8.4. Переміщення кар’єрних вантажів

Переміщення кар'єрних вантажів є одним з основних технологічних процесів у виробничому циклі. До основних кар'єрних вантажів відносять розкривні породи і корисну копалину, які переміщують від вибоїв до пунктів їхнього розвантаження. Для переміщення допоміжних вантажів (деталей машин, колійних і мастильних матеріалів, вибухових речовин і ін.) застосовують переважно спеціальні види транспорту.

На кар'єрах застосовуються практично усі відомі види і технічні засоби переміщення вантажів.

Кількість гірничої маси, що переміщується за одиницю часу, характеризує вантажообіг кар'єру, який залежить від масштабу гірничих робіт і продуктивності виймально-навантажувального устаткування. Найбільші об’єми у вантажообігу на кар'єрі складають породи розкриття та корисна копалина. Господарськi технічні вантажі мають незначні об’єми.

Для переміщення кар'єрних вантажів застосовують транспорт циклічної дії (залізничний, автомобільний, тролейвозний) і транспорт безупинної дiї (конвеєрний, гідравлічний).

8.4.1. Кар'єрний залізничний транспорт.

Залізничний транспорт застосовують на кар'єрах з великим річним вантажообігом (більше 15 млн.т) при глибині розробки до 300 м і дальності транспортування більше 4 км. Цей вид транспорту ставить найбільш жорсткі вимоги до профілю і плану колій, тому його застосування доцільне насамперед на кар'єрах з великою протяжністю фронту робіт (700... 800 м) при невеликих підйомах і ухилах (до 25...30, рідше 40...60 ‰). Великі радіуси закруглень залізничних колій і незначні ухили обумовлюють значні об’єми гірничих робіт.

В якості тягового органу використовують здебільшого локомотиви: електровози, тепловози. На великих кар'єрах найбільше поширення отримали електровози постійного струму зi зчіпною вагою 100... 150 т. Перевагою електровозів є можливість подолання підйомів до 40 ‰, досить високий к.к.д. (14...16 %), надійність при експлуатації в різноманітних кліматичних умовах, простота керування і обслуговування. Недолiком електровозiв є значнi початкові витрати на будівництво тягових підстанцій і контактної мережі, складність її експлуатації і залежність від джерела енергії.

Сучасні тепловози мають електричну передачу, високий к.к.д. (до 28%), невелику витрату умовного палива та автономне живлення, що виключає будівництво контактної мережі, вартість якої складає 12...15% загальної вартості транспортування. До недолiкiв тепловозів вiдносять складність їхнього ремонту, високу вартiсть пального.

Для перевезення корисної копалини на відстань більше 20 км досить часто застосовують вагони типу «гондола» вантажопідйомністю 60...120 т, рідше вагони типу «хопер» вантажопідйомністю 60 т. При менших відстанях для перевезення вугілля більш економно застосовувати спеціальні вагони-самоскиди вантажопідйомністю 90... 140 т. Для перевезення породи, а також руди застосовують саморозвантажувальні вагони-думпкари вантажо-підйомністю до 180 т з одностороннім або двостороннім розвантаженням. Рейкові колiї за умовами експлуатації поділяють на стаціонарні, що зберігають своє положення постійно або протягом тривалого періоду часу, і тимчасові, які періодично переміщуються на уступах і відвалах.

На кар’єрах середньої і значної потужності прийнята стандартна ширина колії, рівна 1524 мм. Вузьку колію (750 мм, іноді 900 і 1000 мм) застосовують рідко – на кар'єрах із невеликим вантажообігом.