Вимоги ринку праці до рівня екологічної компетентності фахівця

Галузевий стандарт спеціальності «Морський та річковий транспорт»

Мета: формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту

Підходи: науковий (поняття, закономірності, інформація); системний (усвідомлення професійної екологічної підготовки як цілісного утворення); ціннісний (усвідомлення необхідності відповідально ставлення до навколишнього природного середовища в процесі професійної діяльності); нормативний (засвоєння сукупності екологічних норм, законів, правил, що регулюють професійну діяльність); особистісно-діяльнісний (формування професійних вмінь екологічної діяльності)

Зміст: знання, вміння, навички, ціннісно орієнтовані позиції, досвід соціально-творчої і еколого-професійної діяльності

Критерії і показники сформованості екологічної компетентності

Рівні екологічної компетентності

Педагогічні умови

Створення моти-вації на свідоме засвоєння еколо-гічних знань для подальшого вик-ористання у про-фесійній діяльності і побуті

Впровадження ін-новаційних осо-бистісно-діяльніс-них педагогічних технологій

Забезпечення зміс-тового наповнення й дотримання насту-пності екологічної освіти на усіх етапах професійної підготовки

Розроблення начально-методичного супроводу формування екологічної компетентності (мето-дичний комплекс, консу-льтування викладачів професійно-орієнтованих дисцилін

Результат: екологічно-компетентний фахівець

Рис. 1.4. Модель формування екологічної компетентності майбутніх

Фахівців водного транспорту

формуванні духовних, теоретико-пізнавальних передумов, морально-етичного ставлення до навколишнього середовища у професійній діяльності та повсякденному житті. Морально-етичне ставлення до природи на усіх етапах життєдіяльності визначатиме стан емпатії в суб’єкт-суб’єктних міжособистісних відносинах і суб’єкт-суб’єктних відносинах між людиною та природою, що зумовлює соціальну активність особистості. Когнітивний (знанієво-змістовий) – забезпечує науковість та інноваційність знань, заснованих на перевірених наукою та практикою положеннях. Ураховує особливості і варіативність змісту освітніх та екзистенційних потреб, мотивів особистості на різних етапах її еколого-професійного становлення. Водночас має місце низка проблем, серед яких велика кількість наукової інформації, яка дедалі частіше випереджає можливості їх усвідомленого набуття. Діяльнісний (практично-технологічний) – забезпечує формування практичних вмінь екологічної діяльності (професійної та побутової); передбачає створення умов, за яких учням не просто передаються певні екологічні знання, а за допомогою усієї системи педагогічних технологій моделюється й відтворюється зміст реальної діяльності людей у природі та суспільстві. Нормативний – спрямований на засвоєння та упровадження системи екологічних норм, законів, приписів, правил щодо діяльності й поведінки кожної особистості як громадянина взагалі, й фахівця зокрема¹.

Перебіг формування екологічної компетентності вимагає впровадження сукупності педагогічних умов. Передусім, це створення мотивації на свідоме засвоєння екологічних знань для подальшого використання у професійній діяльності і побуті; впровадження інноваційних особистісно-діяльнісних педагогічних технологій; забезпечення змістового наповнення й дотримання наступності екологічної освіти на усіх етапах професійної підготовки; розроблення начально-методичного супроводу формування екологічної компетентності (методичних, дидактичних матеріалів супровід передбачає й консультування викладачів професійно-орієнтованих дисциплін).

Таким чином, процес формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту можна представити у вигляді моделі, створення якої ураховує сучасні вимоги ринку праці й галузевий стандарт відповідної спеціальності; відображає мету і зміст цієї підготовки; окреслює педагогічні умови процесу формування та кінцевий результат – екологічно-компетентний фахівець (Рис. 1.4).