8.4.2. Автомобільний транспорт.
Автомобільний транспорт в якості основного застосовується при вантажообігу до 10…15 млн. т і відстані транспортування до 4 км на відносно глибоких кар'єрах. При використанні автотранспорту маємо менш жорсткі вимоги до плану і профілю автомобільних доріг; припустимий радіус кривих складає 15...20 м, а підйом дороги – 80…100 ‰. При цьому значно знижуються обсяги гірничо–капітальних робіт і терміни будівництва кар'єру.
При крутих підйомах дорiг (до 100... 120 ‰) на кар'єрах із вантажо-обігом 10...20 млн. т за рік і більше, при відстанях перевезень до 4...6 км доцільно застосовувати дизель-електричні автосамоскиди вантажо-підійомністю 60...65 т. Якщо вантажообіг більший 15 млн.т., то автотранспорт застосовують разом з іншими видами транспорту. Зі збільшенням вантажопідйомності автосамоскидів (75…180 т і більше) область ефективного застосування автотранспорту значно розширюється.
За умовами експлуатації дороги в кар'єрі діляться на стаціонарні і тимчасові. Стаціонарні дороги споруджують в капітальних траншеях, на поверхні і на сполучних транспортних бермах на тривалий термін, вони мають тверде дорожнє покриття. Тимчасові дороги (на уступах і відвалах) періодично переміщуються слідом за переміщенням фронту робіт і не мають дорожнього покриття. Ширина проїзної частини дороги залежить від габаритів рухомого складу, швидкості прямування і числа смуг прямування. Широке застосування на кар'єрах України одержали автосамоскиди типу КрАЗ і особливо БелАЗ вантажопідйомністю 27...75 т.
Крім автосамоскидів у якості безрейкового колісного транспорту на кар'єрах застосовують тролейвози і дизель-тролейвози. Перші приводяться в рух від тягових електродвигунів, що живляться через контактну мережу, другі мають подвійне живлення: на постійній трасі (поверхня, капітальні траншеї) – від контактної мережі, на пересувній трасі (робочi уступи і відвали) – від дизеля.
Переваги тролейвозів і дизель-тролейвозів: висока швидкість руху, можливість рекуперації енергії при прямуванні під ухил, плавне гальмування і пуск, більший, ніж в автосамоскидів, міжремонтний пробіг. Водночас маса і вартість їх на 15...20% вище, нiж автосамоскидів, i менша швидкість на дорогах з нерівним покриттям.
8.4.3. Конвейєрний транспорт.
Конвейєрний транспорт (стрічкові конвейєри) застосовують на кар'єрах із різноманітним вантажопотоком для переміщення гірської маси в пухкому або добре роздрібненому стані (куски до 400 мм). Найбільша ефективність конвейєрного транспорту досягається при річному вантажообігу 20...30 млн.т і більше на відстанях 4...6 і 10...15 км, відповідно, на рівнинній і пересіченій місцевості.
В залежності від місця встановлення конвейєрів у технологічній схемі і їхнього призначення конвейєри подiляють на вибійні (пересувні), сполучні (напівстаціонарні), підіймальні (напівстаціонарні і стаціонарні), магістральні (стаціонарні) і відвальні (пересувні). Пересувні конвейєри розташовуються на робочій площадці уступу або відвалу і переміщуються чи подовжуються слідом за переміщення фронту робіт. Стаціонарні конвейєри розміщуються в закритих галереях і служать тривалий час.
Для найкоротшого переміщення розкривних порід у вироблений простір застосовують транспортно-відвальні мости і стрічкові консольні відвалоутворювачі (рис.8.2). Сполучною ланкою між окремими ланками транспортного ланцюга, виймальним (відвальним) і основним транспортним устаткуванням служать конвейєрні перевантажувачі.
Рис. 8.2 Конструкції і схеми роботи транспортно-відвальних мостів
Конвейєрний транспорт досить перспективний. Застосування високоміцних стрічок дозволяє значно розширити область його застосування.
Переваги конвейєрного транспорту – безперервність переміщення вантажів, висока продуктивність, можливість подолання підйомів до 18˚, а при використанні спеціальних конвейєрних установок до 30...60˚. Безперервність конвейєрного транспорту забезпечує можливість повної автоматизації процесу транспортування і централізацію керування.
До основних недолiкiв конвейєрного транспорту варто віднести налипання грунту на стрічку, велике зношення стрічки при транспортуванні абразивних гірських порід, необхідність подрібнення порід, залежність від погодно-кліматичних умов.