- •1.1. Історичний шлях становлення й розвитку екології
- •1.2. Тенденції розвитку екологічної освіти майбутніх фахівців у контексті угод Болонського процесу
- •1.3. Екологічна компетентність майбутніх фахівців водного транспорту як складова професійної компетентності
- •Галузевий стандарт спеціальності «Морський та річковий транспорт»
- •Фахівців водного транспорту
- •1.4. Наступність змісту екологічної освіти студентів вищих навчальних закладів водного транспорту
- •Обсяг екологічної підготовки (бакалавр)
- •Обсяг екологічної підготовки (спеціаліст)
- •Формуванні екологічної компетентності студентів
- •Рекомендована література
- •Тести Тести з однією правильною відповіддю
- •Тести з декількома правильними відповідями
- •Теми для дискусій
- •Хрестоматійно-довідникові матеріали
- •2.1. Загальна екологія
- •(«На усіх не вистачить»)
- •Рослинний світ України нараховує 4500 видів папоротеподібних голонасіннєвих, квіткових рослин. Понад 200 видів з них мають цілющі властивості, більш як 100 з них визнані офіційною медициною.
- •Система заходів щодо охорони фауни
- •Джерела інформації
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.2. Водні ресурси та їх раціональне використання
- •М іська вода
- •0Сновні гідролого-екологічні характеристики річкових систем
- •1. Підземні води і живлення малих річок
- •2. Гідрохімічний режим та оцінювання якості річкових вод
- •Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення
- •Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення із суден
- •Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення береговими об’єктами
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.3. Безпека життєдіяльності
- •Проблеми впровадження оцінок ризику
- •Вплив забруднювальних речовин на організм людини
- •Екологічно безпечні продукти харчування
- •Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів
- •Харчування в умовах радіаційного забруднення
- •Міжнародні акти в галузі охорони навколишнього природного середовища, стороною яких є Україна.
- •О ргани Міністерства екологічної безпеки
- •Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну безпеку
- •Джерела інформації
- •Теми рефератів і повідомлень
- •2.4 Екологічне законодавство
- •Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (витяг)
- •Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (витяг)
- •Закон України «Про тваринний світ» (витяг)
- •Закон України «Про екологічну експертизу» (витяг)
- •Система спостережень за станом навколишнього природного середовища України
- •Перелік міжнародних угод в галузі охорони навколишнього середовища
- •Теми рефератів і повідомлень
- •Масштаби антропогенного впливу на біосферу за рік
- •Земельний фонд планети
- •Число видів рослин і тварин Землі
- •Біомаса організмів Землі
- •Зменшення видового різноманіття Землі після 1600 року
- •Земельні угіддя – складові національної екологічної мережі
- •Перелік Природоохоронних заходів, фінансування яких здійснюється з державного бюджету за розділом «Охорона навколишнього
- •Загальний розподіл коштів для реалізації Програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 рр.
- •Охоронні території та об’єкти природно-заповідного фонду України
- •Державні заповідники і національні природні парки України
- •Деякі види рослин, занесені до Червоної книги України
- •Головні забруднювачі та їх дія
- •Поновлюваність природних вод у
- •Основні забруднювальні речовини по галузях промисловості
- •Джерела забруднення водних ресурсів України
- •Кількість стічної води на 1 т готової продукції, м/ куб.
- •Критерії оцінювання бактеріального забруднення води за колі-індексом
- •Гранично допустимі концентрації (гдк) токсинних речовин у питній воді
- •Гігієнічні вимоги до складу та властивостей води
- •Гдк шкідливих речовин у водних об’єктах господарсько-питного та культурно-побутового водокористування
- •Коефіцієнт ступеня небезпечності різних видів випромінювань
- •Вміст хімічних елементів у біосфері й організмі людини
- •Вплив вихлопних газів автомобілів на здоров’я людини
- •Ставки платежів за викиди забруднювачів у країнах єс та в Україні (євро/т)
- •Вплив електричного поля промислової частоти на організм людини
- •1 Група – особи , які зазнають впливу електричного поля до 30 хв/добу; 11група – до 120 хв/добу; 111 група – майже цілодобово
- •Вартість виробництва електроенергії за різними технологіями
- •Приблизні терміни впровадження міжнародних квот на матеріали та енергетичні ресурси
- •Споживання ресурсів і утворення відходів (на одного мешканця в день)
- •Співвідношення технологій переробки твердих
- •Міжнародні природоохоронні організації
- •Площі забруднених територій країн снд
- •Сировина та ресурси, що надходять у місто з населенням 1 млн. Мешканців
- •Екологічні кризи і екологічні революції в історії людства
- •Індекс екологічного благополуччя країн світу (від 1 до 100)
- •Екстремальні природні явища, зареєстровані в історичних джерелах
- •Політичні Правові Економічні
- •Термінологічний словник
Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (витяг)
Стаття 3 Управління у галузі охорони атмосферного повітря.
Управління у галузі охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров’я України, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
Стаття 5. Стандарти у галузі охорони атмосферного повітря.
Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов’язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання та охорону атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони і використання атмосферного повітря.
Стандарти у галузі охорони атмосферного повітря розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Міністерством охорони здоров’я України у порядку, що визначається законодавством України.
Стаття 6. Нормативи у галузі охорони атмосферного повітря.
У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються:
нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;
нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами;
граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об’єктів;
нормативи використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;
нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.
Законодавством України можуть встановлюватись й інші нормативи у галузі охорони атмосферного повітря.
Стаття 7. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря.
Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються єдині для території України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, а саме:
—гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об’єктів навколишнього природного середовища:
—граничнодопустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і об'єктів навколишнього природного середовища.
У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватись більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та рівні інших шкідливих впливів на атмосферне повітря.
Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.
Стаття 12. Обов’язки підприємств, установ і організацій щодо охорони атмосферного повітря.
Підприємства, установи і організації, діяльність яких пов’язана з викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря, шкідливим впливом фізичних та біологічних факторів на нього, зобов’язані:
здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та на інший шкідливий вплив;
вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів;
забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у справному стані споруд, устаткування і апаратури для очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;
здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря і рівням іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;
мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеорологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин та наслідків забруднення атмосферного повітря.
Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об’єктів.
Стаття 34. Порядок встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього.
Ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами визначаються для підприємств, установ та організацій з урахуванням гранично допустимих обсягів викидів і доводяться до них як тимчасово погоджені величини викидів забруднюючих речовин щодо кожного компонента.
Ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря встановлюються для підприємств органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у формі видачі дозволів на викиди.
Гранично допустимі рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря встановлюються органами Міністерства охорони здоров'я України.
Порядок встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 42. Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря.
Державному обліку підлягають:
об’єкти, які шкідливо впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря;
обсяги атмосферного повітря, що використовується як сировина основного виробничого призначення;
види і обсяги шкідливих речовин, що викидаються у атмосферне повітря;
види і розміри шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря.
Державний облік здійснюється за критеріями, що визначаються:
у частині викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і використанням атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення – Міністерством охорони навколишнього природного середовища України;
у частині шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря – Міністерством охорони здоров’я України.
Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
