Міжнародні акти в галузі охорони навколишнього природного середовища, стороною яких є Україна.

1. Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою. Москва, 1963 р. Ратифікований у 1963 р.

2. Конвенція ВООЗ про захист від іонізуючої радіації. Женева, 1960 р. Ратифікована у 1969 році.

3. Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення. Лондон, Москва, Вашингтон, 1971 р. Ратифікований у 1971 році.

4. Конвенція про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів біологічної та токсичної зброї та їх знищення. Лондон, Москва, Вашингтон, 1972 р. Ратифікована у 1975 році.

5. Конвенція про запобігання забрудненню моря скидами відходів та інших матеріалів. Лондон, 1972 р. Ратифікована у 1975 році.

6. Конвенція про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє природне середовище. Женева, 1979 р. Ратифікована у 1978 році.

7. Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Женева, 1979 р. Ратифікована у 1980 році.

— Протокол про довгострокове фінансування спільної програми спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані в Європі «ЕМЕП» до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Женева, 1984 р. Ратифікований у 1985 році.

• Протокол про обмеження викидів сірки, принаймні на 30% до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Хельсінкі, 1985 р. Ратифікований у 1986 році.

• Протокол про обмеження викидів окисів азоту чи їх транспортних потоків до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Софія, 1988 р. Ратифікований у 1989 році.

8. Конвенція про оперативне сповіщення у випадку ядерної аварії. Відень, 1986 р. Ратифікована у 1986 році.

9. Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії чи аварійної ситуації. Відень, 1985 р. Ратифікована у 1986 році.

10. Монреальський протокол щодо речовин, руйнуючих озоновий Шар. Монреаль, 1987 р. Ратифікований у 1986 році.

10. Конвенція про охорону світової культурної Та природної спадщини. Париж, 1972 р. Ратифікована у 1988 році.

10. Конвенція про біологічне різноманіття. Ріо-де-Жанейро, 1992 р. Підписана у 1994 році.

11. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення. Бухарест, 1992 р. Підписана у 1992 році, ратифікована у 1994 році.

12. Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату. Ріо-де-Жанейро, 1992 р. Підписана 11.06.1996 p., ратифікована 29.10.1996 р.

15. Конвенція про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів. Рамсар, 1971 р. Ратифікована Верховною Радою СРСР 25.12.1975 року. Україна визнана правонаступницею СРСР Законом України від 29.10.1996 року.

16. Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі. 1979 рік. Україна приєдналась із застереженням 19.10.1996 року.

Міжурядова океанографічна комісія (МОК) – організація в рамках ЮНЕСКО, метою якої є сприяння розвитку наукових досліджень для кращого пізнання природи та ресурсів океанів. Створена в 1960 році.

До складу МОК входить 120 держав, в тому числі Україна з 1962 року. За програмами МОК проводять дослідження в різних галузях океанографії, океанології, морської геології, рибальства, вивчають проблеми забруднення світового океану та окремі природні явища, що мають вплив на морську діяльність і клімат.

Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Утворена 4 листопада 1946 р. Мета: сприяти підтриманню миру в світі, зміцнювати інтелектуальну співпрацю між державами в царині освіти, науки, культури. Функції і діяльність – освіта: зменшити неписьменність, сприяти розвиткові освіти і підготовці кадрів викладачів та адміністраторів на місцях; заохочувати будівництво й спорядження шкіл; вирівнювати розбалансування у справі розподілу в світі наукових і технологічних працівників. Природничі науки: сприяти міжнародній співпраці в галузі біосфери, геології, океанографії, гідрології; загострювати увагу громадськості на небезпеках, які загрожують довкіллю.

Соціальні та гуманітарні науки: поліпшувати навчання і дослідження в цих галузях; сприяти правам людини та демократії; боротися проти будь-яких форм дискримінації.

Культура: примусити цінувати культурні виміри розвитку, зберігати культурну і природну спадщину світу; зберігати культурні ідентичності і традиції; заохочувати творчість і творення, сприяти поширенню книги, читання, а також мистецтв і театру, захищати авторські права. Комунікація: полегшувати вільний обмін ідеями, засобами слова й образу. Місцезнаходження ЮНЕСКО – Париж (Франція). Членами ЮНЕСКО є 184 країни.

Програма «Людина і біосфера» (МАБ). Ця програма була започатко­вана ЮНЕСКО в листопаді 1971 р. і ставить собі за мету виробити необхідну наукову основу для планування землеробства і використання ресурсів біосфери в гармонії з природою. На початку виконання Цієї програми до її розробки було залучено понад 10 тис. науковців з понад ста країн світу, що виконували понад тисячу різноманітних проектів у прикладній галузі та щодо підготовки кадрів; практично в усіх країнах були створені національні комітети МАБ. Нині в програмі МАБ беруть участь близько двохсот країн і сотні тисяч фахівців з усього світу, які ставлять собі за мету дослідити:

— екологічні наслідки посилення впливу людини на тропічні та субтропічні екосистеми;

• екологічний вплив різних видів землеробства та практики господарювання на лісовий ландшафт помірної зони та Середземномор’я;

• вплив людської діяльності і способів землекористування на пасовища, савану та трав’янисті ландшафти;

• вплив діяльності на динаміку екосистем посушливих та напівпосушливих зон;

• екологічний вплив діяльності людини на значення та ресурси озер, боліт, рік, прибережних зон тощо;

• вплив людської діяльності на гірські та тундрові екосистеми;

• екологію та раціональне використання острівних екосистем;

• збереження природних районів і наявного там генетичного матеріалу;

• екологічну оцінку боротьби з сільськогосподарськими шкідниками і використання добрив у наземних та водних екосистемах;

• вплив основних видів інженерно-технічних робіт на людину та навколишнє середовище;

• екологічні аспекти морських систем з особливим наголосом на використанні енергії;

• взаємодію між перетвореннями навколишнього середовища і генетичними та демократичними змінами;

• розуміння стану навколишнього середовища;

• особливості забруднення навколишнього середовища та його впливу на людину.

Таким чином МАБ являє собою науково-дослідну програму, яка не могла мати і не мала прецедентів як за обсягом виконуваних робіт, так і за ступенем міжнародної кооперації, значення для людства, її послідовна реалізація призвела до того, що як законодавчі інституції окремих країн, так і міжнародні організації вже не могли ігнорувати висновки науки. Як наслідок – звернення до теоретичних засад МАБ в обґрунтуванні необхідності тих чи інших правничих норм та законів, формуванні соціоекологічної культури суспільства в цілому.

Слід звернути увагу на фундаментальну зміну концептуальної та практичної орієнтації програми «Людина і біосфера», котра відбулася останнім часом. На перших етапах її смисл визначався гаслом «Охорона природи». Інакше кажучи, природі відводилася пасивна роль, і вона фактично виступала засобом для людини, а ставлення до неї було утилітарним. Далі акценти змістились у напрямку «Охорони природи з метою розвитку», тобто методологією МАБ було привнесено історичну перспективу. І, нарешті, починаючи з 9-ої сесії Міжнародної координаційної ради МАБ (Париж, 1986) наголос у діяльності цієї програми робиться на охороні самого розвитку, забезпеченні сталого розвитку суспільства і природи.

Програма Організації Об’єднаних націй по навколишньому середовищу (ЮНЕП) – спеціалізована установа системи ООН, яка створена за рекомендацією Стокгольмської конференції ООН у 1972 р. з навколишнього середовища.

Програма покликана координувати зусилля держав у боротьбі з забрудненням і деградацією довкілля, надавати науково-технічну допомогу країнам, які розвиваються у вирішенні екологічних проблем, сприяти міжнародній співпраці в галузях біосфери, геології, гідрології, океанографії.

Штаб-квартира ЮНЕП знаходиться у м. Найробі (Кенія). Одна з ініціатив ЮНЕП – створення всесвітньої системи спостережень (моніторингу) за станом і зміною біосфери.

Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) – створена в 1945 р. Мета: поліпшити харчування і піднести рівень життя населення світу; удосконалювати виробництво і продаж сільськогосподарських продуктів, продуктів лісництва і рибальства, сприяти розвитку сільського господарства, знищити в світі голод. Функції: заохочувати інвестиції в сільське господарство, тваринництво, меліорацію земель і водне та рибне господарство, полегшити передачу технологій; боротися за збереження природних ресурсів.

169 країн-членів.

«Уорлд інформейшен трансфер» (ВІТ) – це доброчинна неурядова організація, що входить у структуру Організації Об'єднаних Націй. її метою є сприяти екологічній освіті.

ВІТ була створена у 1987 році, після Чорнобильської катастрофи, у знак визнання негайної потреби у розповсюдженні достовірної та практично цінної інформації про погіршення стану глобального навколишнього середовища серед провідних діячів та свідомих громадян різних країн світу. ВІТ досягає своєї мети за рахунок діяльності на трьох важливих напрямах:

1. Видання Доповіді з питань світової екології – квартальної збірки матеріалів з найважливіших питань охорони здоров'я та навколишнього середовища, що видається п’ятьма мовами та розповсюджується серед провідних діячів різних країн.

2. Проведення щорічної конференції «Охорона здоров’я та навколишнє середовище: Глобальні партнери у пошуках глобальних рішень» у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку.

3. У стратегічно важливих регіонах світу створені Центри творчої думки з питань виживання, які виконують функції централізованого збору наукових даних. Мета Центрів – забезпечити безпосередні спостереження, практичні дослідження, освіту та реалізацію державних корективних програм у сфері охорони здоров’я. Штаб-квартира ВІТ знаходиться у Нью-Йорку, а регіональні відділи – у Бейруті, Бомбею, Гаазі, Києві, Манілі, Сан-Домінго та Торонто.