- •1.1. Історичний шлях становлення й розвитку екології
- •1.2. Тенденції розвитку екологічної освіти майбутніх фахівців у контексті угод Болонського процесу
- •1.3. Екологічна компетентність майбутніх фахівців водного транспорту як складова професійної компетентності
- •Галузевий стандарт спеціальності «Морський та річковий транспорт»
- •Фахівців водного транспорту
- •1.4. Наступність змісту екологічної освіти студентів вищих навчальних закладів водного транспорту
- •Обсяг екологічної підготовки (бакалавр)
- •Обсяг екологічної підготовки (спеціаліст)
- •Формуванні екологічної компетентності студентів
- •Рекомендована література
- •Тести Тести з однією правильною відповіддю
- •Тести з декількома правильними відповідями
- •Теми для дискусій
- •Хрестоматійно-довідникові матеріали
- •2.1. Загальна екологія
- •(«На усіх не вистачить»)
- •Рослинний світ України нараховує 4500 видів папоротеподібних голонасіннєвих, квіткових рослин. Понад 200 видів з них мають цілющі властивості, більш як 100 з них визнані офіційною медициною.
- •Система заходів щодо охорони фауни
- •Джерела інформації
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.2. Водні ресурси та їх раціональне використання
- •М іська вода
- •0Сновні гідролого-екологічні характеристики річкових систем
- •1. Підземні води і живлення малих річок
- •2. Гідрохімічний режим та оцінювання якості річкових вод
- •Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення
- •Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення із суден
- •Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення береговими об’єктами
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.3. Безпека життєдіяльності
- •Проблеми впровадження оцінок ризику
- •Вплив забруднювальних речовин на організм людини
- •Екологічно безпечні продукти харчування
- •Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів
- •Харчування в умовах радіаційного забруднення
- •Міжнародні акти в галузі охорони навколишнього природного середовища, стороною яких є Україна.
- •О ргани Міністерства екологічної безпеки
- •Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну безпеку
- •Джерела інформації
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.4 Екологічне законодавство
- •Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (витяг)
- •Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (витяг)
- •Закон України «Про тваринний світ» (витяг)
- •Закон України «Про екологічну експертизу» (витяг)
- •Система спостережень за станом навколишнього природного середовища України
- •Перелік міжнародних угод в галузі охорони навколишнього середовища
- •Теми рефератів і повідомлень
- •Масштаби антропогенного впливу на біосферу за рік
- •Земельний фонд планети
- •Число видів рослин і тварин Землі
- •Біомаса організмів Землі
- •Зменшення видового різноманіття Землі після 1600 року
- •Земельні угіддя – складові національної екологічної мережі
- •Перелік Природоохоронних заходів, фінансування яких здійснюється з державного бюджету за розділом «Охорона навколишнього
- •Загальний розподіл коштів для реалізації Програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 рр.
- •Охоронні території та об’єкти природно-заповідного фонду України
- •Державні заповідники і національні природні парки України
- •Деякі види рослин, занесені до Червоної книги України
- •Головні забруднювачі та їх дія
- •Поновлюваність природних вод у
- •Основні забруднювальні речовини по галузях промисловості
- •Джерела забруднення водних ресурсів України
- •Кількість стічної води на 1 т готової продукції, м/ куб.
- •Критерії оцінювання бактеріального забруднення води за колі-індексом
- •Гранично допустимі концентрації (гдк) токсинних речовин у питній воді
- •Гігієнічні вимоги до складу та властивостей води
- •Гдк шкідливих речовин у водних об’єктах господарсько-питного та культурно-побутового водокористування
- •Коефіцієнт ступеня небезпечності різних видів випромінювань
- •Вміст хімічних елементів у біосфері й організмі людини
- •Вплив вихлопних газів автомобілів на здоров’я людини
- •Ставки платежів за викиди забруднювачів у країнах єс та в Україні (євро/т)
- •Вплив електричного поля промислової частоти на організм людини
- •1 Група – особи , які зазнають впливу електричного поля до 30 хв/добу; 11група – до 120 хв/добу; 111 група – майже цілодобово
- •Вартість виробництва електроенергії за різними технологіями
- •Приблизні терміни впровадження міжнародних квот на матеріали та енергетичні ресурси
- •Споживання ресурсів і утворення відходів (на одного мешканця в день)
- •Співвідношення технологій переробки твердих
- •Міжнародні природоохоронні організації
- •Площі забруднених територій країн снд
- •Сировина та ресурси, що надходять у місто з населенням 1 млн. Мешканців
- •Екологічні кризи і екологічні революції в історії людства
- •Індекс екологічного благополуччя країн світу (від 1 до 100)
- •Екстремальні природні явища, зареєстровані в історичних джерелах
- •Політичні Правові Економічні
- •Термінологічний словник
Екологічно безпечні продукти харчування
Всесвітня громадська природоохоронна організація Грінпіс сформулювала ознаки „екологічно безпечної” продукції:
продукція має бути нетоксичною і не містити шкідливих домішок;
вироблятися за допомогою енергозберігаючих технологій;
виготовлятися з відновлюваних ресурсів, добування яких не руйнує екологічну систему;
призначатися для тривалого й багаторазового використання;
легко розбиратися, ремонтуватися, перероблятися й мати взаємозамінні складові частини;
мати мінімальну кількість упаковки, виробленої з перероблених або непридатних для повторного використання матеріалів;
передбачати можливість вторинного використання або включатися в колообіг речовин у природі після закінчення терміну дії.
З урахуванням цих ознак сформулюємо ознаки „екологічно безпечних” харчових продуктів:
вони повинні містити набір макро - та мікроелементів, необхідних для здорового і збалансованого харчування людей;
мають бути нетоксичними й не містити шкідливих домішок;
виготовлятися за допомогою енергозберігаючих безвідходних та маловідходних технологій за мінімальних витрат сировини і енергії та мінімальних відходів виробництва, що завдавали б мінімальної шкоди довкіллю;
призначатися для тривалого харчування;
харчові відходи виробництва та споживання повинні перероблятися, продукти переробки використовуватися в господарстві, а розсіюванні відходи – включатися в природний біогеохімічний колообіг речовин і енергій;
харчові добавки різного призначення не повинні містити токсичних інгредієнтів, що призводять до неприємних та негативних наслідків для здоров’я людей;
продукти харчування не повинні утворювати токсичні речовини та супроводжуватися шкідливими мікробіологічними перетвореннями на всіх стадіях виробництва, зберігання та споживання;
тара та упаковка мають бути багаторазового використання, передбачати можливість вторинного використання матеріалів або включатися в природний колообіг речовин;
продукти повинні мати сертифікат якості та всі необхідні відомості щодо складу продукту, умов зберігання та виробника продукції.
Для дотримання екологічної безпеки виробництва всі його стадії мають відповідати вимогам «зелених» технологій. Усі відомості щодо виробництва та послуг мають бути доступними. Споживачі повинні мати право на громадський контроль виробленої харчової продукції.
Для поліпшення якості в харчові продукти вводять різні біологічно активні добавки, покликані поповнити дефіцит багатьох вітамінів, мінеральних елементів, ненасичених жирних кислот, різних видів харчових волокон тощо. Особливо корисними є полікомпонентні рослинні суміші виготовлені з натуральної сировини, такі як фруктово-ягідні, зернові й цитрусові концентровані екстракти з різних трав. Вони сприяють нормальному травленню й виведенню з організму токсичних і канцерогенних сполук та радіонуклідів.
У багатьох напоях та продуктах використовують полісолодові екстракти з пророслого зерна вівса, пшениці, кукурудзи та ін. Вони багаті за набором вітамінів, амінокислот, білків, ферментів, фітогормонів, мінеральних та інших біологічно активних речовин. Вживання їх підвищує резистентність організму людини, поліпшує працездатність та загальний стан здоров’я.
Для продуктів щоденного вжитку слід обмежити використання синтетичних барвників. Харчові барвники не повинні містити солей ртуті, селену, хрому, вільних ароматичних амінів, вищих ароматичних вуглеводнів та інших шкідливих для організму речовин.
Для надання продуктам привабливого вигляду, приємного аромату, консистенції та поліпшення їх якості застосовують різні ароматизатори, загусники, емульгатори й стабілізатори. Для консервування продуктів використовують заморожування, теплову обробку (сушіння, копчення), квашення, зброджування, соління та різні фізичні методи, що ґрунтуються на використанні ультрафіолетового, інфрачервоного та іонізуючого випромінювання, а також ультразвукового поля. Для подовження терміну зберігання харчових продуктів використовують різні природні консерванти: кухонну сіль, харчові жири й олію, оцет, цукор, етанол, оксид карбону (ІV), азот та різні кислоти – молочну, лимонну, винну, бензойну, мурашину тощо.
Для обмеження потрапляння перелічених речовин в організм людини встановлені певні нормативи, що регламентуються ГДК і ДЗК їх в організмі людини. Так, гранично допустима норма мурашиної кислоти в організмі людини не повинна перевищувати 0,5 мг на 1 кг маси тіла, пропіонату натрію і кальцію, які використовують для запобігання пліснявінню хліба й плавлених сирів – 3 мг на 1 кг.
Як консервант використовують антибіотики – препарати тетрациклінового ряду, пеніцилін, субтилін, стрептоміцин, левоміцетин, бацитроцин та ін. Під час зберігання продуктів уникають дії кисню повітря й світла. Тому продукти зберігають у темному й холодному приміщенні з використанням повітронепроникної упаковки. При цьому можуть також використовуватись антиоксиданти – речовини , що блокують ланцюгову реакцію утворення вільних радикалів. Однак, їх використання пов’язане з проблемою токсичності й безпеки. Так, при використанні такого антиоксиданту, як аскорбінова кислота її максимальна доза в продукті не повинна перевищувати 15 мг на 1 кг маси тіла.
