87. Поняття та стадії укладення договорів.

Договір є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань), який встановлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або декількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Якщо предметом договору буде неправомірна дія, тобто незаконна, то такий договір визнається недійсним. Договір вважається дійсним за дотримання таких умов: законності дії; волевиявлення сторін; дотримання встановленої законом форми договору; право- та дієздатності сторін. Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить законові.

Первинним етапом договірного зобов’язального правовідношення являється стадія укладення договору, що є функціонально наділена правоутворюючим характером і перетворенням фактичних дій у зобов’язально правові відносини, які виникають з договору. Порядок етапу його укладення є визначена законом система дій учасників договірних відносин і цей порядок розглядається як визначена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадії встановлення цивільних прав і обов’язків, що здійснюється на основі погоджених дій осіб, звернених на зустріч одна одній і на узгодження змісту. Це нормативно закріплені взаємні дії сторін спрямовані на укладення договору, що здійснюється ззовні і звернені до іншої сторони.

Відомо, що узгодження умов договору, його укладення проходить, як мінімум дві стадії: пропозиція однієї сторони укласти договір – стадія оферти і прийняття пропозиції другою стороною – стадія акцепту. Вони являються головними умовами існування договору, саме від пропозиції і її прийняття залежить фактичне утворення договірних відносин між особами. Оферта і акцепт безпосередньо є рушійною силою договору.

Першою стадією укладення договору є оферта, саме вона має на меті пропозиції про досягнення згоди спрямовані на утворення певного правового результату в сфері цивільного права. Вона є початком волевиявлення думки кожної із сторін і їх узгодження. Тобто, для вступу в договірні відносини один із учасників повинен виявити ініціативу – виступити з пропозицією укласти договір. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію називається оферентом.

Відомо, що договір укладається за допомогою певних дій сторін договору, направлених на вільне і взаємне узгодження волі, особливо, щодо початкової стадії оферти. Так, за способом узгодження змісту між сторонами до моменту укладення договору виділяють три види порядків: загальний, спеціальний і судовий.

Загальний порядок укладення договору і вираження оферти, передбачений цивільним законодавством України: так, пропозиція укласти договір може бути зроблена кожною із сторін майбутнього договору. Вона має містити істотні умови договору і має виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Оферта зроблена шляхом реклами чи іншої пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб вважається запрошеннями зробити пропозицію іншій особі, яка хоче укласти договір.

Спеціальний порядок передбачає укладення договорів, які мають свої особливості, і які залежать від способів укладення договору. Тобто, це стосується договірних відносин через аукціон, конкурс, біржовий спосіб.

Судовий порядок укладення договору є окремою стадією, що регулюється спільно матеріальними і процесуальними нормами законодавства, з тією особливістю, що волевиявлення сторін затверджується судовим рішенням та вступає в дію з моменту набрання чинності самого рішення суду.

Наступною стадією укладення договору являється акцепт. Це є відповідь особи, якій адресована оферта про пропозицію прийняття умов запропонованих оферентом. Сторона, що здійснює відповідь на пропозицію називається акцептантом. Тоді договір вважається укладеним у момент одержання акцепту особою, яка направила оферту.

Цивільне законодавство вказує, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття повинна бути повною і безумовною. Це означає, що акцептант повністю погоджується із запропонованими умовами договору і повідомляє про це оферента. Якщо пропозиція укласти договір зроблена із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним за умови, що особа, яка зробила пропозицію, одержала від другої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо, відповідно до акта цивільного законодавства, для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення певної дії, то він є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.