	максимальна активність легень. Серце б’ється швидше.
6-7 год.:	найменша швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Імунологічний захист організму особливо сильний.
7-9 год.:	максимальна активність товстого кишечнику. Зниження активності шлункових проток і роботи шлунку.
9 год.:	максимальний вміст адреналіну в крові. Підвищується психічна активність, зменшується чутливість до болю. Кров’яний тиск знижується до мінімуму. Серце працює на повну потужність.
8-12 год.:	перший підйом працездатності (людина сильна).
8-9 год.:	тіло відпочило, печінка повністю звільнила організм від отруйних речовин. У цей час особливо шкідливий для печінки алкоголь.
9-10 год.:	максимальна кількість цукру в крові.
9-11 год.:	максимальна активність шлунка.
10 год.:	перший пік підвищеної працездатності (найсильніша людина).
11-12 год.:	відчуття голоду. Серце продовжує працювати ритмічно.
11-13 год.:	максимальна активність підшлункової залози і селезінки. Печінка відпочиває, в кров поступає невелика кількість глікогену.
12 год.:	максимальне пробудження біологічно активних точок шлункових проток. Максимальне відчуття голоду. Обід краще перенести на 1 год. пізніше.
13 год.:	різко знижується працездатність органів кровообігу. Минув перший період активності, відчувається втома.
13-15 год.:	мінімальна фізіологічна активність (найслабша людина). Максимальна активність серця.
15-17 год.:	максимальна активність тонкого кишечнику.
15-19 год.:	другий підйом працездатності (людина стає сильною). Органи почуттів напружені до краю, особливо нюх і смак.
16 год.:	максимальна кількість азоту в крові. Рівень цукру в крові підвищується, але після цього наступає спад його кількості.
16-17 год.:	відчуття голоду.
16-18 год.:	найбільш високий вміст гемоглобіну в крові.
17 год.:	другий пік підвищеної працездатності.
17-19 год.:	максимальна активність сечового міхура. Наступає дуже поганий час для алергетиків. Психічна стабільність на нулі. Людина нервова, може посваритися через дрібниці.
17-20 год.:	максимальна активність лімфатичних вузлів і селезінки.
18 год.:	максимальна температура тіла, максимальне число скорочень серця (пульс), розширення капілярів, Максимальна кількість адреналіну в крові. Психічна бадьорість поступово зменшується. Знижується відчуття фізичного болю.
19-21 год.:	максимальна активність нирок. Тиск крові підвищується, починаються головні болі.
20 год.:	мінімальна кількість азоту в крові. В цей час вага людини досягає максимуму, реакції – дивовижної швидкості.
21 год.:	різкий спад працездатності органів кровообігу. Зменшується працездатність серцевого м’язу.
21-22 год.:	максимальна швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).
21-23 год.:	максимальна активність судинної системи. Кров переповнена білими кров’яними тільцями. Температура тіла знижується.
22-23 год.:	фізіологічний спад (перебудова організму на нічний цикл).
23 год.:	початок сну.
24-1 год.:	пік несправжньої продуктивності у людей вечірнього типу.
24-1 год.:	відчуття голоду у „сов”.